57. Французький соціалізм епохи просвітництва (мол’є, мореллі, габріель де маблі)

В епоху Великої французької революції набули популярності ідеї соціалізму. їх ідеологами були Ж. Мельє, Г.-Б. де Маблі і абат Мореллі.

Жан Мельє (1664—1729). Ідеолог найбідніших верств населення і основоположник ліворадикального напряму в історії вчень про державу і право. Єдина його праця «Заповіт» була спрямована проти трьох основних зол його часу: багатства, деспотизму і релігійного догматизму. Мислитель засуджував абсолютизм, стверджував, що не народи створені для правителів, а правителі для народів. Він пропонував встановити виборність посадових осіб, обстоював соціальну рівність, скасування приватної власності, право народу на збройне повстання проти тиранії.

Ж. Мельє висловив припущення, що будь-який дохід виникає з праці, а не з капіталу чи земельної власності. Наполягаючи на тому, що всі люди є рівними від природи і, відповідно, «рівною мірою мають право на свою природну свободу і свою частку в земних благах», Мельє пропонував не поділяти порівну ці блага. Він стверджував про необхідність встановлення правильної пропорції в поділі і водночас вважав, що земні блага і багатства мають бути не так поділені, як усуспільнені. Ліквідація приватної власності та заміна її суспільною, на думку мислителя, позначаться на житті людей і змінять саму людину. Зникне заздрість, не буде обманів і хитрощів, судових процесів, крадіжок, грабежів і вбивств, оскільки не буде потреби тягнутися до чужого гаманця.Насилля, що існує в суспільстві, виходить від тих, у чиїх руках зосереджені основні багатства. Це «таємна система несправедливості». Ж. Мельє закликав до об´єднання для боротьби проти тиранічного панування правителів і королів. Основною умовою перемоги революції він вважав єдність і організованість народу. В суспільстві, де переможе справедливість, розумніші повинні управляти всіма іншими людьми, встановити добрі закони й видавати розпорядження, спрямовані на успіх і забезпечення суспільного блага.

.На думку Г.-Б. де Маблі, основними завданнями суспільства є приборкання зла шляхом вгамування пристрастей і охорона природних прав людини: на розум, свободу, щастя, гідність і рівність. За Маблі, з метою охорони природних прав на основі договору люди створили державу і політичну владу. Встановлення гуманної влади, призначення правителів, здатних домогтися щастя у суспільстві, — не лише право, а й природний обов´язок громадян. На відміну від попередників, зокрема Ж.-Ж. Руссо, Г.-Б. де Маблі доводив, що суспільного договору, за яким народ передав би свої права правителям, ніколи не було. Якщо ці правителі діють не в інтересах суспільства, посягають на природні права, то народ як єдине джерело верховної влади має право чинити опір деспотам і скинути їх. Революції, на думку Маблі, не лише можливі, а й бажані, як і громадянські війни, що оздоровлюють суспільство. Він вимагав скасування спадкової влади, перебудови суспільства на демократичних засадах. Право на проголошення війни вважав справою всієї нації, а не окремих посадових осіб. Значну увагу Маблі присвятив проблемі соціальної рівності. На його думку, нерівність несе нещастя суспільству, породжує ненависть. Природа не створювала ні рабів, ні панів, ні привілейованих, ні пригнічених. Першопричина нерівності — приватна власність. Багатства і пишноти, за Маблі, нівечать людину, суперечать її природній меті, «при них любов до слави, до батьківщини, свободи і законів поступається місцем принизливому інтересу».

Шлях до відродження природної рівності Мореллі (між 1713 і 1718—?). Засновник особливого напряму світової утопічної думки — «раціоналістичного комунізму». Його погляди викладено в трактаті «Кодекс природи, або Істинний дух її законів» (1755; до середини XIX ст. авторство приписували Д. Дідро) і поемі «Загибель плаваючих островів, або Базиліада знаменитого Пільпаї» (1753; Мореллі переклав твір індійського мудреця). Автори сучасного «Словника філософів» (Париж, 1993) вважають Мореллі автором творів «Есе про людський розум, або Природні принципи освіти» (1743), «Есе про людське серце, або Природні принципи освіти» (1745), «Фізика краси, або Природна влада її чар» (1748), а також праці «Принц, сердечні втіхи, або Трактат про якості великого короля і загальну систему мудрого врядування» (1751), яка є спростуванням «Духу законів» Ш.-Л. Монтеск´є. На відміну від Т. Мора і Т. Кампанелли, Мореллі виклав свої ідеї про комуністичне суспільство у вигляді проектів законів. Він обстоював природні права і свободи людини, природне походження держави та суспільства. Людина, на його думку, створена природою як рівна і вільна від будь-яких умовностей. І ці закони — постійні, незмінні і недоторканні. Перехід від «несвідомого» «золотого віку» до «свідомого» можливий шляхом удосконалення законів, просвіти людей, побудови комуністичного суспільства.Мореллі сформулював три «основні і священні» закони, з прийняття яких має розпочатися перебудова суспільства на комуністичних засадах.