Методична розробка лекції Тема Система освіти Японії

1. Становлення системи освіти Японії

Японія є найбільш розвинутою в промисловому відношенні країною. Вона вступила на шлях капіталістичного розвитку в останній третині Х1Х століття і зараз займає одне з перших місць у світі по рівню виробництва.

Державна система шкіл стала формуватися в Японії після буржуазної революції 1868р. Бурхливий розвиток капіталізму, що був викликаний революцією, вимагав підвищення рівня освіти. Реформи 70-х років ввели обов'язкове навчання, створили мережу державних шкіл на заміну храмовим і приватним.

Особливо швидко розвивалась мережа початкових шкіл з шестирічним терміном навчання. Середня освіта давалась у різноманітних типах шкіл, в основному, в приватних і тих, що були розраховані на незначний відсоток молоді із заможних сімей.

Коли японський капіталізм вступив в імперіалістичну стадію, настав час підсилення реакційних елементів у всіх сферах суспільного життя, в тому числі в сфері освіти. Школа була підкорена меті виховання молоді в дусі мілітаризму, шовінізму і монархізму.

Цей напрям в роботі школи особливо підсилився в період, коли імперіалістична Японія блокувалася з гітлерівською Німеччиною.

Розгром фашизму вніс значні соціально – політичні зміни в життя Японії. Значній реформі піддалася система освіти, яка вже відчувала вплив демократичних сил.

У 1947році був прийнятий “Основний закон освіти”, в якому декламувався ряд демократичних принципів: рівність доступу до освіти, безкоштовність обов'язкового навчання, спільне навчання хлопчиків і дівчат. Законом була ліквідована багатотипна система шкіл і створена однотипна структура 6+3+3 ( 6-річна початкова школа + 3-2річна молодша середня школа + 3-річна старша середня школа). У країні було введено обов'язкове навчання протягом 9 років. Однак проголошені демократичні принципи не були повністю реалізовані.

2. Загальна характеристика сучасної системи освіти Японії

Система освіти, що діє сьогодні в Японії, була створена після другої світової війни за безпосередньою участю американських спеціалістів, тому за своєю структурою вона практично повні­стю копіює американську: 6-річна початкова, 3-річна молодша середня, 3-річна старша середня школа, 2-4-річні коледжі та університети.

Для Японії характерна висока повага до освіти, навіть "культ освіти". Японці називають своє суспільство "суспільством дип­ломів", де багато важить не тільки рівень навчального закладу, що його видав, але і його престиж.

На відміну від європейського та американського, японський навчальний рік починається 1 квітня і закінчується 31 березня. Він є найдовшим серед навчальних років у розвинених краї­нах.Зокрема у 1990 р. японські школярі навчалися протягом 243 днів, діти ФРН , та Росії - 210; Англії - 192; Франції- 185; Аме­рики ж тільки 180. Після перехідних екзаменів вони мають літні, зимні та весняні канікули .

Дошкільне виховання здійснюється в дитячих садках, які від­відують діти, як правило, з 3-5 років (24% дітей). 63% дитячих садків належать приватним особам і лише 37% дошкільних закладів знаходяться в введенні муніципалітетів. Вже на цьому етапі починається урахування престижності виховного закладу: він повинен забезпечити най­більш успішний початок шкільного життя.

У загальноосвітній школі навчаються 18 мільйонів дітей. Більше 9 млн. знаходяться в 6-ти річній елементарній школі і 5,5млн. – в 3-річній молодшій середній школі. Після обов'язкового 9 - річного навчання близько 2 третини випускників молодшої середньої школи продовжують навчання в Х-ХІІ класах. Старша ступінь середньої школи має вечірні навчальні класи, в яких навчаються 500 тис. молоді, або 10% всіх учнів Х –ХІІ класів. Є також близько 8000 професійних шкіл, більшість яких (96%) приватні. В них отримують професійну підготовку близько 1,5 млн. юнаків та дівчат.

В шкільній системі є також спеціальні школи (353 школи) для дітей, потребуючих корекційного навчання.

Мережа нових учбових закладів охоплює 397 університетів, 491 молодших коледжів і 63 технічних коледжів. Останні – порівняно молоді учбові заклади, які стали створюватися в 60-ті роки як відповідь на потребу промисловості в технічних кадрах.

Подавляюча більшість їх (77%) приватні. Висока платня за навчання не давала дітям із сімей трудящих вчитися у вузах. У середовищі університетських студентів лише 9% діти робітників. Дуже низький відсоток дівчат, що навчаються у вузах. Він не перебільшує 3% від загальної кількості японського студентства. Дівчата, як правило, вступають у молодші коледжі з 2-річним курсом навчання, де вони готуються до роботи в галузі обслуговування (модельєри, швачки, продавці).

Гостра конкурентна боротьба, прагнення перегнати своїх супротивників, перш за все Сполучені Штати Америки, примушує японців шукати шляхи стимулювання економіки. З цією метою вживаються заходи щодо реформи освіти, роль якої в соціально – економічному розвитку сучасного суспільства помітно зросла. Центральна рада з питань освіти надрукувала пропозиції щодо перебудови всієї системи учбових закладів. Даний проект передбачає введення в країні обов'язкового навчання дітей з 4-річного віку, тобто на 2 роки раніше, ніж в існуючій системі. Їх навчання продовжується в школі для малюків терміном 4 роки. Друга ступінь навчання - елементарна школа для дітей у віці 8-12 років і третя ступінь навчання 6-річна середня школа, яка повинна об'єднати існуючі нині молодшу і старшу середню школи.

Реформи вищої освіти зводяться до заглиблення його диференціації. В університетах і коледжах планується виділення трьох напрямів - академічного, загального і цільового. Останні два напрями (профілі) повинні дати загальноосвітню або суто практичну підготовку учням. Повноцінну вищу освіту отримують лише ті, хто навчається на академічних профілях. Маючи цілий ряд позитивних рис (розширюється мережа дошкільних закладів), які з часом будуть зараховані до шкільної системи; збільшено кількість технічних коледжів), реформа своєю сутністю націлена на подальше обмеження доступу широких мас молоді до отримання якісної освіти. Реформа передбачає більш ранню (з 12 років) і більш глибоку диференціацію навчання, яка в умовах капіталістичного суспільства веде до соціального розгалуження і слугує каталізатором закріплення класової нерівності.