- •3. Особливості конституційного права як галузі права. Конституційне і державне право.
- •6. Предмет і методи науки конституційного права.
- •4. Система конституційного права.
- •5. Суб'єкти та основні види конституційно-правових відносин.
- •8.Види джерел конституційного права.
- •9.Сутність і поняття конституції
- •10 .. Спільні риси конституцій та особливості їх прояву в різних країнах.
- •11. Класифікація конституцій.
- •2. За способом внесення змін і доповнень
- •3. За часом прийняття і тривалістю дії :
- •4. За строком дії:
- •5. Розрізняють також:
- •9. Структура конституцій.
- •12.Структура конституцій.
- •13. Основні способи прийняття конституцій
- •14 . Порядок внесення змін і доповнень до конституцій.
- •15. Суверенітет як принцип конституційної теорії і практики.
- •15. Конституційно-правові засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету.
- •22.Референдум як засіб прямої демократії та його різновиди.
- •19.Вибори як форма реалізації народного суверенітету.
- •20. Основні типи сучасних виборчих систем.
- •21. Стадії виборчого процесу.
- •V. Висування і реєстрація кандидатів.
- •Vі. Передвиборна агітація.
- •Vііі. Підрахунок голосів і визначення результатів виборів.
- •19. Економічні і соціальни відносини як об’єкти конституційного регулювання.
- •20. Конституційні засади духовного життя суспільства
- •24.Поняття і принципи конституційного статусу особи.
- •25. Сутність громадянства. Громадянство і підданство.
- •26.Способи набуття громадянства.
- •27.Підстави припинення громадянства.
- •28. Подвійне громадянство і безгромадянство.
- •29.Конституційні права і свободи особи та їх класифікація.
- •30. Способи конституційного визначення обсягу прав і свобод особи.
- •31.Особисті права і свободи.
- •Економічні та соціально-економічні права і свободи особи.
- •Соціальні права і свободи особи
- •32. Політичні права і свободи особи.
- •Культурні права і свободи особи.
- •33. Конституційні обов`язки особи
- •34. Види гарантій конституційних прав і свобод.
- •93. Сутність і функції політичних партій.
- •Основні типи сучасних партійних систем.
- •94. Інституціоналізація політичних партій у конституційному праві.
- •37. Поняття форми держави та його використання у конституційному праві.
- •38.Особливості основних форм державного правління.
- •39.Монархія як форма державного правління та її різновиди.
- •40. Парламентарна республіка як форма державного правління.
- •41.Президентська республіка як форма державного правління.
- •42. Змішана республіканська форма державного правління.
- •44. Зв'язок форми правління і особливості поділу державної влади
- •45.Основні форми державного устрою.
- •46. Унітаризм як форма державного устрою.
- •47.Федералізм як форма державного устрою.
- •48. Способи конституційного розмежування компетенції федерації та її суб'єктів
- •49.Конфедерація як міжнародно-правове об'єднання суверенних держав.
- •50. Політичний режим як форма держави та його основні ознаки.
- •51.Особливості різних типів політичних режимів.
- •52.Державний режим та його різновиди.
- •53. Особливості конституційного статусу глав держав.
- •54.Конституційний статус глави держави у країнах з монархічною формою правління.
- •55. Основні системи престолонаслідування.
- •57. Особливості конституційного статусу президента у парламентарній республіці.
- •58. Конституційний статус глави держави у президентській республіці.
- •43. Поняття суперпрезидентської, монократичної і радянської республіки.
- •59. Особливості конституційного статусу президента в змішаній республіці
- •56. Основні системи обрання і підстави припинення повноважень президента.
- •60. Поняття парламенту і парламентаризму.
- •61. Порядок формування парламентів.
- •62. Структура парламентів та їхніх палат.
- •63. Назви парламентів, їх кількісний склад і строки повноважень.
- •65. Парламентські фракції, їх формування та внутрішня організація.
- •64. Комісії (комітети) як елементи структури парламентів.
- •66. Компетенція парламентів.
- •67. Парламентський контроль за діяльністю уряду.
- •68. Конституційні принципи правового статусу депутата парламенту.
- •69. Парламентський індемнітет та імунітет.
- •70. Права та обов'язки депутата парламенту і підстави припинення його повноважень.
- •71. Основні стадії законодавчого процесу в парламенті.
- •72. Промульгація як стадія законодавчого процесу.
- •73. Особливості законодавчого процесу у двопалатних парламентах.
- •74. Парламенти і бюджет.
- •75. Виконавча влада та її суб’єкти
- •76. Конституційний статус уряду.
- •77. Способи формування урядів
- •78 . Структура урядів.
- •79. Політична відповідальність уряду.
- •80. Компетенція урядів.
- •81. Сутність і функції судової влади.
- •82. Система судової влади.
- •83. Формування суддівського корпусу та конституційні принципи статусу суддів.
- •85. Конституційні принципи організації судової влади.
