62. Структура парламентів та їхніх палат.

Побудова:

двопалатність, або бікамералізм – депутати нижніх (палата представників – поширена назва) палат представляють весь народ. Верхніх – штат, провінцію, суб’єкт.

порядок формування палат: нижні палати на основі прямих виборів

верхня палата – прямі вибори від суб’єктів, кантонів і т.д. Зазвичай мають вищий віковий ценз.

• обираються від органів самоврядування

• реальне представництво – від кола бізнесу, зайнятих за наймом, фермерів, „вільних професій” – Словенія (рідкісне явище)

• зазвичай верхню палату обирають на довший термін ніж нижню. США – 2 і 6 Франція 5 і 9 і т.д.

• депутатів верхньої палати можуть обирати і призначати або все разом – змішана система.

63. Назви парламентів, їх кількісний склад і строки повноважень.

Термін «парламент» має узагальнююче значення. Представницькі ор­гани нерідко мають інші офіційні назви. Усі ці назви прямо вказують на одну з головних формальних прикмет представництва — колегіальність.

Наприклад «національні збори»:

• «народні збори» Албанія, Болгарія

• «державні збори» Ес­тонія, Угорщина

У деяких країнах назва парламенту відбиває форму державного устрою: «федеральні (союзні) збори» (Росія, Швейцарія).

За функцією: «законо­давчі збори (асамблея)» або «палата представників (депутатів)».

Конгрес – США, лат. Америка.

Індивіду­альні назви:

• Данія - фолькетінг (українською мовою перекладається як народні збори)

• Ісландія — альтинг

• Нор­вегія — стортинг

• Швеції — риксдаг

• Фінляндії – Едускунта

• Сейм (Латвія, Литва, Польща)

• Кнесет (Ізраїль)

• Сабор (Хорватія)

• Меджліс (деякі країни Азії).

Історичні назви, які мали ще станово-представницькі установи часів феодалізму.

Іспанія - кортеси

Нідерланди — гене­ральні штати.

Парламент – Великобританії (англомовні країни: Австралія, Канада, Нова Зеландія тощо).

Кількісний склад:

У Греції, Іспанії, Македонії, Португалії, Хорватії та деяких інших країнах встанов­лено чисельний мінімум і максимум складу представницького органу.

Верхня палата:

- Принцип рівного представництва суб'єктів федерації (Австралія, США, Швейцарія та інші)

- Принцип визначеної норми представництва (Австрії та ФРН – в залежності від чисельності населення)

Іноді змінюється чисельність складу палат, що впливає на саму норму представництва. У тих випадках, коли палати формуються іншими, невиборними способами, число представників, як правило, фіксується в конституціях або в законодавстві.

Нижні палати:

Кількість депутатів нижніх палат Європа:

60 до 80 депутатів - Ісландія, Кіпр, Люксембург і Мальта.

90 до 101 - Латвії, Естонії, Молдови і Словенії

130 до 200 - Австрії, Данії, Ірландії, Литви, Нідерландів, Норвегії, Чехії, Словаччини, Фінляндії, Швейцарії та Югославії

201 до 260 - Ал­банії, Бельгії, Болгарії і Португалії

349 - Швеції, в Угорщині — 386. (Країни з невеликою кількістю населення)

Велика кількість депутатів: США (435), Росії (450), Польщі (460), Японії (512), Франції (577), Італії (630), Великобританії (650) та ФРН (662 депутати).

Верхні палати з великою чисельністю депутатів: Японія – 252, Італія - 315, Франція - 319

Одна з особливостей верхніх палат парламентів у країнах з федера­тивною формою державного устрою полягає в тому, що палати, які є орга­нами призначеного представництва, мають невеликий кількісний склад.

Незначна кількість місць у верхніх палатах, які формуються за принципом рівного представництва кожного з суб'єктів федерації.

Строк повноважень (так званий строк легіслатури) членів верхніх палат нерідко більш тривалий за строк легіслатури членів нижніх палат. Так, у конгресі США членів нижньої палати обирають на два роки, а верхньої — на шість.

У ряді країн, де верхні палати повністю або частково формуються на основі виборчих процедур, встановлені однакові строки повноважень обох палат. Для членів однопалатних парламентів тривалість легіслатури вста­новлена, як правило, в межах чотирьох-п'яти років.