
- •1.Виникнення деонтології як науки
- •2.1. Функції юридичної практики
- •3. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •4.1. Юридична деонтологія: поняття та ознаки
- •5.1. Методи здійснення юридичної діяльності
- •6. Кваліфікаційні вимоги до суддів
- •7. Предмет та завдання юридичної деонтології
- •8. Типи вищих навчальних закладів які готують юристів: загальна характеристика
- •9.Професійно-особисті якості юриста
- •10.Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •12. Психологічна культура юриста
- •13. Юридична наука та її місце в системі суспільних наук
- •14. Функції юридичної практики
- •15.Інтелектуальна культура юриста
- •16.Історичні аспекти виникнення професії юрист.
- •17.Методи здійснення юридичної діяльності.
- •18.Кваліфікаційні вимоги до адвокатів.
- •19.Предмет та об’єкт юридичної деонтології
- •20.Структура та види юридичної практики
- •23.Сутність правотворчої функції юридичної практики
- •25.Місце та соціальне призначення юриста в суспільстві та в державі
- •26.Типи вищих навчальних закладів,які готують юристів:загальна характеристика:
- •27.Кваліфікаційні вимоги до державних службовців:( я не впевнена в цьому питанні)
- •28.Юридична діяльність як вид соціальної діяльності її зміст та види
- •29.Форми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах:загальна характеристика
- •28.Юридична діяльність як вид соціальної діяльності ,її зміст та види
- •30 . Кваліфікаційні вимоги до працівників відділів реєстрації актів громадянського стану
- •31.Завдання юридичної деонтології як навчальної дисципліни.
- •32. Правове регулювання статусу Київського університету імені Тараса Шевченка
- •33.Дисциплінарна відповідальність працівників прокуратури
- •34.Сутність правоконкретизуючої функції юридичної практики
- •35.Права та обов’язки осіб, які здобувають професію юриста у вищих навчальних закладах
- •36.Дисциплінарна відповідальність суддів
- •Глава VI дисциплінарна відповідальність суддів
- •37. Сутність право стабілізуючої функції юридичної практики
- •38. Рівні акредитації вищих закладів юридичної освіти.
- •39. Кваліфікаційні вимоги до працівників органів дізнання.
- •40. Юридична наука та її місце в системі суспільних наук.
- •41. Форми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах.
- •43.Класифікація юридичних наук та місце в ній юридичної деонтології
- •44. Основні ознаки юридичної практичної діяльності.
- •4. Повага та непорушність прав, свобод та законних інтересів інших суб'єктів.
- •6. Інформативність юридичної практичної діяльності.
- •7. Гласність юридичної практичної діяльності.
- •8. Конфіденційність юридичної практичної діяльності (або професійна таємниця).
- •9. Чесність, порядність та щирість у веденні юридичної справи.
- •45.Психологічна культура юриста
- •46.Професія, спеціальність, кваліфікація юриста.
- •47.Система та структура юридичної освіти в Україні
- •57. Професійні стандарти для юристів у документах міжнародних організацій
- •58. Становлення та розвиток юридичної деонтології
- •59.Принципи та функції юридичної практичної діяльності
- •60.Кваліфікаційні вимоги до адвокатів.
- •61.Соціальне значення юридичних деонтологічних знань
- •62.Форми юридичної діяльності
- •63.Професіограма судді
- •64.Поняття юридичної деонтології та її принципи
- •65.Засоби юридичної діяльності
- •66.Професіограма адвоката
- •67.Система юридичної діяльності
- •68. Фактори формування професійної свідомості юриста
- •69. Професіограма юрисконсульта
- •70. Предмет юридичної деонтології
- •71. Соціальні конфлікти та їх прояв у сфері юридичної діяльності
- •72. Професіограма прокурора
- •74. Структура вищого закладу юридичної освіти
- •75. Професіограма нотаріуса
72. Професіограма прокурора
Розглянемо якості прокурора та його помічника. Для досягнення успіху у ціяльності прокурор та його помічник повинні мати певні якості.
Мислення, яке розкриває причини будь-яких явищ, називається при-чинно-насліцковим. Саме такий характер має мислення прокурора, оскільки основним змістом його розумової ціяльності є встановлення наслідків.
