8. Повісті м. Коцюбинського. Тематика і проблематика

Однією з провідних тем української літератури є тема землі. І це не випадково. Одним із кращих творів про землю є повість М.Коцюбинського «Fata morgana», в якій наскрізним є образ землі. Навколо нього, як навколо осі, обертаються всі події і людські долі, радощі і трагедії. Кульмінація твору — картина, коли над людьми заполум’янів прапор із священними словами «Земля і воля». Бо без землі воля для селянина — не воля, бо проблема землі, взаємозв’язку між землею і людиною і взаємозалежності між ними як тоді, так і сьогодні і завжди чи не одна з найгостріших, у якому б аспекті її не брати, з якого боку до неї не підходити — економічного, морального чи екологічного.

Маланка молиться на землю, як на ікону. В ній не тільки порятунок від злиднів, а передусім велике людське щастя. Вона мріє про землю, прагне землі, земля їй сниться. Це не жадоба збагачення, а найчистіша, найсвятіша селянська любов до землі. Мрія працювати на землі — це єдине, що тримає Маланку на цьому світі.

У «Тінях забутих предків» виявився погляд автора на нерозривний зв’язок історії народу, його психології, його ментальності з його буттям. Невідворотний плин історії всього людства вбачається у картині життя одного з численних народів світу — гуцулів.

Проблема життя і смерті, мабуть, найголовніша у творі, бо до неї так чи інакше звертається кожна людина. Так і герої повісті «Тіні забутих предків» по-різному судять про це. Здається, життя тут нічого не варте, бо надто легко може обірватися чи у боротьбі з суворою природою гір, чи у безглуздій бійці двох ворогуючих родів, чи ще де. Звідси й гірке міркування під час похорону Івана Палійчука: «Що наше життя? Як блиск на небі, як черешневий цвіт…» У повісті подано багато картин побуту, і всі вони освячені працею. З малих літ Іван, як і кожен хлопчик його віку, «мав обов’язки — його посилали пасти корів». Потім робота ускладнювалася, і ось уже ми бачимо злагоджену роботу вівчарів, серед яких і Іван, на полонині. Благословенна їхня праця і їхня майстерність. Твір насичений такими описами. Це й не дивно, адже сенс життя цих людей — у праці. Жити, працювати, любити — така формула щастя.

Герої повісті «Тіні забутих предків» по-різному розуміють кохання. Для одних, як для Палагни та Юри,— це пристрасть, це виклик моралі, бо головне в житті, за словами Палагни,— «набутись» на цьому світі, порадіти. Для інших, як для Івана та Марічки,— це світле чисте почуття, овіяне поезією, омріяне серед свіжості зелених царинок і лісів. Не випадково природа наділила їх талантом відчувати красу світу, вмінням жити у гармонії з усім живим.

Проблеми, розглянуті автором у повісті, філософського плану: справжня краса, сенс життя і ставлення до смерті, людська мораль, гармонія людини і природи, проблеми соціального буття народу. Саме це коло питань окреслює проблематику повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» і визначає її мистецьку етичну цінність.