25. Сутність громадянства. Громадянство і підданство.

Консти­туційний статус особи - становище індивіда в суспіль­стві, відображене і закріплене в основ­ному законі. Його зміст на­самперед виявляється в інституті гро­мадянства, принципах і власне кон­ституційних правах і свободах.

Громадянство є засобом інституціоналізації принципів взаємовідно­син держави і особи. Стан громадян­ства створює взаємні права і обов'яз­ки. Стан громадянства визначає обсяг правоздатності особи у сфері відносин владарювання.

Найбільш поширеним у зарубіжній юридичній науці є визначення громадянства як особливого правового зв'язку між особою і державою, що породжує для них взаємні права і обов'язки.

Дві сторони громадянства:

- державно-правова

- міжнарод­но-правова - прийнято вживати термін «державна належність» який означає, що між особою і державою існує юридичний зв'язок особливого характеру, але при цьому особа мо­же і не бути громадянином. (більш широке поняття, ніж громадянство; зміст цих термінів пов'яза­ний з юридично встановленими правами й обов'язками, з певним співвідно­шенням між особою і державою, яке у конкретних випадках може бути різним.)

Основна ознака громадянства - Сталість (безперервність від набуття до припинення громадянства) відповідного правового зв'язку, що виникає між особою і держа­вою. Така сталість існує у просторі і в часі.

Громадянство / підданство

Сучасне поняття громадянства історично пов'язане з французькою революцією XVIII ст. Політико-правова концепція «вільного громадяни­на» прислужилася обґрунтуванню ліквідації феодального ладу, розвит­ку нових політичних та економічних відносин. Ця концепція заступила категорію підданства, яка за часів феодалізму позначала васальні відно­сини залежності окремого індивіда від держави, персоніфікованої в особі монарха. В наші дні категорія під­данства іноді застосовується в дер­жавно-політичній практиці країн з монархічними формами правління. В розвинутих країнах за своїм юридич­ним значенням вона практично не відрізняється від громадянства і, по суті, лише фіксує відповідну форму правління.

ПІДДАНСТВО — у сучасних державах з монархічною формою правління те саме, що й громадянство. Поняття підданства спочатку означало особисту залежність від феодала, а поняття громадянства, відоме ще з часів Стародавнього Риму, означало і означає рівність усіх носіїв цього правового статусу перед законом. Тепер терміни «громадянство» і «підданство» в демократичних державах практично не відрізняються. У країнах з республіканською формою правління використовується термін «громадянство», а в країнах з монархічною формою правління — «підданство». В останні десятиліття в європейських монархіях, Японії та деяких інших монархічних державах обидва терміни вживаються як рівнозначні, а замість «П.» частіше використовується термін «громадянство». У деяких країнах термін «П.» взагалі вилучений із широкого вжитку і використовується лише в разі особливих церемоній. У країнах, що розвиваються, відмінність між П. і громадянством має більш суттєве значення: підданий зобов'язаний бути особисто відданим монарху, населення виховується у відповідних традиціях, нерідко порушення відданості може суворо каратися.