19.Предмет та об’єкт юридичної деонтології

Деонтологія — це розділ етичної теорії, що розглядає проблеми обов'язку, моральних вимог і нормативів. Термін "деонтологія" упер­ше застосував І. Бентам для визначення вчення про мораль у цілому. В центрі дослідження деонтології стоїть людина зі своїми знаннями,навичками,уміннями,а також діяльність людини,яку вона здійснює і правовій сфері.Вивчає існуючу систему юридичних знань,завдання та функції правознавства,роль юр.знань у вирішенні соц..проблем. У предмет юридичної деонтології включаються також і питання юридичної практики: формулюються поняття та зміст юридичної діяльності, види та форми її здійснення, вивчаються окремі юридичні спеціальності та відповідні професійні якості працівників юридичної сфери.Особлива увага привертається на особисті людські якості, на етикет юриста, який передбачає цілу систему правил: як треба поводитися з співробітниками та різними учасниками юридичного процесу, якими нормами керуватися при здійсненні професійного обов'язку, до предмету юридичної деонтології входять питання юридичної освіти — підготовки та перепідготовки кадрів, підвищення кваліфікації, розповсюдження позитивного досвіду. Головною тут. є проблема підготовки не просто спеціаліста-юриста, а працівника високого рівня кваліфікації, тобто професіонала своєї справи.

Ю.Д. виникла на початку 90-х років XX ст. Юридична деонтологія — це система загальних знань про юридич­ну науку та практику, про вимоги до особистих і професійних якостей юриста, про систему формування цих якостей.

Сучасні дослідники юридичної деонтології часто ідентифікують цю науку з іншими, зокрема з правовою етикою (юридичною етикою) та професійною культурою юриста (юридичною культурою). Хоча ці науки тісно пов'язані між собою, проте вони суттєво відрізняються одна від одної. Так, якщо внутрішні аспекти видів культур (субкультур), які стосуються юридичної деонтології, притаманні правничій деонтології, а зовнішні аспекти цих же культур — професійній етиці, то обидва аспекти — властиві професійній культурі.

Для цих юридичних наук спільним є предмет дослідження: особа юриста, його професійні дії. Кожна з них по-своєму підходить до формування юриста як головного суб'єкта права, до пізнання ним правового явища та прийняття справедливого, обґрунтованого рішення. Ці науки нормативні.

Відмінність між ними у тому що їхня нормативність має різний зміст. Зокрема, наука про професійну культуру та юридичну етику виробляють для всіх юристів зразки норм, які можуть прийматися державою і набувати загальнообов'язкового значення. Вони можуть міститися в різноманітних морально-етичних кодексах, відомчих статутах, наказах, пам'ятках тощо. Проте юридична деонтологія жодних моделей норм не творить, а її вимоги ніде на письмі не відображені. Її нормативність полягає у дослідженні вироблення юристом особистих норм. Причому ці норми, хоча й мають індивідуальний характер, призначені лише для конкретного випадку. Такі одноразові норми назвемо деонтологічними.

Юридична деонтологія як наука знаходиться у тісному контакті та взаємодії з іншими юридичними науками, використовує їх досягнення для дослідження власного предмету. Використовуються також знання неюридичних наук - педагогіки, психології,соціології, без чого практично не можливо отримати і узагальнити об'єктивні результати дослідження.

(Узагальнення до предмета юр.д відноситься: -юридична теорія; -юр.практика та система моральних вимог; -юр.освіта)