- •4. Самостійність судів і незалежність суддів:
- •85. Конституційні принципи функціонування судової влади.
- •86. Поняття конституційного контролю та система його органів.
- •87. Основні моделі організації судового конституційного контролю.
- •88. Повноваження органів судового конституційного контролю.
- •89. Класифікація форм судового конституційного контролю.
- •3) За обов'язковістю проведення:
- •4) За місцем здійснення:
- •90. Поняття місцевого управління і самоврядування.
- •91. Основні системи організації публічної влади на місцях.
- •16. Конституційні принципи демократії.
28. Подвійне громадянство і безгромадянство.
БІПАТРИЗМ (від. лат. bis — двічі і гр. patris — батьківщина) — перебування особи одночасно в громадянстві двох держав, подвійне громадянство. Б. найчастіше є результатом неоднакового вирішення законодавством різних держав питань набуття і припинення громадянства і може виникати в разі: шлюбу жінки з іноземцем, якщо держава громадянства чоловіка автоматично надає їй своє громадянство; набуття громадянства шляхом натуралізації, якщо держава попереднього громадянства заперечує проти виходу зі свого громадянства; набуття громадянства дитиною одночасно за принципом «права Грунту» (місцем народження) і принципом «права крові» (громадянством батьків) за наявності колізії між цими принципами; набуття громадянства народженою у змішаному шлюбі дитиною одночасно за громадянством батька і громадянством матері. Б. є своєрідною аномалією в інституті громадянства будь-якої держави, оскільки перед громадянами й державами виникають проблеми з приводу прав та обов'язків особи з подвійним громадянством (наприклад, у разі виконання військового обов'язку, сплати податків, відбування покарання за порушення закону, дипломатичного захисту інтересів особи тощо). Тому більшість держав негативно ставляться до Б., їх конституції взагалі не визнають за громадянами даної держави громадянства іншої держави. Можливість Б. допускають конституції лише небагатьох держав, зокрема Іспанії і Росії. У деяких країнах Б. заперечується конституцією як принцип, але допускається в окремих визначених законом випадках (Литва та ін.). Конституції деяких держав допускають Б., але встановлюють, що вищі державні посади можуть обійматися особами, які мають громадянство тільки даної держави (Румунія та ін.). Договори між державами про подвійне громадянство зобов'язують держави враховувати наявність у своїх громадян також громадянства іншої держави, зокрема, не вимагати від них виконання певних громадянських обов'язків, якщо ці обов'язки були виконані щодо іншої держави (наприклад, військовий обов'язок).
БЕЗГРОМАДЯНСТВО - правовий статус особи, яка не має громадянства будь-якої держави. Б. виникає внаслідок розбіжностей у законодавстві різних країн про громадянство, втрати або позбавлення громадянства. Інші назви такого правового статусу особи — «апатридизм», «аполідизм». Відповідно осіб без громадянства називають апатридами або аполідами ОСОБА БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА (апатрид, аполід) — особа, яка не є громадянином держави перебування і не має доказів своєї належності до громадянства (підданства) іншої держави. Відсутність громадянства виникає, зокрема, внаслідок розбіжностей у законодавстві різних країн про громадянство, у разі втрати особою громадянства однієї держави і не набуття громадянства іншої держави, позбавлення громадянства тощо. О. без г. нерідко стають політичні емігранти, яких у порядку покарання позбавили громадянства на батьківщині. О. без г. не можуть розраховувати на захист з боку їхньої колишньої батьківщини чи якоїсь іншої держави. Вони повинні додержуватися законів тієї держави, в якій у даний момент перебувають. Правовий статус О. без г. визначається конституцією і законами (про громадянство, іноземців, біженців тощо). О. без г., що перебувають у країні на законних підставах, користуються національним режимом, тобто тими самими громадянськими (особистими) правами і свободами, як і громадяни держави, і несуть відповідні обов'язки (додержуватися конституції і законів, сплачувати податки, оберігати навколишнє середовище та ін.). Вони мають право володіти майном, успадковувати й заповідати його, право на трудову і підприємницьку діяльність, право на звернення до суду та до інших державних органів за захистом своїх особистих, майнових та інших прав тощо. Однак О. без г. не можуть користуватися такими самими політичними правами, як громадяни. Обмеження політичних прав О. без г. полягає, зокрема, в тому, що вони не можуть брати участі у виборах, бути членами політичних партій, обіймати деякі посади тощо. Відповідно до чинного в більшості країн законодавства О. без г. може бути примусово вислана з країни, тоді як стосовно громадян новітні конституції робити це забороняють. О. без г. може бути надано притулок. Як і подвійне громадянство, безгрома-дянство з позицій національного і міжнародного права сприймається негативно. У зв'язку зі збільшенням чисельності О. без г. було прийнято низку міжнародних конвенцій, спрямованих на скорочення безгро-мадянства і захист О. без г.
