1. Що таке система, види систем

Системи поділяють за різними ознаками. Так, за складністю виділяють прості, складні і дуже складні системи. Прості — мають невелику кількість взаємопов'язаних елементів і нерозгалужену структуру. Вони виконують найпростіші функції, стан і динамізм цих систем легко описувати і аналізувати. Складні — характеризуються розгалуженою структурою і великою кількістю взаємопов'язаних елементів. У процесі вивчення можна виділяти абстрактні і матеріальні системи. Абстрактні системи (лінгвістичні, або мовні, формалізовані, логічні та ін.) є продуктом людського мислення. Це поняття, категорії, гіпотези, теорії.

Матеріальні системи (неорганічної природи) поділяють на замкнуті (закриті) і відкриті, статичні і динамічні (детерміновані та ймовірні).

Розрізняють природні системи (функціонують без участі людини), що склалися у природі внаслідок еволюції і природного відбору, і штучні (людино-машини). Штучні системи, у свою чергу, поділяють на енергетичні, в яких входи і виходи становлять матеріальні речі (підприємства, об'єднання, кооперативи, консорціуми тощо), та інформаційні, що описують організаційні, економічні, соціальні та інші процеси. Розрізняють інформаційно-пошукові (ІПС), інформаційно-пошукові фактографічні та інформаційно-пошукові документальні системи.

Системи поділяють на детерміновані і випадкові.

За внутрішньою побудовою системи діляться на відкриті і закриті. Відкриті системи знаходяться під впливом середовища і самі здійснюють на нього вплив, використовуючи внутрішню і зовнішню інформацію (підприємства, об'єднання, асоціації та ін.).

В закритих системах використовується тільки та інформація, яка характеризує внутрішні зміни системи, і, на відміну від відкритої системи, блок управління є складовою частиною тієї системи, якою він управляє.

2. Що таке управління? Основні його елементи.

Управління - це цілеспрямована дія на об'єкт з метою зміни його стану або поведінки у зв'язку зі зміою певних обставин. Елементи управління: планування, організація, мотивація, контроль.

3, 4. У складв кожної системи можна розрізняти дві взаємодіючі підсистеми - керуючу і керовану. Аналогічними їм по змісту є поняття "суб'єкт управління" і "об'єкт управління".

5. До Тейлорівський період розвитку науки управління - ст.11

6. Тейлор і його "класична" школа управління (школа нуакового управління) - ст.12 і конспект.

7. Емерсон і його 12 принципів продуктивності.

Талановитим послідовником Ф. Тейлора був Г. Емерсон (1853-1931). У 1900 р. вийшла його книга “Продуктивність як підстава для керування й оплати праці”, а в 1912 р. - “Дванадцять принципів продуктивності праці”, головна його праця. У цій книзі сформульовані дванадцять правил керування, що забезпечують зростання продуктивності праці. Вони актуальні і сьогодні.

Приведемо всі дванадцять принципів продуктивності, як вони сформульовані автором.

1. Точно поставлені ідеали й цілі

2. Здоровий глузд.

Кожний вірить у наявність у нього здорового глузду - інакше відсутня віра в себе.

3. Компетентна консультація

Велике виробництво припускає необхідність кваліфікованих фахівців-консультантів. Це пов'язане зі швидким науковим прогресом. Одна людина вже не може бути компетентний у всіх галузях науки, необхідних для сучасного виробництва.

4. Дисципліна

5. Справедливе відношення до персоналу.

Найкращою основою для мирних і гармонічних відносин, для високої продуктивності праці, є ретельний відбір персоналу. Спочатку ретельно відбирають кандидатів, з огляду на утворення, стан здоров'я й навіть біографію, що дає вказівки на деякі моральні властивості, а потім звертаються із прийнятими чесно й справедливо. Для цього необхідна доброзичливість і почуття справедливості. Від робітника не можна вимагати, щоб він працював на свого підприємця за меншу плату, чим та, яку він може одержати за тих самих умов праці в іншого підприємця. Але й від підприємця не можна вимагати, щоб він платив дорожче розцінок прийнятих у конкурентів.

6. Швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік.

Ціль обліку в тім, щоб збільшити число й інтенсивність застережень, щоб дати нам такі відомості, яких ми через зовнішні почуття не одержуємо. Необхідні усе більше зроблені інструменти обліку (термометр - інструмент обліку температури). Обліковим документом є все, що дає відомості. Але простого обліку всіх відомостей недостатньо. Найбільш важливий для керування облік продуктивності. Одна із цілей наукового керування перетворити облік продуктивності в облік собівартості. Як правило, при росту продуктивності собівартість падає.

7. Порядок і планування роботи.

8. Норми й розклади.

Високі результати в праці зв'язані не з підвищенням, а зі скороченням зусиль. Скорочення зусиль досягається завдяки знанню й обліку всіх резервів продуктивності, умінню реалізувати їх на ділі й уникнути невиправданих трудових витрат, втрат часу, матеріалів, енергії.

9. Нормалізація умов.

Потрібно не людини пристосовувати до машини, а створювати такі машини й технології, які дали б можливість людині робити більше й краще.

10. Нормування операцій.

Працю необхідно нормувати так, щоб робітник міг виконати завдання й гарно заробити.

11. Письмові стандартні інструкції.

Вони служать для того, щоб звільняти мозок працівника для ініціативи, винаходів, творчості.

12. Винагорода за продуктивність.

Доцільно ввести систему оплати праці, що враховує як час, витрачений працівником, так і його вміння, що проявляються в якості його роботи.