1. Поняття податкового права і податкових правовідносин.

Податкове право є складним правовим інститутом, що ре­гулює основи формування дохідної частини бюджетної сис­теми країни, тобто регулює лише відносини, що пов'язані з рухом грошових коштів від платників податків і зборів до бюджетів відповідного рівня. Податкове право взаємодіє з усіма інститутами фінансового права. Його норми зумовлені публічністю державних фінансів та регулюють діяльність зі стягування податкових платежів для загальнодержавних і ре­гіональних потреб. Отже, податкове право — це один з осно­вних інститутів правової системи держави.

Податкове право як правовий інститут становить суку­пність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов'язкових платежів, установлюю­чи при цьому права, обов'язки та відповідальність сторін.

Інститут податкового права є відокремленим комплексом юридичних норм, що забезпечують цільове регулювання різ­новиду відносин, пов'язаних з надходженням до бюджетів податків і зборів. Податкове право — відносно самостійний сектор фінансового права та займає автономне становище щодо інших інститутів цієї галузі.

Предметом податкового права є система визначених, однорідних, специфічних правовідносин у сфері оподатку­вання, яка регулює податкові відносини державних податко­вих органів і платників податків щодо встановлення, зміни та стягнення з платників податків частини їхніх доходів у від­повідний бюджет (державний, місцевий) в грошовій формі, а також визначає відповідальність, права і повноваження цих податкових органів та права й обов'язки платників податків. Характерною рисою податкових відносин є їх чітко вираже­ний владно-майновий характер.

Щодо методу правового ре­гулювання, то він є характерним для всього фінансового права в цілому, тобто це — метод державно-владних припи­сів, що підкріплюється можливістю застосувати санкції з бо­ку держави.

Водночас зазначений метод має особливий механізм регу­лювання, взаємозв'язок норм, юридичний режим. Імператив­ний метод регулювання чітко встановлює межі поведінки підпорядкованих суб'єктів.

Податкові правовідносини — відносини, що виникають на підставі податкових норм, які встановлюють, змінюють чи скасовують податкові платежі, та у зв'язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб'єктивними правами і несуть юридичні обов'язки, пов'язані зі сплатою податків та зборів до бюджетів і цільових фондів та поданням податкової звітності. Ці відносини існують лише після оформлення їх у відповідну правову форму.

Податковим правовідносинам властиві загальні характерні риси, що притаманні будь-яким іншим правовим відносинам. Водночас правовідносини кожної галузі права мають власну неповторну специфіку. Так, найголовніша особливість фінан­сових, у тому числі й податкових, правовідносин полягає в тому, що вони виникають у процесі фінансової діяльності держави. Важливою галузевою особливістю фінансових пра­вовідносин, зокрема податкових, є також те, що однією із сторін завжди виступає держава.

Особливості податкових правовідносин найповніше характеризуються їх специфі­кою, яка проявляється, насамперед, у:

а) цільовій системності, де є система податкових правовідносин, регламентуючих встановлення податків і зборів;

б) формальній визначеності, де за допомогою норм регулюють чітко визначені зв'язки, що встановлюються між суб'єктами податкових правовідносин;

в) забезпеченні їх виконання державним примусом;

г) обов'язковості для всіх суб'єктів правовідносин. Об'єктом регулювання у податкових правовідносинах виступають матеріальні блага фізичних і юридичних осіб, з яких в установленому законом порядку стягуються податки, тобто грошові кошти платників, які надходять до бюджетів. У вужчому розумінні — об'єктами податкових правовідно­син є доходи (прибутки), вартість визначених товарів, окремі види діяльності платників податків, операції з цінними папе­рами, користування природними ресурсами, майно юридич­них та фізичних осіб, передача майна, додана вартість проду­кції, робіт і послуг та інші об'єкти. Отже, об'єктом подат­кових правовідносин є все те, з приводу чого між суб'єктами податкових правовідносин формується певний правовий зв'язок.

Суб'єктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовід­носин, носієм суб'єктивних прав та обов'язків. Суб'єкти по­винні мати податкову правосуб'єктність, що передбачена но­рмами права.

Виділяють три групи суб'єктів: державу (в особі предста­вницьких органів, що приймають нормативно-правові акти у сфері оподаткування), податкові органи та платників пода­тків. Деякі вчені до суб'єктів податкових відносин включа­ють також і кредитно-фінансові установи, через які здійсню­ються платежі з перерахування податків до бюджетів відповідних рівнів.

Відносини з приводу оподаткування виникають:

• між державою і платниками — стосовно визначення основних елементів оподаткування, порядку обчислення та справляння податків;

• між державою й органами місцевого самоврядування — щодо розмежування їх прав законодавчої компетенції і податковій сфері, законодавчого закріплення за бюджетами кожного рівня влади власної дохідної бази;

• між державою та органами, що забезпечують справ­ляння податків, — з приводу визначення правового статусу цих органів, порядку адміністрування податків, відповідаль­ності за забезпечення своєчасного надходження податків до бюджетів;

• між органами податкової служби і платниками — сто­совно взаємних прав та обов'язків і механізму їх реалізації.

Основними особливостями податкового права України на сучасному етапі економічного розвитку є:

а) пріоритетний напрямок податкових вилучень у юридичних осіб;

б) існування широкого переліку різноманітних пільг,встановлених чинним законодавством;

в) висока питома вага частки непрямих податків;

г) розгалужена система органів державної податкової служби, безпосереднє підпорядкування нижчестоящих структур, що входять до неї, вищестоящим, головним завдання яких є забезпечення контролю за надходженням усіх податків, включаючи місцеві;

д) встановлення правових санкцій за різноманітні порушення податкового законодавства, включаючи заходи фінансової, адміністративної, кримінальної відповідальності.

е) обов'язковість постановлення усіх суб'єктів підприємницької і господарської діяльності на облік у податкових органах із правом відкриття поточних рахунків у банках тільки після реєстрації в податкових органах.