76. Політико-правова ідеологія соціалізму /Клод Анрі де Сен-Симон, Шарль Фур’є (Франція), Роберт Оуен (Англія).

Загальним для їх творів було, по-перше, неприйняття і різка крити­ка капіталізму, що розвивається, його пороків. Теоретики соціалізму доводи­ли марність одних політичних реформ, пропонували радикальні, «прості», але всеохоплюючі перетворення існуючого ладу; по-друге, прагнення підня­тися над гострим антагонізмом класів і облагодіяти все суспільство в цілому. Вони були противниками революційних дій, розраховували на добровільне перетворення буржуазного ладу «зверху» і свої надії пов’язували з мирною проповіддю переваг нового «розумного ладу спільності», з легкістю переходу до нього; по-третє, їх твори вирізнялися недооцінкою державних і правових механізмів у суспільних перетвореннях. Ключова роль відводилася колек­тивістським началам у суспільній і господарській сфері життя людини і сус­пільства, моральним принципам в їх взаєминах.

Французький соціаліст Шарль Фур’є (1772–1837) дійшов висновку: сучасна цивілізація — «світ дибки, соціальне пекло». Тут — «тиранія приватної власності відносно мас». Держава завжди на боці багатих. Бідний клас «зовсім відтиснутий від влади, позбавлений політичної і соціальної свободи, фактично — і правосуддя».

Вихід — у найпростішому і малому засобі («іноді досить найменших засобів, щоб зробити найбільші справи», пише він): заснуванні землеробських асоціацій (фаланг). Фаланги, за проектом Фур’є, об’єднають від 800 до 1600 людей, відповідно до нахилів і пристрастей кожного. Це автономні соціальні утворення, у внутрішнє життя яких не вправі втручатися чи опікувати їх центральна влада і її апарат. Внутрішнє життя фаланги регулюється лише нормами, встановленими добровільно і колективно. Її члени високо цінують рівність особистих свобод.

Найголовнішим і єдино корисним правом людини з усіх прав соціаліст називає право на працю. Він вірно помітив, що без нього нічого не варті всі інші права. На його думку, справедливість вимагає і розкріпачення жінки, визнання її прав.

Інший французький теоретик соціалізму — Анрі де Сен-Сімон (1760–1825) свій проект майбутньої промислової системи заснував на концепції історичного прогресу.

Основи майбутнього суспільного ладу відповідатимуть інтересам величезної більшості населення, де восторжествує принцип божественної моралі: «усі люди повинні бачити один в одному братів, вони мають любити один одного і допомагати один одному». Політична організація майбутнього суспільства буде підлегла владі вчених і промисловців. Вони «можуть організувати суспільство відповідно до своїх бажань і потреб, тому що вчені мають сили інтелектуальні, а промисловці мають у своєму розпорядженні сили матеріальні». Тим самим буде замінене сучасне суспільство, що перебуває під ярмом дворян і богословів «тільки внаслідок старої звички».

Уведення нової, «позитивної стадії» історії, пояснював Сен-Сімон, не вимагає руйнування традиційних державно-правових форм. Зберігаються інститути монархії, уряду і представницьких установ. Але вся повнота світської влади зосереджується в парламентській Раді промисловців і вчених. Вона перетворить країну на єдину централізовано керовану промислову асоціацію. Вона буде жити відповідно до розумно розробленого плану гармонійного розвитку всіх класів суспільства.

На думку теоретика соціалізму, ближче усього до промислового режиму французька й англійська нації. У Франції для його встановлення досить королівського ордонансу. «К о л и французький народ установить у себе промисловий режим, англійський народ без затримки наслідує його приклад». То д і припиняться всі нещастя, на які було приречене людство, «і всі народи на землі, користуючись заступництвом об’єднаних Франції й Англії, будуть швидко, один за одним, в міру розвитку їх цивілізації, переходити до промислового ладу». Такі ілюзії живив промисловий переворот, що починався.

Англійський соціаліст Роберт Оуен (1771–1858)¹ виступив вже в період промислової революції і загострення класових конфліктів, що наклало відбиток на його погляди. Основний закон природи людини і найбільшу істину, що відкриває шлях до розумного устрою світу, Оуен бачить у людському характері. Останній є результатом взаємодії природної організації індивіда і навколишнього його середовища, яке відіграє у формуванні характеру головну роль. З цього закону природи людини він робив критичний висновок: якщо людина — продукт середовища, то в недоліках і пороках людей, у всіх соціальних лихах винне соціальне середовище. Таке нині створюють капіталістичні відносини, приватна власність, що породжують жадібність і ненависть, темряву і неуцтво народу, покалічені людські характери і долі.

Р. Оуен проти насильницької революції, здійснюваної темними, неосвіченими людьми: «Якими б не були існуючі системи божевільні, їх не можна руйнувати руками людей некомпетентних і грубих». Осередком, «молекулою» розумної суспільної системи майбутнього, відповідно до плану Оуена, повинна була стати комуна — «селище спільності». Коли їх стане багато, вони утворять федерацію у масштабах країни, а в майбутньому — міжнародну федерацію. Розумна суспільна система назавжди припинить «суперництво, розбрати і війни, і люди із раннього дитинства будуть привчатися сприяти щастю один одного». Так з перетворенням світу перетвориться і людина. Основними принципами життя комуністичних общин, за оуенівською «Конституцією общини «Нова гармонія»» будуть рівність, свобода слова і дії, щирість і доброзичливість, порядок і придбання знань тощо. Усі члени комуни розглядаються як одна родина. «Влада законодавча» за планом вручаєть-ся загальним зборам громади, що виробляє постанови. «Виконавча влада» — обраній Раді, завданням якої буде виконання загальних поста-нов, нагляд за всіма справами громади, укладання договорів з подібними об’єднаннями тощо. Кожна громада буде поділена на шість департамен-тів: сільського господарства, промисловості і механіки, загальної еконо-міки, торгівлі, домашнього господарства, літератури, науки й освіти. Вводиться раціональна і гуманна система навчання і виховання, в резуль-таті зникне необхідність у заохоченнях і покараннях.

Способом здійснення свого проекту Оуен вважав освіту, пропаганду, наочний приклад. Групи його послідовників існували в Англії, Франції, США та в інших країнах. Проте утопічні проекти щоразу розбивала сувора політико-правова реальність.