13

Лекція № 6

Тема: „ Семінарське заняття та його аналіз”

(Лекція - 2 год.)

План:

1. Семінарське заняття: визначення, державні стандарти.

2. Класифікація семінарських занять.

3. Технологія організації і проведення семінарських занять.

4. Лабораторні та практичні заняття з фахових дисциплін.

5. Активні методи навчання як засіб підвищення ефективності навчально-виховного процесу з фахових дисциплін

1.Семінарське заняття: визначення, державні стандарти.

Семінарське заняття - форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних кабінетах з однією академічною групою.

Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття вносяться у відповідний журнал.

Отримані студентом оцінки за окремі семінарські заняття враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Семінарське заняття с формою організації навчання, що дозволяє ефективно формувати вміння студентів самостійно пра­цювати. При цьому студентам надається можливість активно оперувати знаннями, набутими на лекціях, а також у процесі самостійної роботи з рекомендованою літературою. На семі­нарському занятті допустимі дискусії, заперечення, обговорен­ня, аргументація тощо, що дозволяє студентам більш осмислено і міцно засвоювати зміст теми.

Семінар — це живий творчий процес, який не може бути запрограмований в усіх деталях.

Основними завданнями семінарського заняття є: закріплення, розширення та поглиблення знань cтудентів, отриманих раніше на лекціях; формування і розвиток їх навичок самостійної роботи; реалізація диференційованого підходу у навчанні з урахуван­ням індивідуальних особливостей студентів; створення умов для формування розвитку їх пошуково-творчих знань та навичок.

Як відомо, навчання випереджає та детермінує розвиток. Роз­виваючий характер воно набуває в тому випадку, коли здійснюється на високому рівні трудності, в "зоні найближчого розвитку".

Значні можливості для використання різних методів та форм навчальної роботи зі студентами дають нам семінарські заняття, які ми розглядаємо не лише як навчальну форму роботи, а й як керівництво складною системою пізнавальної діяльності в системі позитивних навчальних контактів: "викладач-студент", "студент-група", "студент- викладач".

Семінар дозволяє здобуті із різних джерел знання: лекція ви­кладача, самостійні навчальні пошуки, колективна, групова та індивідуальна навчальна робота, - зробити основою як інтелектуального, так і професійного розвитку. Цей розвиток характеризується якісними змінами в загальних і спеціальних знаннях, практичної діяльності, формах та рівнях здібностей та активності студента, сформованими пізнавальними, педагогіч­ними, організаторськими, комунікативними та іншими уміннями.

Процес взаємодії викладача та студента на розвиваючому семінарі повинен, на наш погляд, будуватися на такій основі, коли в процесі навчання у студента розвивається пізнавальна самостійність.

Розвиваючий характер семінару зобов'язує нас до постановки певного роду навчальних задач, серед яких ми виділяємо:

- формування навичок самоаналізу, самооцінки, самокон­тролю;

- навчання раціональним пізнавальним діям, засобам роботи, які б сприяли успішному оволодінню новою інформацією;

- формування навчальних пізнавальних мотивів, інтересів, які пов'язані з майбутньою професією вчителя.

Поставлені задачі сприяють чіткому розумінню теоретичного матеріалу, його значення в практичній діяльності вчителя, школи.

В організації та проведенні семінарів ми відходимо від стан­дартизації та натомість пропонуємо різноманітну як за змістом, так і за формою роботу. Особливу увагу приділяємо організації семінару, його структурним елементам: роботі студента з першоджерелами, підбору запитань, формі навчальної діяльності -всьому, що реалізує положення: студент - активний співучасник навчального процесу.

Активність сприймається нами як одне із основних новоутворень, як засіб поглиблення та систематизації знань, що створюють умови більш повному навантаженню механізму мислення і як кінцевий результат сприяють в значній мірі розвиткові.

Розвиток активності студента здійснюється в процесі переходу від мимовільних, неусвідомлених форм діяльності до саморегуляції, самоуправління в навчанні. Ця закономірність, як нам здається, і обумовлює появу, новоутворення навчальних та професійних умінь та навичок. Та форми активності проявляються в процесі навчання Й детермінуються не лише навчальними завданнями, змістом, методами та формами навчальної роботи на семінарі, вони стимулюються позитивним емоційним фоном, позитивними контактами викладача та студента.

Розвиваюча функція семінару посилюється його проблемністю, пошуком наукового обґрунтування проблем, дискусійним характером.

Якщо в процесі занять студент систематично вводиться в ситуації, які потребують його самостійних рішень, подолання цілого ряду труднощів, здобуття нової інформації, то у нього поступово, поза його свідомістю, буде розвиватися впевненість та потреба в пізнанні нового. В результаті гака діяльність стає для нього необхідністю. Тому підготовка до семінару, який ми проводимо, передбачає роботу з монографіями вчених, збірниками, котрі освітлюють найновіші досягнення в дослідженні проблеми, що вивчається. Обов'язок викладача - зробити короткий огляд, інструктаж по використанню їх в підготовці до семінару, звернув увагу на наявну проблему, її змістовність. Стало традицією, що студенти поповнюють новими назвами спи­сок рекомендованої літератури, дають коротку характеристику в плані корисності їх в підготовці до семінару. Таким чином, ми до­магаємося постійної, систематичної роботи над навчальною інформацією, що в значній мірі сприяє формуванню у студентів особистих поглядів та переконань.

На семінарських заняттях студенти працюють в різних групах: постійних та тимчасових, великих /10-12 чоловік/ та малих /2-4 чоловіки/, які готують колективні відповіді, здійснюють навчальний пошук. Розвиваюча функція семінару посилюється дослідницькою роботою, що сприяє розвитку пізнавальних можливостей студентів.

Особливу увагу ми приділяємо дискусійній групі, створеній із найбільш підготовлених студентів, її мета - зосередити увагу сту­дентів на тих проблемах, які необхідно обґрунтувати теоретичним матеріалом, співставити, проаналізувати, зробити особисті висновки та ін.

Дискусійна група готує, як правило, запитання до заняття, педагогічні ситуації проблемного, нестандартного характеру, зав­дання. Розвиваючий характер завдань спрямовується вимогами до них: пошук нової інформації повинен орієнтувати студента на максимальну самостійність; по складності вони повинні бути в достатній мірі складними, і в той же час розрахованими на їх виконання, яке б стимулювало студента до нових пізнавальних дій, розвиваючи допитливість їх. Наприклад:

1. Скласти схеми, таблиці до теми семінару. /Подібна робота, на наш погляд, вимагає розуміння проблеми, зорово-мисленного уявлення зв'язків між окремими явищами, поняттями, фактами та ін./.

2. Вирішити те чи інше завдання нетрадиційним шляхом.

3. Спроектувати, професійну діяльність вчителя з певного курсу та ін.

Ми переконані, що виконання подібних "завдань не під силу непідготовленому до семінару студенту, так як виконання їх потребує певних знань, особистих думок, переконань, якими може оперувати студент лише внаслідок відповідної змістовної підготовки, певного рівня розвинутості як в плані загальних, так і спеціальних знань, наявності конкретного досвіду в даній галузі діяльності.

Певну значимість в роботі семінару мають заключні висновки викладача: оцінка діяльності, похвала. Викладач, констатуючи появу формуючих якостей, вказує на ті позитивні зміни, що стимулюють подальший розвиток особистості студента. Заключна робота викладача спонукає студентів до подальшої роботи, направляє її в наукове русло.