- •1. Предмет і причини вивчення історії культури України
- •2. Джерела вивчення української культури
- •3. Періодизація розвитку української культури
- •4. Концепції української культури
- •5. Форми культури (масова, елітарна, народна)
- •6. Функції культури
- •7. Охарактеризуйте основні види мистецтв
- •8. Українська державна символіка, її джерела
- •9. Культура і цивілізація
- •10. Культура особистості
- •11. Матеріальна та духовна культура
- •12. Традиції та новаторство в культурі
- •13. Явище масової культури та його перспективи.
- •14. Культуротворча роль української інтелігенції: історія і сучасність
- •15. Усна народна творчість: її місце в українській культурі
- •16. Українське кіномистецтво, та його видатні діячі
- •17. Основні риси української міфології як культурного явища
- •18. Традиції меценатства в Україні
- •19. Язичництво та християнство
- •1. Спільні та відмінні риси язичницької та християнської ідеологій
- •2. Чому Русь прийняла християнство
- •20. Софія Київська як світоглядна ідея і художній шедевр
- •21. Наука і Освіта в Київській державі
- •22. Архітектурні пам’ятки Київської Русі
- •23. Літописання та література
- •24. Вплив Візантії на культуру Київської Русі
- •25. Розвиток культури та освіти у литовсько-польську добу
- •26. Мистецтво в україні 13-15 ст
- •27. Реформація та її вплив на культуру
- •28. Братства та братські школи в Україні
- •Братські школи в Україні.
- •29. Книгодрукування в україні 15-17 ст
- •30. Київо-Могилянськая академія
- •31.Особлиості бароко в Україні. Козацьке бароко.
- •32.Вплив на розв. Укр.Культ. П.Могили.
- •33.Риси філософії г. Сковороди.
- •35. Особливості укр.Культ. 18 ст.
- •37. Музика 19 ст.
- •38. Наука 19 ст.
- •39.Театральне мистецтво в Україні 19ст.
- •40.Харківський та Кийвський університети, як центри української культури 19 ст.
- •41.Український живопис 19 ст.
- •42.Національно-культурне відродження в Україні на межі 19-20 ст.
- •43.Українська освіта у 19 ст.
- •44.Класицизм в українській архітектурі
- •45.Родина Тобілевичів та її внесок в розвиток українського театрального мистецтва
- •46.Стиль модерн в українській архітектурі
- •47.Наукове товариство ім.Т.Г. Шевченка та його діяльність
- •48.Відродження української національної культури в період національно-демократичної революції (1917-1920р.Р.)
- •49.Авангардні течії в українському живописі
- •50. Мистецькі обьєднання в Україні 20-30х років хХст.
- •51.Охарактеризуйте причина та наслідки доби «розтріляного відродження» в Україні
- •52.«Шістидесятники» та їх внесок у розвиток культури
- •53.Особливості культурних процесів в Україні під час Другої світової війни
- •54.Соціокультурна ситуація незалежної України
- •55.Мовна ситуація в сучасній Україні
- •56.Демократизація системи освіти у сучасній Україні
- •57.Проблема охорони памяток культури у сучасній Україні
- •58.Церковно-державні відносини в сучасній Україні
- •59.Соціокультурна роль музеїв в сучасній Україні
- •60.Розвиток культури національних меншин у сучасній Україні
- •61.Основні тенденції сучасного мистецького життя
- •62.Сучасне музичне мистецтво
- •63.Культурницька місія «Просвіт»: історія і сучасність
- •64.Історико-культурна спадщина Запорізького краю
45.Родина Тобілевичів та її внесок в розвиток українського театрального мистецтва
Тобіле́вичі — старовинний український шляхетський рід герба Трживдар, представники якого зробили видатний особистий внесок у справу відродження національної ідентичності українського народу та культурно-мистецького розвитку українського національного професійного реалістичного театру.
- Тобілевич Іван Карпович (літературний псевдонім - Іван Карпенко-Карий; *17 (29 вересня) 1845 — †2 (15 вересня) 1907) — видатний український драматург, актор, режисер - він написав п’єси "Бондарівна", "Розумний і дурень", "Мартин Боруля", "Безталанна". Індивідуальність І.Карпенка-Карого не мала аналогів на українській сцені. Зовні він не був схожий на актора. У житті і на сцені І.Карпенко-Карий цурався всього показного. Він ненавидів сценічну фальш і нерідко жертвував яскравістю, щоб виграти у достовірності. Невипадково І.Карпенка-Карого зараховано до акторів європейського масштабу.;
- Тобілевич Марія Карпівна (сценічний псевдонім — Садовська; за чоловіком — Садовська-Барілотті; *квітень 1855 — †27 березня 1891) — українська співачка та драматична артистка - Закінчивши жіночу школу, а потім - приватну гімназію, Марія почала вчителювати в народній школі і брала участь в аматорських театральних гуртках Єлисаветграда. Співала у молодіжному хорі.
І після деяких вагань при підтримці старшого брата Марія Карпівна розпочала сценічну діяльність у 1876 році в російсько-українській трупі. ;
- Тобілевич Микола Карпович (сценічний псевдонім — Микола Садовський; *1 (13 грудня) 1856 — ↑7 лютого 1933) — український актор і режисер, один з основоположників українського національного професійного театру - Садовський і Кропивницький розгорнули спільну артистичну діяльність тримаючи постійні зв’язки з Іваном Тобілевичем. У 1888-І898 роках Микола Садовський мав, власну трупу, яка називалася "Товариство маорійських артистів під керівництвом М.К Садовського за участю М.Ю. Заньковецька”.
А у 1906 році Садовський разом з Марією Костянтинівною заснував у Полтаві мандрівну групу, яка у 1907 році стала першим українським постійним стаціонарним театром.
А у жовтні 1882 року відбулася визначна подія в театральному житті - в Єлізаветграді створену першу професійну українську трупу.;
- Тобілевич Микола Миколайович — син Миколи Садовського, підполковник Армії Української Народної Республіки, політичний діяч Уряду Української Народної Республіки в екзилі;
- Тобілевич Панас Карпович (сценічний псевдонім — Панас Саксаганський; *3 (15 травня 1859 — †17 вересня 1940) — український актор, режисер, театральний діяч - Так у 24 роки він стає професіональний актором, взявши собі театральний псевдонім Саксаганського - в пам’ять про материне рідне село.Саксагань. ;
- Тобілевич Софія Віталіївна (дівоче прізвище — Дітковська; *3 (15 жовтня) 1860 — †7 жовтня 1953) — українська акторка, письменниця;
- Тобілевич-Кресан Марія Іванівна (*19 грудня 1883 — † 1 жовтня 1957) — українська письменниця-перекладач та театральний діяч.
Заслуга швидкого розвитку театру належить видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.