72. Промульгація як стадія законодавчого процесу.

Промульгація (лат. promulgatio — оголошення, обнародування) підпи­сання і обнародування главою держави офіційного тексту прийнятого парламентом закону, є завершальною стадією законодавчого процесу і включає декілька елементів:

• засвідчення закону і того факту, що він прийнятий за встановленою процедурою;

• підписання закону;

• розпорядження про опублікування закону та його виконання.

главі держави звичайно надається певний строк (10-30 днів), про­тягом якого він повинен або підписати закон, або, якщо це передбачено конституцією, накласти на нього вето чи повернути до парламенту для повторного розгляду.

У країнах з парламентарними формами правління акт Промульгації контрасигнується главою уряду і/або окремим міністром, компетенція якого співвіднесена із змістом закону.

Цей строк, наприклад, становить у США 10 днів, Росії — 14, Іспанії і Франції — 15, Італії — 30 днів тощо. Обнародування закону, тобто доведення його до загального відома, здійснюється главою держави шляхом опублікування тексту закону у спеціальних офіційних друкованих виданнях.

Розрізняють офі­ційне (пов'язане набуття ним чинності) і неофіційне (недержавними виданнями, тощо...) опублікування закону.

73. Особливості законодавчого процесу у двопалатних парламентах.

• припускає можливість прийняття законів за результатами ро­боти нижньої палати парламенту і при мовчазній згоді (так зване кваліфіко­ване мовчання) верхньої. (Росія)

• Ко­ли нижню палату розпущено, сенат має право приймати законопроекти з «невідкладних питань». З ініціативи уряду (Чехія)

Подолання розбіжностей палат:

При розбіжностях палат застосовується кілька способів їх подолання:

1) правило "човника": проект переходить з однієї палати до іншої поки не буде прийнятий в однаковому тексті (Італія);

2) створення погоджувальної комісії з рівного числа представників обох палат (Німеччина);

3) скликання спільного засідання обох палат із загальним голосуванням (Індія).

4) нарешті, вето верхньої палати може бути переборено вторинним прийняттям закону нижньою палатою

74. Парламенти і бюджет.

• Принципово важливим є те, що бюджет завжди розглядається і затверджується у пред­ставницькому органі. Готує ж проект бюджету в усіх випадках уряд.

• Тільки уряду належить бюджетна законодавча ініціатива.

• В Росії законопроекти щодо бюджету можуть бути внесені в парламент тільки за наявності відповідного висновку уряду.

• У цілому ряді країн бюджет не розглядається як законо­проект, а є своєрідною фінансовою програмою.

• Не сприймається як закон бюджетний акт в Ісландії, Норвегії, Фінляндії та Швейцарії. Тут бюджету надається форма спеціального уря­дового акта, що потребує затвердження в парламенті.

• Зокрема, в парламентах з нерівноправними палатами проект бюджету звичайно вноситься в нижню палату і верхня палата мало торкається його.

• В країнах, де палати парламентів є рівноправними. У США фінансові законопроекти спершу передаються на розгляд палаті представ­ників, але сенат має право вносити де них поправки. У будь-якому випад­ку ці законопроекти вважаються прийнятими лише після затвердження їх обома палатами.

• Часто парламент не може збільшувати податки, чи витрати.

Практично в усіх країнах у структурі парламентів створено одну або кілька постійних комісій (комітетів) з бюджетно-фінансових питань. В них здійснюється відповідна стадія проходження бюджету в парла­менті. Іноді до повноважень спеціально утворюваних комісій відносять контроль за сферою бюджетно-фінансової діяльності уряду