- •3. Особливості конституційного права як галузі права. Конституційне і державне право.
- •6. Предмет і методи науки конституційного права.
- •4. Система конституційного права.
- •5. Суб'єкти та основні види конституційно-правових відносин.
- •8.Види джерел конституційного права.
- •9.Сутність і поняття конституції
- •10 .. Спільні риси конституцій та особливості їх прояву в різних країнах.
- •11. Класифікація конституцій.
- •2. За способом внесення змін і доповнень
- •3. За часом прийняття і тривалістю дії :
- •4. За строком дії:
- •5. Розрізняють також:
- •9. Структура конституцій.
- •12.Структура конституцій.
- •13. Основні способи прийняття конституцій
- •14 . Порядок внесення змін і доповнень до конституцій.
- •15. Суверенітет як принцип конституційної теорії і практики.
- •15. Конституційно-правові засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету.
- •22.Референдум як засіб прямої демократії та його різновиди.
- •19.Вибори як форма реалізації народного суверенітету.
- •20. Основні типи сучасних виборчих систем.
- •21. Стадії виборчого процесу.
- •V. Висування і реєстрація кандидатів.
- •Vі. Передвиборна агітація.
- •Vііі. Підрахунок голосів і визначення результатів виборів.
- •19. Економічні і соціальни відносини як об’єкти конституційного регулювання.
- •20. Конституційні засади духовного життя суспільства
- •24.Поняття і принципи конституційного статусу особи.
- •25. Сутність громадянства. Громадянство і підданство.
- •26.Способи набуття громадянства.
- •27.Підстави припинення громадянства.
- •28. Подвійне громадянство і безгромадянство.
- •29.Конституційні права і свободи особи та їх класифікація.
- •30. Способи конституційного визначення обсягу прав і свобод особи.
- •31.Особисті права і свободи.
- •Економічні та соціально-економічні права і свободи особи.
- •Соціальні права і свободи особи
- •32. Політичні права і свободи особи.
- •Культурні права і свободи особи.
- •33. Конституційні обов`язки особи
- •34. Види гарантій конституційних прав і свобод.
- •93. Сутність і функції політичних партій.
- •Основні типи сучасних партійних систем.
- •94. Інституціоналізація політичних партій у конституційному праві.
- •37. Поняття форми держави та його використання у конституційному праві.
- •38.Особливості основних форм державного правління.
- •39.Монархія як форма державного правління та її різновиди.
- •40. Парламентарна республіка як форма державного правління.
- •41.Президентська республіка як форма державного правління.
- •42. Змішана республіканська форма державного правління.
- •44. Зв'язок форми правління і особливості поділу державної влади
- •45.Основні форми державного устрою.
- •46. Унітаризм як форма державного устрою.
- •47.Федералізм як форма державного устрою.
- •48. Способи конституційного розмежування компетенції федерації та її суб'єктів
- •49.Конфедерація як міжнародно-правове об'єднання суверенних держав.
- •50. Політичний режим як форма держави та його основні ознаки.
- •51.Особливості різних типів політичних режимів.
- •52.Державний режим та його різновиди.
- •53. Особливості конституційного статусу глав держав.
- •54.Конституційний статус глави держави у країнах з монархічною формою правління.
- •55. Основні системи престолонаслідування.
- •57. Особливості конституційного статусу президента у парламентарній республіці.
- •58. Конституційний статус глави держави у президентській республіці.
- •43. Поняття суперпрезидентської, монократичної і радянської республіки.
- •59. Особливості конституційного статусу президента в змішаній республіці
- •56. Основні системи обрання і підстави припинення повноважень президента.
- •60. Поняття парламенту і парламентаризму.
- •61. Порядок формування парламентів.
- •62. Структура парламентів та їхніх палат.
- •63. Назви парламентів, їх кількісний склад і строки повноважень.
- •65. Парламентські фракції, їх формування та внутрішня організація.
- •64. Комісії (комітети) як елементи структури парламентів.
- •66. Компетенція парламентів.
- •67. Парламентський контроль за діяльністю уряду.
- •68. Конституційні принципи правового статусу депутата парламенту.
- •69. Парламентський індемнітет та імунітет.
