57.Проблема охорони памяток культури у сучасній Україні

Нагальним залишається питання створення цілісної системи органів з охорони культурної спадщини.

Заходи з охорони культурної спадщини в державі здійснюються як за рахунок коштів, що передбачаються на виконання низки державних цільових програм, так і цільових субвенцій та позабюджетних коштів, що залучаються при виконанні окремих регіональних проектів. У справі охорони та збереження пам'яток в Україні діє низка державних програм, а саме:

- Загальнодержавна програма збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004—2010 роки, затверджена Законом України від 20 квітня 2004 р. Мета цієї Програми полягає у створенні більш сприятливих умов для розвитку сфери охорони культурної спадщини, забезпечення належного рівня збереження та використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті;

- Програма розвитку культури на період до 2007 року (постанова Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 р.), якою передбачено, зокрема, здійснення комплексу заходів щодо збереження пам'яток історичної та архітектурної спадщини, унікальних містобудівних історичних комплексів;

- Комплексна програма паспортизації об'єктів культурної спадщини на 2003—2010 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2002 р.

На жаль, кошти у державних бюджетах 2003, 2004,2006 та 2007 рр. на виконання цієї програми передбачені не були, а на 2005 р. було виділено лише близько третини від потреби. Це ставить під загрозу своєчасне і повне виконання Програми.

Багато проблем, які упродовж десятиріч накопичувалися у сфері охорони культурної спадщини, ще потребують свого розв'язання. Недостатнє фінансування заходів з охорони пам'яток протягом кількох десятиліть призвело до значного погіршення стану пам'яток.

В Україні створена належна законодавча та нормативно-правова база, що врегульовує роль держави, спеціальних органів охорони культурної спадщини, владних органів регіонального рівня, міст, сільських поселень, землекористувачів, юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності, в якій перебувають об'єкти та пам'ятки культурної спадщини. Зокрема, діють закони України "Про охорону культурної спадщини", "Про загальнодержавну програму збереження та використання об'єктів культурної спадщини", "Про* охорону археологічної спадщини", "Про основи містобудування", "Про планування територій", "Про архітектурну діяльність".

Законом України затверджено Генеральну схему планування території України. Ратифіковані Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (переглянута), Європейська ландшафтна конвенція, Конвенція ЮНЕСКО про охорону підводної культурної спадщини, Конвенція про охорону архітектурної спадщини.

Останнім часом широко обговорюються питання створення нових музеїв (Музей І.Я. Франка у м. Києві, Музей голодомору, Музей І. Сікорсько-го, культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", Державний історико-культурний заповідник "Гетьманська столиця").

Для посилення охоронних заходів щодо об'єктів культурної спадщини та запобігання викраденню з музеїв, архівних установ і заповідників України культурних цінностей, здійснення їх належного обліку, збереження та відповідного використання Верховна Рада України прийняла Постанову "Про посилення охоронних заходів щодо збереження культурних цінностей".

Першочергової ваги у найближчі роки набувають вирішення питання фінансування охорони музеїв, оновлення та ремонту застарілих засобів охоронного призначення з державного та місцевого бюджетів і врегулювання тарифів на охоронні послуги, а також:

• законодавче врегулювання нормативно-правової бази, пов'язаної з діяльністю музеїв, музеїв-заповідників;

• вдосконалення науково-аналітичного та інформаційно-методичного забезпечення музейної справи;

• розробка й впровадження концепції маркетингового та інноваційного підходів з метою збільшення небюджетної частини фінансування;

• запровадження нових платних послуг, що задовольняли б вимоги відвідувачів;

• урегулювання питань, пов'язаних з діяльністю музеїв та інших установ, які зберігають пам'ятки недержавної частини Музейного фонду України;

• продовження формування Державного реєстру національного культурного надбання зі створенням електронної версії реєстру рухомих пам'яток централізованої бази даних "Музейний фонд України", звірення наявності пам'яток;

• створення ефективної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для музейної галузі;

• розвиток міжнародного співробітництва у музейній справі.