9.Сутність і поняття конституції

Головним джерелом конституційного права в більшості країн є конституція В основі державного правління і наявності конституційного права лежить

ідея конституціоналізму – це ідея держ правління, що ґрунтується на законі основоположного хар-ру. Ця ідея базується на таких ідеях:

~ ідея суспільного договору: держава і право виникли в результаті суспільного договору. Юридичною формою суспільного договору стала вважатися конституція, як закон основоположного характеру, що визначає організацію і функціонування держ влади

~ природного права – кожна Людина від народження наділена певними правами, які зумовлені самою її природою і не залежать від волі держави

~ народного суверенітету - проголошує народ єдиним джерелом і верховним носієм влади в державі.

~поділу влади – державна влада має здійснюватися на основі розмежування її найважливіших функцій (законодавчої, виконавчої , судової) незалежними один від одного органами

Відповідно до ідей суспільного договору і природного права конституція стала розумітися як система обмежень державної влади шляхом проголошення і забезпечення прав і свобод людини і громадянина. В цьому полягає сутність конституції.

Є також інші трактування сутності конституції, зокрема як суспільного договору або як класового компромісу, що відображає співвідношення класових сил у суспільстві в конкретний історичний момент ( марксисти). Кожне з трактувань сутності конституції тією чи тією мірою відбиває її властивості.

Поняття К. Є конкретизацією сутності

Конституція – ( від лат. Coпstitutioп – установлення, устрій) – це система юридичних норм конкретної країни , що закріплюють засади організації суспільного життя, визна­чають організацію і функціонування держ влади, основи взаємовідносин держави та особи.

За формою конституція може бути єдиним актом (писані), системою із кількох акті або сукупністю норм, що містяться у великій кількості джерел права (НЕПИСАНІ)- законах, актах глави держ та уряду судових прецедентах тощо, а також конст звичаях.

Як єдиний акт Конституція є основним законом держави, який наділений найвищою юр силою щодо всіх інших національних правових норм, приймається і змінюється в особливому порядку, більш складному, ніж звичайна законодавча процедура, і забезпечується підвищеною правовою охороною з боку держави.

З урахуванням юр властивостей Конституції можна дати таке її визначення я основного закону:

Конституція – це основний закон держави, який закріплює засади організації суспільного життя, визначає організацію і функціонування держ влади, основи взаємовідносин держ та особи, приймається і змінюється в особливу порядку, наділений найвищою юр силою і забезпечується держ підвищеним рівнем охорони.

Враховуючи, що Конституції абсолютної більшості держав світу мають форму єдиного акта, термін «Конституція» і «основний закон» використовуються як синоніми

Конституції наділені найвищою юр силою щодо інших юр актів.

Держави, яі мають неписані конституції:

• Швеція : Конституція складається з 3-ох основних законів

• Англ. : складається із законів( статутів), прийнятих парламентом за звичайною законодавчою процедурою, судових прецедентів і конституц угод (звичаїв)

• Нова зеландія: схожа за своїм сладом (законів( статутів), прийнятих парламентом за звичайною законодавчою процедурою, судових прецедентів і конституц угод (звичаїв)) із британською

• Ізраїль: закони прийняті парламентом за звичайною законодавчою процедурою, однак для зміни деяких із них потрібна абсолютна більшість голосів членів парламенту.