
- •1. Предмет і причини вивчення історії культури України
- •2. Джерела вивчення української культури
- •3. Періодизація розвитку української культури
- •4. Концепції української культури
- •5. Форми культури (масова, елітарна, народна)
- •6. Функції культури
- •7. Охарактеризуйте основні види мистецтв
- •8. Українська державна символіка, її джерела
- •9. Культура і цивілізація
- •10. Культура особистості
- •11. Матеріальна та духовна культура
- •12. Традиції та новаторство в культурі
- •13. Явище масової культури та його перспективи.
- •14. Культуротворча роль української інтелігенції: історія і сучасність
- •15. Усна народна творчість: її місце в українській культурі
- •16. Українське кіномистецтво, та його видатні діячі
- •17. Основні риси української міфології як культурного явища
- •18. Традиції меценатства в Україні
- •19. Язичництво та християнство
- •1. Спільні та відмінні риси язичницької та християнської ідеологій
- •2. Чому Русь прийняла християнство
- •20. Софія Київська як світоглядна ідея і художній шедевр
- •21. Наука і Освіта в Київській державі
- •22. Архітектурні пам’ятки Київської Русі
- •23. Літописання та література
- •24. Вплив Візантії на культуру Київської Русі
- •25. Розвиток культури та освіти у литовсько-польську добу
- •26. Мистецтво в україні 13-15 ст
- •27. Реформація та її вплив на культуру
- •28. Братства та братські школи в Україні
- •Братські школи в Україні.
- •29. Книгодрукування в україні 15-17 ст
- •30. Київо-Могилянськая академія
- •31.Особлиості бароко в Україні. Козацьке бароко.
- •32.Вплив на розв. Укр.Культ. П.Могили.
- •33.Риси філософії г. Сковороди.
- •35. Особливості укр.Культ. 18 ст.
- •37. Музика 19 ст.
- •38. Наука 19 ст.
- •39.Театральне мистецтво в Україні 19ст.
- •40.Харківський та Кийвський університети, як центри української культури 19 ст.
- •41.Український живопис 19 ст.
- •42.Національно-культурне відродження в Україні на межі 19-20 ст.
- •43.Українська освіта у 19 ст.
- •44.Класицизм в українській архітектурі
- •45.Родина Тобілевичів та її внесок в розвиток українського театрального мистецтва
- •46.Стиль модерн в українській архітектурі
- •47.Наукове товариство ім.Т.Г. Шевченка та його діяльність
- •48.Відродження української національної культури в період національно-демократичної революції (1917-1920р.Р.)
- •49.Авангардні течії в українському живописі
- •50. Мистецькі обьєднання в Україні 20-30х років хХст.
- •51.Охарактеризуйте причина та наслідки доби «розтріляного відродження» в Україні
- •52.«Шістидесятники» та їх внесок у розвиток культури
- •53.Особливості культурних процесів в Україні під час Другої світової війни
- •54.Соціокультурна ситуація незалежної України
- •55.Мовна ситуація в сучасній Україні
- •56.Демократизація системи освіти у сучасній Україні
- •57.Проблема охорони памяток культури у сучасній Україні
- •58.Церковно-державні відносини в сучасній Україні
- •59.Соціокультурна роль музеїв в сучасній Україні
- •60.Розвиток культури національних меншин у сучасній Україні
- •61.Основні тенденції сучасного мистецького життя
- •62.Сучасне музичне мистецтво
- •63.Культурницька місія «Просвіт»: історія і сучасність
- •64.Історико-культурна спадщина Запорізького краю
55.Мовна ситуація в сучасній Україні
Мовна ситуація - "ситуація взаємодії різних мов чи різних форм існування однієї мови в певній державі з огляду на їхню функціональну специфіку й ареал поширення".
Пріоритетом мовної політики в Україні є утвердження і розвиток української мови - головної ознаки ідентичності української нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення, дала офіційну назву державі.
Правовою основою для здійснення державної мовної політики в Україні є Конституція України (ст. 10), Закон України "Про мови в Українській PCP", "Рішення Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України.
У рішенні Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення статті 10 Конституції України подано визначення державної мови: "Під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою надано правовий статус обов'язкового спілкування у публічних сферах суспільного життя".
Розглядаючи етнічні процеси в Україні, необхідно відзначити, що з початку 90-х років відбуваються помітні зрушення в забезпеченні розвитку культури інших народів, які живуть в Україні. Відкрито сотні факультативів вивчення болгарської, грецької, єврейської (ідиш і іврит), польської, кримсько-татарської та інших мов. Друкуються словники і розмовники: чесько-український, болгарсько-український, грецько-український, польсько-український та ін. В Києві відкрито Республіканське польське культурно-просвітницьке товариство з п' ятьма секціями і п' ятьма обласними відділеннями. Діє Республіканське суспільство єврейської культури з філіями в Одесі і Чернівцях. Товариство грецької культури існує в Маріуполі, грецький клуб - в Одесі. Створено Закарпатське товариство угорської культури, Республіканський центр тюркомовних народів, Товариство молдавсько-румунської культури (Чернівці), Українське республіканське товариство політичної та культурної освіти "Відродження" (для німців), Товариство культури для вірмен, караїмського і кримчаківського населення (Сімферополь).
56.Демократизація системи освіти у сучасній Україні
У сучасній Україні система освіти безперервно розвивається, і для неї характерне постійне відновлення й саморозвиток.
Головний принцип інноваційної освіти полягає в тому, що вона скерована на формування світогляду, основаного на багатокритерійності рішень, терпимості до інакомислення й відповідальності за свої дії.
Мета державної політики в галузі освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, які будуть ефективно працювати і навчатися впродовж життя, зберігати й примножувати цінності національної культури і громадянського суспільства, розвивати й зміцнювати незалежну, демократичну та правову Державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.
Пріоритетні напрями державної політики в галузі освіти:
її особистісна орієнтація;
■ формування національних і загальнолюдських цінностей;
■ створення для громадян рівних можливостей для здобування освіти;
■ постійне підвищення якості, оновлення змісту та форм організації навчально-виховного процесу;
■ розвиток системи безперервної освіти та навчання впродовж життя;
■ пропаганда здорового способу життя;
■ розширення україномовного освітнього простору;
■ забезпечення освітніх потреб національних меншин;
■ забезпечення економічних і освітніх гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищення їх соціального статусу;
■ запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;
■ створення індустрії сучасних засобів навчання й виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів;
■ створення ринку освітніх послуг та його науково-методичне забезпечення;
■ інтеграція української освіти у європейський та світовий освітній простір.