67. Парламентський контроль за діяльністю уряду.

ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОНТРОЛЬ — контроль парламенту за діяльністю державних органів, установ і посадових осіб. П. к. є однією із найважливіших функцій парламенту. Функція контролю та зумовлені нею повноваження притаманні практично всім парламентам, а об-сяг контрольних повноважень залежить від форми державного правління. Функція П. к. знаходить своє відображення в конституціях, звичайних законах і регламентах парламентів або безпосередньо, або у вигляді процедурного регулювання. Об'єктами П. к. найчастіше виступають органи виконавчої влади, в окремих випадках П. к. поширюється на главу держави, судову владу, місцеве самоврядування. Формами П. к. є: обговорення основних напрямів політики уряду, затвердження програми його діяльності; постановка питання про вотум недовіри уряду; відмова у довірі уряду; інтерпеляція; депутатський запит; депутатське звернення; заслуховування звіту уряду; парламентське слухання; парламентське розслідування; імпічмент; контроль за делегованим законодавством та ін. Своєрідними формами здійснення П. к. є діяльність контрольних органів при парламенті — уповноваженого з прав людини та рахункової палати. П. к. над виконавчою владою зазвичай має політичний характер — він звернений на політичну діяльність уряду та його членів. За парламентарних і змішаної республіканської форм державного правління наслідком П. к. над виконавчою владою може бути відставка уряду в цілому або окремих його членів. Щодо інших органів П. к. має суто юридичний характер: якщо не встановлено порушення яких-небудь правових норм, то для підконтрольного органу, установи чи посадової особи не може виникнути жодних негативних юридичних наслідків. У разі встановлення порушення правових норм його наслідком може бути відставка окремих посадових осіб, стосовно яких парламентське розслідування може призвести до порушення кримінальної справи.

68. Конституційні принципи правового статусу депутата парламенту.

Депутат парламенту – тільки ті, які обираються.

Принципи:

принцип вільного, або імперативного мандату

вільний мандат - парламентар не несе юридичної відповідальності перед виборцями.

Імперативний мандат – депутат несе юридичну відповідальність перед виборцями і може бути відкликаний ними

Принцип несумісності мандата парламентарія з іншими видами занять – не може бути членом обох палат одночасно, може займатися викладацькою, науковою, творчою діяльністю.

Принцип парламентського індемнітету:

Парламентарій не несе юридичної відповідальності за свої дії як член парламенту (окрім наклепу і образи)

Винагорода (відшкодування) парламентарію (утримання офісу, зв’язок, присутність на засіданнях...)

Парламентський імунітет – парламентарій не може бути затриманий, заарештований, чи притягнутий до кримінальної відповідальності без згоди парламенту.

Обмеження депутатського імунітету:

- У разі затримання на місці злочину

- тільки підчас перебування на сесії

- У Великобританії – парламентарії не користуються імунітетом по кримінальним справам і справам злісного банкрутства