4. Система конституційного права.

Система конституційного права – сукупність загальних принципів, правових норм, що закріплюють засади , визначають організацію та функціонування.

Система конституційного права – сукупність конституційних принципів, інститутів і норм конкретної країни.

Конституційні принципи – закріплені в конституції загальні, основоположні засади, відповідно до яких вона виступає як система правових норм і здійснюється регулювання суспільних відносин.

У конституційному праву розрізняють загальні принципи – загальні положення конституції (принцип поділу влади, принцип суверенітету, принцип рівноправ’я, принцип верховенства права, принцип непорушності прав особистості).

Конституційно-правова норма – встановлена або санкціонована державою і спрямована на регулювання відносин сфери дії конституційного права, загальнообов’язкове правило поведінки дотримання і виконання якого забезпечується шляхом переконання і державного примусу.

Конституційно-правові норми складають зміст конституційного права.

Конституційно-правові норми характеризуються низкою особливостей:

1. Регулюють найбільш широкі

2. Мають найвищу юридичну силу;

3. Характеризуються високою стабільністю, установчим характером дії;

4. Встановлюються в особливому порядку і мають найвищий рівень охорони з боку держави.

Конституційно-правові норми мають наказовий (домінує), зобов’язальний, заборонний характер.

Соціальний інститут – стійка форма суспільних відносин.

Правовий інститут – певна сукупність правових норм.

Конституційно-правовий інститут – система норм конституційного права, що регулюють певну групу однорідних і взаємопов’язаних суспільних відносин.

Конституційно-правові інститути:

1. Загальні конституційно-правові інститути (найбільш складні, мають комплексний характер) – інститут засад економічного, соціального, політичного, духовного життя суспільства, інститут організації і функціонування державної влади, інститут взаємозв’язків держави і особи;

2. Головні (інститут громадянства, інститути окремих органів держави, інститут парламенту);

3. Початкові (інститут набуття громадянства, інститут втрати громадянства);

5. Суб'єкти та основні види конституційно-правових відносин.

Суб’єкти конституційного права – це потенційні носії конституційних прав і обов’язків.

Такими суб’єктами можуть бути суб’єкти політики, але тільки ті, статус яких регулюється конституційним правом.

Субєкти конституційного права поділяються на 3 основні групи:

1. індивіди (громадяни, іноземні громадяни, особи без громадянства, депутати представницьких установ, виборці);

2. соціальні спільноти:

• соціально-класові

• соціально-етнічні (нації, народності, етноси, національні меншини)

• соціально-демографічні (діти, молодь, чоловіки, жінки, особи похилого віку)

• соціально-професійні (службовці, селяни, промисловці)

• соціально-територіальні

3. організації:

• політичні організації – держава в цілому та її структурні елементи (Глава держави, Парламент, Уряд), політичні партії;

• громадські організації;

• органи місцевого самоврядування;

Відповідно до суб’єктів конституційного права виокремлюють основні види конституційно-правових відносин:

1. відносини між вищими органами державної влади;

2. відносини між центральними органами державної влади та органами суб’єктів федерації;

3. відносини між громадянами та вищими органами державної влади;

4. відносини між вищими органами державної влади та органами місцевого самоврядування:

5. відносини між громадянами та органами місцевого самоврядування;