3. За часом прийняття і тривалістю дії :

- старі – прийняті з кінця 18 – до поч. 20 ст ( США – 1787; Польща – 1791; Франція – 1791)

- нові – прийняті в період між двома світовими війнами ( Австрія – 1920; Латвія – 22; Ірландія – 32)

- новітні – прийняті після 2-гої світової . Такими є більшість чинних на сьогодні конс ( Ісландія, Італія, Японія, Нім, Данія та ін..) Було також Прийнято нові або суттєво змінено ЧИнні конституції деяких держав Латинської Америки, а також Прийнято нові конституції У багатьох країнах Азії і Африки, які звільнилися від колоніальної залеЖНості. Особливу групу новіт­ніх конституцій становлять ПРИйняті в 90-х роках хх ст. ОСНОвні закони постсоціалістичних держав Центральної і Східної Європи

4. За строком дії:

-постійні. Мають необмежений строк дії.

-тимчасові. Мають обмежений строк дії. Вони можуть прийматися на встановлений (іноді в тексті конституції) строк або на час до настання заздалегідь визначеної події ( як правило до прийняття постійної конституції). Зазвичай вони проголошуються главою держави або новим керівництвом країни після державного перевороту.

5. Розрізняють також:

- юридична, або формальна, конституція – це система конституційних норм; вона є документом який встановлює те, що має бути.

- фактична, або матеріальна, конституція – це сусп. відносини врегульовані нормами конституції, тобто реальний порядок здійснення держ влади і забезпечення прав і свобод особи.

В разі істотних розходжень між реальністю і нормами конс останню називають фіктивною.

6. Залежно від форми держ устрою: - федеративні: - унітарні.

7. за типом політичного режиму: -демократичні;, -авторитарні;- тоталітарні

8. за способом прийняття: - народні – прийняті виборчим корпусом або представницькою установою) - октройовані - уведені виконавчою владою.

9. Структура конституцій.

Писані конс у форм єдиного акта мають більш-менш однакову структуру, основними елементами якої є преамбула, основна частина, прикінцеві і перехідні положення.

Преамбула ( від. Лат. Preambulus – той, що передує) є вступною частиною конституції і зазвичай містить: урочисту формулу проголошення конституції; цілі прийняття конституції; коротку характеристику історичного шляху, пройденого держ до прийняття конституції; посилання на попередню конституцію; проголошення ставлення до прав і свобод людини та деякі інші еле­менти. За загальним правилом преамбула, хоча вона і є інтеграль­ною частиною тексту конституції, не має нормативного характе­ру, за винятком тих її положень, що містять відсилання до інших нормативно-правових актів. Норми-цілі і норми-принципи що містяться у преамбулі, не мають безпосередньої юр сили. Преамбули .деяких конституцій, наприклад Конституції США, є досить лаконічними. Багато конституцій, зокрема Австрії Белгії, Данії, Ісландії, Італії, більшост ідерж Латинської Америки, взагалі не мають преамбули. Водночас преамбули конституцій деяких дер­жав, наприклад ПОЛЬЩІ, ЯПОНії, є порівняно значними за обсягом.

Основна частина конституції поділяється на глави (розділи), а глави - на статті. Іноді виокремлюються частини, як більш за­гальні структурні елементи. До глав основної частини входять норми про загальні принципи організації суспільного життя пра­ва і свободи, систему і статус вищих органів державної влади, державну символіку, порядок внесення змін до конституції. Зазвичай глави або РОЗДІЛИ конституції мають назви, але їх може й не бути як, наприклад, у Конституції США. Норми про статус вищих opгaнів державної влади зазвичай розміщено відповідно до принципу поділу влади: парламент - глава держави - уряд - судова вла­да - влада намісцях. Іноді зустрічається дещо інший порядок глава держави – уряд - парламент - суди. Відмінності в розміщенні в тесті конституції глав про органи законодавчої і вико­навчої влади певною мірою є свідченням їх ролі (пріоритетності) у ЗД1ИсненНІ державної влади.

У прикінцевих положеннях зазвичай встановлюється порядок набрання конституцією чинності, визначаються строки утворення нових органІВ влади, строки видання законодавства до якого є відсилання в конституції. Прикінцеві положення найчастіше РОЗМІЩУЮТЬСЯ в одній главі з перехідними положеннями, що ви­значають строки набрання чинності окремими конституційними положеннями, які не можуть бути реалізовані відразу, порядок і строки заМІНИ попередніх конституційних інститутів новими. Норми перехідних положень часто оформляються не у вигляді статей, а у вигляді параграфів або пунктів, що нумеруються. конституції можуть включати також інші структурні елемен­ти, що відображають особливості конституційного регулювання у Т1И чи Т1И держаВ1. Так, конституції деяких держав (наприклад Бангладеш, Індії) включають додатки, в яких конкретизуються і уточнюються загальні положення конституціії з певних питань, містяться окремі винятки із загальних правил, встановлених кон­ституцією, здійснюється регулювання окремих часткових питань.