20.Структура та види юридичної практики

Під структурою (від лат. structura — порядок, устрій, розташування) розуміють сукупність стійких зв'язків об'єкта, які забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, збереження його основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх вимірах.

Структура будь-якого типу соціально-історичної практики включає потребу, мету, мотив, цілеспрямовану діяльність, предмет, засоби і результат. Враховуючи, що юридична практика є різновидом суспільної практики, її структуру можна визначити як сукупність складових елементів, що взаємопов'язані один з одним, і разом забезпечують цілісність юридичної практики як правового явища, збереження її соціальних і правових властивостей та виконання цією практикою суспільних функцій.

Структура юр.практики-це сукупність взаємопов’язаних елементів необхідних для збереження цілісності юр.пр.діяльності і виконання її соц. Призначення Структура:

-Субєкти й учасники: 1)субєкти: органи й установи юр.спрямованості,їхні службові і посадові особи. 2)учасники: особи,що залучаються до здійснення тієї чи іншої сторони юр.пр.д.(підозрюваний,свідок,підозрюваний) -Об’єкти: 1)події і дії,що мають юр.значення 2)правові відносини,що виникають у сфері функціонування держ.інститутів. 3)правові відносини,що виникають між державними органами,фізичними і юридичними особами.

-Юридичні дії та операції: 1)юр.дії - зовні виражені соціально-перетворювальні акти суб’єктів,що тягнуть за собою певні юр.наслідки(проведення слічих дій) 2)юр.операції - комплекс юр.дій об’єднаних єдиною метою і спрямовані на вирішення завдання в рамках юр.процесу: Внутрішня форма діяльності(процесуальні впровадження,стадії,режими)

Зовнішня форма діяльності(акти-документи,акти-дії) -Засоби: (юридичні інструменти,за допомогою,яких досягається мета(спеціальні,прості,складні, технічні тощо) -Способи: (конкретний шлях досягнення мети при використанні засобів і за наявності конкретних умов і передумов(загальносоц.,юридичні,технічні) -Методи: (сукупність способів і засобів,для досягнення мети(результат)) -Результат: (підсумки юр.дій їх закріплення у правовому акті-документі певної юр.форми) Види юридичної практики 1)за її спеціалізацією(або за субєктами здійснення): судова,слідча,прокурорська,оперативно-розшукова,адвокатська,нотарільна,юр.служби.ДВС,ДК(Крим)С,тощо) 2)за галузями права: -конституційного-діяльність центральних органів влади(комісій Верховної Ради України,Конституційного Суду України) -кримінального – прокуратури,слідства,адвокатура. -адміністративного-суддів,адм..суду України,Державної суд.адміністрації,Вищої Ради Юстицій. -цивільно-господарського-господ.судів,бюро,які спеціалізуються на цив.праві

Залежно від видів правової діяльності юридичну практику можна класифікувати на правотворчу, правотлумачну, правореалізаційну, практику систематизації права, правового виховання.

Правотворча практика полягає у здійсненні уповноваженим суб'єктом діяльності у порядку і формах, визначених суспільством, які дозволяють створювати норми права, що найбільш ефективно, повно і адекватно будуть регулювати суспільні відносини, врегулювання яких дійсно вимагається потребами життя.

Правотлумачна практика характеризується вчиненням соціальними суб'єктами юридичних дій, спрямованих на адекватне з'ясування і роз'яснення дійсного змісту правових норм, які здійснюються згідно з виробленими у суспільстві прийомами і способами тлумачення.

Правореалізаційна практика визначається як правова діяльність суб'єктів права, що забезпечує найбільш ефективне і оптимальне використання наданих прав, виконання покладених обов'язків, дотримання введених заборон та застосування правових норм з найменшими витратами зусиль і часу.

Майже кожний з вказаних видів юридичної практики можна класифікувати на підвиди. Наприклад, у судовій практиці: за підвідомчістю виокремлюються — практика Конституційного Суду України, господарських судів, неспеціалізованих судів загальної юрисдикції; за категоріями справ — практика вирішення кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справ.