широта — вміння охоплювати широке коло питань і фактів, застосовуючи знання з різних галузей наук та практики;
мобільність — здібності до продуктивного мислення, мобілізаціїта використання знань у складних та звичайних умовах;
швидкість — вміння якнайшвидше розв'язувати завдання, швидко оцінювати обстановку і вживати необхідних заходів;
самостійність — вміння ставити мету і завдання, а також шляхиїх реалізації без сторонньої допомоги;
цілеспрямованість — вольова спрямованість мислення на розв'язання певного завдання, здібність тривалий час тримати його усвідомості, а також послідовно, планомірно думати над його розв'язанням;
критичність — вміння осмислювати повідомлення, факти, пропозиції, включаючи помилки та перекручування, розкривати причини їх виникнення;
гнучкість — вміння розглядати явища з різних точок зору, встановлювати їх залежність і зв'язки; перебудовувати власну діяльність і змінювати прийняті рішення відповідно до нової ситуації.
Комунікативний і засвідчу вальний аспекти діяльності прокурора нерозривно пов'язані з використанням мови в її основних формах — усної та письмової. Для прокурора важливо вміти передавати свої думки так само, як і вміти мислити, слухати, чути, а також говорити. Прокурор повинен виявляти неабиякі вольові якості; його професійна діяльність часто потребує особистої ініціативи, наполегливості, цілеспрямованості та організаційних здібностей.
Якості адвоката. Успішна діяльність адвоката багато в чому залежить від вміння спілкуватись, від підходу до підзахисного, взаємодїї з суддею, слідчим, прокурором. Велику роль відіграє також організаційна діяльність адвоката: підготовка до процесу; складання плану; застосування прийомів та засобів, сформованих практикою і професійним досвідом.
Вчасна підготовка до захисту, обміркована лінія його здійснення, складений план — усе це дає адвокату можливість чітко сформулювати свої погляди в суді, орієнтуватись у різних ситуаціях, помічати неточності у висловлюваннях учасників процесу, а також вносити у складений план поправки при виявленні під час процесу нових обставин. Адвокат повинен грунтовно обміркувати всі питання, які необхідно з'ясувати як під час підготовки до судового засідання, так і у процесі судового слідства.
73. Принципи юридичної практичної діяльності — це основні засади, вихідні положення, ідеї, які є орієнтирами, вимогами її здійснення, відбивають сутнісні властивості права. Принципи юридичної практичної діяльності похідні від принципів права, конкретизують і деталізують їх.
Принципам права притаманна властивість універсального та абстрактного відображення закономірностей соціальної дійсності, що зумовлює їх особливу роль у структурі правової системи, механізмі правового регулювання, правосвідомості і т. ін. Правові принципи є синтезуючими засадами, об´єднавчими зв´язками, ідеологічною основою виникнення, становлення і функціонування багатьох правових явищ. Ці принципи визначають основи не тільки юридичної практичної діяльності, а й нормоутворюючої і правозастосовної діяльності, координують функціонування механізму правового регулювання, є критеріями оцінки правності (правової природи) рішень органів держави і дій громадян, формують правове мислення і правову культуру, "цементують" систему права.
До основних принципів юридичної практичної діяльності належать:
• правність (законність) діянь юриста та його рішень;
• рівність суб´єктів перед законом та правом;
• незалежність юриста при веденні юридичної справи від власних інтересів та зовнішнього тиску;
• неупередженість;
• обґрунтованість рішень;
• професіоналізм (компетентність);
• справедливість;
• гуманізм;
• повага до особи, її прав та свобод, права в цілому;
• поєднання гласності та конфіденційності.
Соціальне призначення юридичної практичної діяльності, її місце і роль у правовій системі відображаються в її функціях — основних напрямах впливу юридичної практичної діяльності на інститути права та суспільні відносини. Функції юридичної практичної діяльності поділяють на соціальні й спеціально-правові.
До соціальних функцій юридичної практичної діяльності належать ідеологічна, економічна, політична, управлінська, виховна та ін.
Спеціально-правові функції юридичної практичної діяльності — це напрями її власне правового впливу на суспільні відносини — регулятивного й охоронного, зокрема реалізація регулятивної функції спрямована на забезпечення упорядкування нормальних, позитивних, корисних соціальних взаємодій суб´єктів права, а охоронна функція — на захист позитивних соціальних взаємодій від соціально шкідливих і небезпечних діянь людей, їх об´єднань, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів суб´єктів права.
Так, основними функціями прокуратури є:
• нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами, органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями і розслідують діяння, що містять ознаки злочину, а також за виконанням законів у місцях тримання затриманих, попереднього ув´язнення, при виконанні покарань та застосуванні інших заходів примусового характеру, які призначаються судом; за додержанням законів у Збройних Силах, Прикордонних військах та інших військових формуваннях, дислокованих на території України;
• розслідування діянь, що містять ознаки злочину;
• підтримання державного обвинувачення, участь у розгляді в судах кримінальних, цивільних справ та справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів у арбітражних судах;
• участь у розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі з удосконалення та роз´яснення законодавства.