- •70. Права та обов'язки депутата парламенту і підстави припинення його повноважень.
- •71. Основні стадії законодавчого процесу в парламенті.
- •72. Промульгація як стадія законодавчого процесу.
- •73. Особливості законодавчого процесу у двопалатних парламентах.
- •74. Парламенти і бюджет.
- •75. Виконавча влада та її суб’єкти
- •76. Конституційний статус уряду.
- •77. Способи формування урядів
- •78 . Структура урядів.
- •79. Політична відповідальність уряду.
- •80. Компетенція урядів.
- •81. Сутність і функції судової влади.
- •82. Система судової влади.
- •83. Формування суддівського корпусу та конституційні принципи статусу суддів.
- •85. Конституційні принципи організації судової влади.
- •4. Самостійність судів і незалежність суддів:
- •85. Конституційні принципи функціонування судової влади.
- •86. Поняття конституційного контролю та система його органів.
- •87. Основні моделі організації судового конституційного контролю.
- •88. Повноваження органів судового конституційного контролю.
- •89. Класифікація форм судового конституційного контролю.
- •3) За обов'язковістю проведення:
- •4) За місцем здійснення:
- •90. Поняття місцевого управління і самоврядування.
- •91. Основні системи організації публічної влади на місцях.
- •16. Конституційні принципи демократії.
25. Сутність громадянства. Громадянство і підданство.
Конституційний статус особи - становище індивіда в суспільстві, відображене і закріплене в основному законі. Його зміст насамперед виявляється в інституті громадянства, принципах і власне конституційних правах і свободах.
Громадянство є засобом інституціоналізації принципів взаємовідносин держави і особи. Стан громадянства створює взаємні права і обов'язки. Стан громадянства визначає обсяг правоздатності особи у сфері відносин владарювання.
Найбільш поширеним у зарубіжній юридичній науці є визначення громадянства як особливого правового зв'язку між особою і державою, що породжує для них взаємні права і обов'язки.
Дві сторони громадянства:
- державно-правова
- міжнародно-правова - прийнято вживати термін «державна належність» який означає, що між особою і державою існує юридичний зв'язок особливого характеру, але при цьому особа може і не бути громадянином. (більш широке поняття, ніж громадянство; зміст цих термінів пов'язаний з юридично встановленими правами й обов'язками, з певним співвідношенням між особою і державою, яке у конкретних випадках може бути різним.)
Основна ознака громадянства - Сталість (безперервність від набуття до припинення громадянства) відповідного правового зв'язку, що виникає між особою і державою. Така сталість існує у просторі і в часі.
Громадянство / підданство
Сучасне поняття громадянства історично пов'язане з французькою революцією XVIII ст. Політико-правова концепція «вільного громадянина» прислужилася обґрунтуванню ліквідації феодального ладу, розвитку нових політичних та економічних відносин. Ця концепція заступила категорію підданства, яка за часів феодалізму позначала васальні відносини залежності окремого індивіда від держави, персоніфікованої в особі монарха. В наші дні категорія підданства іноді застосовується в державно-політичній практиці країн з монархічними формами правління. В розвинутих країнах за своїм юридичним значенням вона практично не відрізняється від громадянства і, по суті, лише фіксує відповідну форму правління.
ПІДДАНСТВО — у сучасних державах з монархічною формою правління те саме, що й громадянство. Поняття підданства спочатку означало особисту залежність від феодала, а поняття громадянства, відоме ще з часів Стародавнього Риму, означало і означає рівність усіх носіїв цього правового статусу перед законом. Тепер терміни «громадянство» і «підданство» в демократичних державах практично не відрізняються. У країнах з республіканською формою правління використовується термін «громадянство», а в країнах з монархічною формою правління — «підданство». В останні десятиліття в європейських монархіях, Японії та деяких інших монархічних державах обидва терміни вживаються як рівнозначні, а замість «П.» частіше використовується термін «громадянство». У деяких країнах термін «П.» взагалі вилучений із широкого вжитку і використовується лише в разі особливих церемоній. У країнах, що розвиваються, відмінність між П. і громадянством має більш суттєве значення: підданий зобов'язаний бути особисто відданим монарху, населення виховується у відповідних традиціях, нерідко порушення відданості може суворо каратися.