21.Кваліфікаційні вимоги до юрисконсультів: Юридична консультативна діяльність-це професійна діяльність юристів-фахівців з різних галузей права,основною функцією організат.структури,яка користується правовими послугами юрисконсульта. Було б несправедливим обмежити сферу діяльності юрисконсультів лише підприємствами. їхньої допомоги потребують і установи, і організації, і громадські об'єднання, і приватні фірми, і міждержавні асоціації тощо. Юрисконсульти працюють і в державному і в недержавному секторі, і безліч виробничих завдань повсякденного характеру, які виникають в їхній роботі, іноді виводять їх із сфери правової в сферу адміністративної діяльності. Завдання та обов’язки. Розроблює або бере участь у розробленні документів правового характеру. Здійснює методичне керівництво правовою роботою на підприємстві, надає правову допомогу структурним підрозділам і громадським організаціям, бере участь у підготовці обґрунтованих відповідей у разі відхилення претензій. Готує за участю інших підрозділів підприємства матеріали про розкрадання, розтрати, нестачі, випуск недоброякісної продукції Бере участь у розробленні і виконанні заходів для зміцнення господарського розрахунку, договірної, фінансової і трудової дисципліни. Бере участь у роботі з укладення господарських договорів, підготовки висновків про їх юридичну обґрунтованість, розробленні умов колективних договорів, а також розгляді питань про дебіторську і кредиторську заборгованість. Дає довідки і консультації працівникам підприємства про сучасне чинне законодавство, а також висновки з організаційно-правових та інших юридичних питань, надає допомогу з оформлення документів і актів майново-правового характеру. . Юрисконсульт повинен знати: 5.1. Постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші керівні матеріали, які стосуються правової діяльності підприємства. 5.2. Чинне законодавство. 5.3. Цивільне, трудове, фінансове, адміністративне право. 5.4. Технічні засоби механізації й автоматизації довідково-інформаційної роботи з питань законодавства і нормативних актів. 5.5. Порядок ведення обліку й складання звітів господарсько-фінансової діяльності на підприємстві. 5.6. Порядок укладання й оформлення господарських договорів. 5.7. Основи економіки, організації праці, виробництва й управління. 5.8. Правила та норми охорони праці. Кваліфікаційні вимоги: 6.1. Провідний юрисконсульт: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст) та підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією юрисконсульта І категорії не менше 2 років. 6.2. Юрисконсульт I категорії: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст або бакалавр) та підвищення кваліфікації; для магістра - без вимог до стажу роботи, спеціаліста - стаж роботи за професією юрисконсульта II категорії не менше 2 років, бакалавра - не менше 3 років. 6.3. Юрисконсульт II категорії: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст або бакалавр) та підвищення кваліфікації; для спеціаліста - без вимог до стажу роботи, для бакалавра - стаж роботи за професією юрисконсульта не менше 2 років. 6.4. Юрисконсульт: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст або бакалавр) без вимог до стажу роботи. Юрисконсульт має право:

3.1. Ознайомлюватися з проектами рішень керівництва підприємства, що стосуються його діяльності. 3.2. Вносити на розгляд керівництва підприємства пропозиції по вдосконаленню роботи, пов'язаної з обов'язками, що передбачені цією інструкцією. 3.3. В межах своєї компетенції повідомляти безпосередньому керівнику про всі виявлені недоліки в діяльності підприємства (структурного підрозділу, окремих працівників) та вносити пропозиції щодо їх усунення. 3.4. Вимагати та отримувати особисто або за дорученням безпосереднього керівника у керівників структурних підрозділів та фахівців інформацію та документи, необхідні для виконання його посадових обов'язків. 3.5. Залучати фахівців усіх структурних підрозділів до виконання покладених на нього завдань. 3.6. Вимагати від керівництва підприємства, свого безпосереднього керівника сприяння у виконанні обов'язків, передбачених цією посадовою інструкцією.

22.Система юридичної діяльності(див.пит 20) Характеризуючи юридичну діяльність, необхідно мати на увазі, що вона відбувається в досить специфічному соціальному середовищі, впливає лише на ті об'єкти, що знаходяться під захистом права як певна система соціальних цінностей. Серед всіх інших форм прояву соціальної діяльності юридична діяльність набула цілого ряду ознак, які дозволяють виділити її в окремий напрям або вид соціальної. Таким чином здається можливим встановити взаємодію та причинні зв'язки між окремими видами соціальної діяльності, де юридична має форми свого прояву. Юридична діяльність, окрім того, є явищем правового походження. Тому поряд із визначенням взаємозв'язків з іншими соціальними явищами необхідно особливу увагу приділити зв'язку з явищами правової системи (правові відносини, законність, система законодавства тощо).

