4) Суб'єкти попередження злочинів

Суб'єкти попередження злочинів - сукупність державних органів, громадських організацій та громадян, що цілеспрямовано здійснюють на різних рівнях та в різних масштабах управління, планування превентивної діяльності, виконання превентивних заходів, і у зв'язку з цим мають певні права, обов'язки та несуть відповідальність за досягнення превентивних цілей.

За специфікою компетенції та змісту превентивної діяльності суб'єкти попередження поділяються на загальні та спеціальні. До загальних відносяться органи, установи, організації, для яких превентивна діяльність є похідною від основної компетенції. Такі суб'єкти здійснюють планування, правове забезпечення, окремі заходи спеціально-кримінологічного характеру - заклади освіти, медичні заклади, засоби масової інформації, заклади культури та спорту, контрольно-ревізійні органи, органи юстиції тощо. До спеціальних суб'єктів відносяться органи та організації, які безпосередньо здійснюють превентивні заходи, які є основою х діяльності - органи мвс, митні органи, органи виконання покарань, прокуратури, установи виконання покарань, податкові органі.

Особливості превентивної діяльності окремих спеціальних суб'єктів:

1 мвс - адміністративні, оперативно-розшукові, слідчі, охоронні, профілактичні заходи. Зміст та характер заходів залежить від служб, що їх здійснюють: органи з організ. злоч., карний розшук, слідчі, даі, ппс, кримінальна міліція у справах з неповнолітніми. Органи попередження злочинів органами мвс: виявлення та усунення детермінант, аналіз кримінологічної ситуації, кримінологічний контроль у різних сферах - торгівля, наркоманія; спеціальні превентивні операції, профілактичний облік, адміністративний нагляд за особами, звільнених з місць позбавлення волі

Органи прокуратури: превентивні завдання - участь прокурора у розробленні програм та планів профілактики злочинів, прокурорський нагляд, превентивна діяльність слідчого по виявленню детермінант.

Судові органи - виявляють причини та умови і здійснюють відповідне реагування на них, здійснюють аналіз судової практики та узагальнення інформації про детермінанти, реагування на причини та умови правопорушень при розгляді цивільних, кримінальних, адміністративних справ.

Тема #8: Причини та умови конкретного злочину. Механізм злочинної поведінки.

1) Механізм злочинної поведінки: поняття, структура, види

Механізм злочинної поведінки - зв'язок та взаємодія зовнішніх факторів об'єктивної дійсності та внутрішніх психічних процесів та станів особи, що детермінують рішення чинити злочин, скеровують та контролюють його виконання (Кудрявцев В.Н.)

Структура Механізм злочинної поведінки за Кудрявцевим:

1) мотивація злочинів

2) прийняття рішення вчинити злочин (окремі вчені приєднують сюди і планування злочину - це питання необхідно вирішувати залежно від виду злочину та механізму його вчинення)

3) виконання рішень

4) постикримінальна поведінка

Структура Механізм злочинної поведінки (Закалюк А.П.):

1) Формування криміногенної орієнтації та мотивації

2) опредмечування мотиву злочинного прояву через намір та рішення вчинити злочин

3) реалізація злочинного наміру та настання суспільно-небезпечних наслідків.

Нота бене: такий підхід до визначення структури Механізм злочинної поведінки викликає ряд моментів, які необхідно уточнити: 1 враховуючи поняття мотивації, яке дається автором підходу, важливо визначитись чи може "процес формування мотиву" формуватися 2 чи формується криміногенна орієнтація особи безпосередньо в процесі формування мотиву та мети поведінки; 3 чи обумовлює така структура механізм необережного злочинного прояву.

Види Механізм злочинної поведінки

В залежності від наявності чи відсутності ланки мотивації, тривалості і ступеню усвідомлення мотивації розрізняють механізм: 1 умисної, продуманої поведінки 2 умисної ситуативної поведінки 3 умисної афектованої поведінки 4 необережної злочинної поведінки

Кожному виду злочинної поведінки притаманні дії певного виду: 1 вольові, 2 імпульсивні 3 рефлекторні 4 інстинктивні. Рефлекторні та інстинктивні не потребують мотивації, усвідомлення мети та регуляції поведінки, а вчинюються автоматично, вибір варіанта поведінки доведений до рівня стереотипу неусвідомленої звички.

Для умисних продуманих злочинів характерно усвідомлення характеру діяння та наслідків, чітке формування мети, домінування певного мотиву. До ситуаційних умисних злочинів характерна напівсвідома згорнута мотивація, коли мета виникає миттєво, прийняття тп прийняття рішення є спонтанним