V. Висування і реєстрація кандидатів.

Висування кандидатів — стадія виборчого процесу, на якій визначається коло осіб, що претендують на обрання. Офіційне В.к. розпочинається від дня, зазначеного в акті про призна­чення виборів або у виборчому законі.

Висування кандидатів:

1) самовисування кан­дидата, при якому нерідко вимагається, щоб його підтримала своїми підписами певна, як правило, досить незначна кількість виборців;

2) висування кандидата політичними партіями, причому в деяких країнах (Австрія, Єгипет, Португалія) припускається тільки партійне висування;

3) висування кандидата різними гро­мадськими об'єднаннями;

4) висування кандидата окремими виборцями та їх групами.

У багатьох країнах ці способи Висування кандидатів комбінуються.

Реєстрація кандидатів — офіційна реєстрація органом з проведення виборів висунутих чи підтриманих громадянами кандидатів. З моменту реєстрації особа набуває офіційного статусу кандидата. Подається: заяву про ба­жання балотуватися, рішення про його висунення, біографічні відомості, виборчу програму та ін. Зареєстрований кандидат отримує відповідне посвідчення.

Vі. Перед­виборна агітація.

Передвиборна агітація — стадія виборчого процесу, на якій ведеться агітація за кандидатів і політичні партії, що беруть участь у виборах.

Принципи: забезпечення рівності можливостей для всіх кандидатів і партій; лояльне ставлення кандидатів до своїх суперників; невтручання державного апарату в хід передвиборної боротьби. VІІ. VII Проведення голосування.

Голосування — головна стадія виборчого процесу, на якій здійснюється народне волевиявлення. (один або два тури)

За допомогою бюлетеня або шляхом використання спеціальної машини для Голосування.

У деяких країнах законом передбачено можливість голосувати поштою (Великобританія, Данія, Ірландія, ФРН), а також за дорученням (Бельгія, Нідерланди, Франція, ФРН, Японія).

Vііі. Підрахунок голосів і визначення ре­зультатів виборів.

Підрахунок голосів — стадія виборчого процесу, на якій підраховуються голоси виборців, що взяли участь у голосуванні.

ІХ. Розподіл депутатських мандатів.

Ос­таточні результати виборів визначаються центральним виборчим органом, який вирішує також питання про дійсність виборів і у разі необхідності приймає рі­шення про проведення ще одного туру голосування. При одних і тих самих під­сумках голосування результати виборів можуть бути різними залежно від типу виборчої системи, який застосовується в даній країні.

Х. Оприлюднення результатів виборів.

Остаточні результати виборів офіційно публікуються центральним виборчим органом.

19. Економічні і соціальни відносини як об’єкти конституційного регулювання.

Економічні відносини – це суспю відносини, що складаються з приводу власності на засоби виробництва у процесі самого виробництва, а також розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.

Регулюються конституційними нормами незначною мірою.

Конституційне регулювання економічних відносин передбачає можливе закріплення в конституції таких принципів – непорушності права приватної власності – багатоманітності форм власності – соціальної функції власності – можливості користування природними та іншими об’єктами власності – свобода підприємницької діяльності – конкуренції і недопущення приватних монополій – державне програмування або планування економічного розвитку – скорочення економічної і соціальної нерівності – підтримка молого підприємництва – захист прав споживачів

Принцип непорю приват. Власн – право особи вільно володіти, користуватися і розпоряджатися власністю; неможливість позбавленя особи права власності за виник суп. Необхідності чи за рішення суду, обов’язково з попереднім і повним відшкодуванням.

Соц. функція власності – власність повинна викорситовуватись в інтересах не тільки власника, а й суспільства і не може бути використана на шкоду суспільства.

Баготоманітність форм власності – визнання правової рівності рвзних форм власності( приватної, державної, комунальної)

Принцип свободи підприемницької діяльності – право людини створювати підприємства, володіти засобами виробництва, самостійно займатися діяльністью з вироблення продукцій.

Принцип вільної конкуренції – держава не допускає монополізації виробництва та надання послуг.

СОЦІАЛЬНІ відносини – відносини між обєктивно і історично сформованними спільнотами людей

Соціально- класові відносини – кон-ції соціалістичних країн (провідна роль робітничого класу0

Соц-етнічні спільноти – принцип політ. самовизначення націй(народів) в деяких конституціях. Цей принцип закріплен в міжнародному праві.

Соц-демограф спільноти – принцип рівності прав жінок і чоловіків. Держава створює сприятливі умови щодо народження дітей, поєднання прація з материнством, приницп зпхисту прав дитини, озорони дитинства

Принцип соціальної справедливості лежить в основі соц держави. Зазвичай її повязують з відносинами розподілу матеріальних благ в сусп.

Соц справедливість – міра досягнення в сусп рівності і свободи. Соц рівність – рівність людей за їх становищем у сіспільстві Рівність соціальна передбачає реглемантування соц відносин

Соціально-територіальні спільноти – принцип визнання і гарантування місцевого самоврядування

Соціальна держава – держава, яка здійснює активну соц політику, спрямовану на збереження та забезпечення виского рівня добробуту усіх верств населеня

СОЦІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ — 1) у широкому значенні — усі суспільні відносини; 2) у вузькому значенні — відносини між історично та об'єктивно сформованими спільностями людей — класовими, етнічними, демографічними, професійними, територіальними (див. Соціальна структура суспільства). С. в. є одним із основних видів суспільних відносин поряд з економічними, політичними і соціокультурними відносинами. Відповідно до суб'єктів С. в. виокремлюються їх основні види — класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні. С. в. регулюються нормами конституційного права тоді, коли складаються з приводу засад організації суспільного життя, організації і функціонування державної влади, основ взаємовідносин держави та особи.