Важливим питанням, у зв'язку з проблемою причинних зв'язків, залишається питання про напрям впливу юридичної діяльності на окремі сфери соціального середовища, в яких виявляється сутність, практична цінність та спрямованість юридичної роботи. Такі напрями впливу прийнято називати функціями. Юридична діяльність має свою структуру. Це, наприклад, визначення форм, методів, об'єктів, елементів змісту юридичної діяльності та деяких інших компонентів системного підходу. юридична діяльність розглядається в різних аспектах, що підкреслює її багатоплановість та складний характер. Так, юридичну діяльність можна розглядати як правову форму соціальної діяльності, як інструмент соціального управління, як зміст правових відносин або правопорядку, як системоутворюючий фактор правової системи, як спосіб втілення правових норм у реальну площину життя. Виходячи із вище зазначеного і використовуючи рівень філософського осмислення проблеми, юридичну діяльність слід розглянути як різновид соціальної діяльності, яка є більш узагальнюючим поняттям по відношенню до юридичної. Соціальна діяльність визначається як спосіб організації та існування соціального організму, в процесі чого, шляхом перетворення та споживання оточуючого світу відбувається задоволення життєвих потреб та інтересів соціальних суб'єктів. Тому, поряд з юридичною діяльністю існують виробнича, духовна, культурно-виховна, політична, організаційно-управлінська, дослідницька та інші види соціальної діяльності. Без діяльності юридичних установ, юристів, без запровадження правових інститутів та процедур право в умовах суспільства функціонувати не може. Юридична діяльність, таким чином, націлюється на об'єкт права, чим і забезпечує його функціонування, регулятивний вплив на суспільні відносини, задовольняє соціальну потребу регламентації (нормування, узгодження, впорядкування).

-Суб'єкти юридичної діяльності - це професійні юристи, їх об'єднання та установи, які можуть бути державного та недержавного походження. В реальному житті - це спеціалісти певного профілю, які володіють відповідними знаннями, досвідом, наділені компетенцією приймати рішення або давати поради, мають певні навички та вміння юридичної роботи.

-Об'єкти юридичної діяльності - це явища, процеси та предмети оточуючого світу, по відношенню до яких здійснюється правовий вплив. Серед об'єктів слід виділити загальний та безпосередній. До загального відносять відповідність норм права існуючих суспільних відносин, а до безпосереднього дії суб'єктів права, їх правовий статус, правові свідомість та культуру, правові документи, процеси, стани тощо.

-Засобами юридичної діяльності є норми права, правові категорії, юридична техніка та різного роду предмети матеріального світу, які допомагають у досягненні мети юридичної діяльності.Ці предмети виступають як засоби збору та обробки інформації, засоби захисту, охорони та нападу (зброя, аудіо-відео техніка, речові докази ).

-Форми здійснення юридичної діяльності - освітня, наукова, практична; усна (вербальна), письмова, конклюденна; виділяють також установчу, правотворчу, правоохоронну, правозастосовчу, профілактичну.Юридична діяльність може відбиватися як у правових, так і у неправових формах - інформування, виховання, фінансування, організація співробітництва та взаємодії тощо.

-Методи здійснення — це способи та прийоми, які використовуються для досягнення наміченого результату. Два основних метода впливу на суспільні відносини метод примусу та метод заохочення. Також: Метод попередження, індивідуального впливу, метод фотографування, проведення допиту або обшуку, метод перевірки інформації, їх використання та поєднання залежать навіть від того, в якій сфері юридичної діяльності ми працюємо наука, освіта, практична діяльність.

-Функції юридичної діяльності. Традиційним є поділ функцій на загально-соціальні та спеціально-юридичні, з метою виявлення більш значущих, цілеспрямованих та відносно-значущих, побічних напрямів впливу. Є такі напрями впливу на суспільні відносини, в яких розкривається основний зміст юридичної діяльності та відбувається досягнення наміченого правового результату. Тому дані напрями впливу називаються спеціально-юридичними функціями, серед яких, відповідно до аналогічних функцій права, виділяють регулятивну та охоронну. На більш конкретному рівні, виходячи з завдань, що вирішуються у процесі юридичної практики, спеціально-юридичні функції можуть бути поділені на підфункції або функціональні компоненти, які тісно пов'язані з регулятивною та охоронною функціями, співвідносяться з ними, як частка і ціле. Серед таких підфункцій можна виділити уповноважуючу, превентивну, виховну, дослідницьку, розслідувальну, судову, захисну, правовідновлюючу, пошукову, індивідуально-організаційну, реєстраційно-засвідчувальну. Кожна з них є лише напрямом функціонування та наповнюється змістовно практичними діями у межах конкретної юридичної спеціальності.