22.Референдум як засіб прямої демократії та його різновиди.

Референдум — це всенародне волевиявлення з важливого державного або суспільного питання. Інститут референдуму від початку його виникнення сприймався

як найважливіший засіб безпосередньої демократії, однак ставлення

до нього з низки причин було і залишається неоднозначним. Причини:

• федеративна форма державного устрою. Прийняття загальнообов'язкового у масштабах держави рішення шляхом референдуму, тобто більшістю дорослого населення країни, може суперечити інтересам окремих суб'єктів федерації і сприйматися як обмеження їх самостійності.

• Другою причиною неоднозначного ставлення до референдуму є монархічна форма державного правління. Традиційно у монархічних державах єдиним джерелом влади та її верховним носієм (сувереном) визнавався монарх. Запровадження інституту референдуму, за допомогою якого народ приймає обов'язкові для всіх, у тому числі і для монарха, рішення означає визнання верховенства влади народу над владою монарха, що суперечить самій ідеї монархічної форми правління. Однак, як уже зазначалось, новітні конституції деяких монархічних держав закріплюють принцип народного суверенітету, а не суверенітету монарха.

• референдум може використовуватись і нерідко використовується як засіб політичного маніпулювання масами, досягнення правлячими колами і особами бажаних для них політичних цілей.

Конституції встановлюють інститут референдуму в загальній формі, зазвичай у тих статтях, де йдеться про народний суверенітет. Загальні конституційні положення про референдум конкретизуються в інших статтях конституцій, де йдеться про виборче право, суб'єкти референдної ініціативи, питання державно-політичного розвитку, вирішення яких має здійснюватися шляхом референдуму, тощо.

Повноваження ініціювати і призначати загальнодержавний референдум належить зазвичай главі держави і парламенту. Іноді при призначенні референдуму вони мають взаємодіяти. Глава держави чи парламент призначають референдум або з власної ініціативи, або з ініціативи інших уповноважених суб'єктів, якими можуть бути уряд, частина складу парламенту, регіональні органи влади, частина виборців. Референдум

з ініціативи виборців, визнаний конституціями багатьох держав, називається референдумом за народною ініціативою, або петиційним, тому що виборці мають підписати петицію (звернення) на адресу глави держави чи парламенту з вимогою призначити референдум з певного питання. Конституції і закони встановлюють мінімальне число виборців, на вимогу яких має бути проведений референдум. В Італії, наприклад, цей мінімум становить 500 тисяч виборців, у Білорусі — 450 тисяч, Словаччині — 350 тисяч, Швейцарії — 50 тисяч.

У референдумі зазвичай мають право брати участь усі особи, наділені активним виборчим правом. Як правило, референдум вважається таким, що відбувся, якщо в ньому взяли участь більшість зареєстрованих виборців.

Референдуми класифікують за:

За масштабами:

- загальнодержавні, що проводяться в межах усієї державної території;

- місцеві, що проводяться в окремих суб'єктах федерації, автономних утвореннях, одній або кількох адміністративно-територіальних одиницях з питань місцевого значення. Рішення про проведення місцевого референдуму

приймається представницьким органом суб'єкта федерації, автономного

утворення або місцевого самоврядування з власної ініціативи

або на вимогу певної частини населення (виборців).

За предметом (змістом питання, що виноситься на голосування):

- конституційні – Предметом є проект або нової конституції, або змін і доповнень до чинної конституції. Частіше проводяться референдуми з питань

змін і доповнень до конституції. У федеративній державі конституційні референдуми можуть відбуватися як на загальнодержавному рівні, так і на рівні окремих суб'єктів федерації.

- законодавчі – предметом може бути або проект закону, або чинний закон. Законодавчий референдум може мати попередній (затверджувальний референдум) або наступний характер (скасувальниий референдум).

- з питань поточної політики - безпосередньо не стосується конституційної або законодавчої нормотворчості і зазвичай має характер опитування, результатами якого керуються органи державної влади при вирішенні тих чи тих питань.Найчастіше предметом таких референдумів стають питання зовнішньої політики, що стосуються вступу держави до міжнародних організацій, приєднання до міжнародних договорів тощо. Такі питання безпосередньо вирішуються не народом, а державою як суб'єктом міжнародного права. Референдум з питань зовнішньої політики проводиться з метою узгодження дій органів державної влади з волею народу.

За умовами і підставами проведення

- Обов'язкові референдуми - що обов'язково проводяться з питань, визначених у конституції або в законах. Обов'язковими є, зокрема, референдуми з територіальних питань, що стосуються передання певної території від однієї держави до іншої або від одного суб'єкта федерації

до іншого. Конституції визначають також інші питання, що мають вирішуватися тільки шляхом референдуму.

- Факультативні референдуми, що проводяться з волі суб'єктів референдної ініціативи, якими можуть бути вищі органи державної влади, частина складу парламенту, представницькі органи суб'єктів федерації, автономних утворень, місцевого самоврядування, частина виборців.

За юридичними наслідками референдуми поділяються:

- зобов'язальні - рішення, прийняте за результатами зобов'язального референдуму, має юридично обов'язкове значення і підлягає виконанню усіма суб'єктами права.

- Консультативний референдум проводиться лише з метою з'ясування думки виборців з якого-небудь питання і тому називається також всенародним, або народним, опитуванням.

За загальним правилом, конституційні і законодавчі референдуми є зобов'язальними. Референдуми з питань поточної політики можуть бути як зобов'язальними, так і консультативними. Не повинен бути консультативним референдум за народною ініціативою, інакше вийде, що виборці ініціюють проведення референдум не з метою вирішити якесь питання, а задля з'ясування власної думки. Конституції багатьох держав визнають можливість

проведення тільки зобов'язальних референдумів.

Вимоги до проведення референдумів:

• на референдум не можуть виноситися питання надзвичайного чи невідкладного характеру, а також такі, що вимагають від виборця спеціальних знань, відповідь на які відома заздалегідь або пов'язані з вирішенням долі конкретних людей;

• на референдум не виносяться, зокрема, питання про податки, бюджет, амністію, помилування;

• питання, що виноситься на референдум, за змістом і формою має бути доступним для розуміння рядового виборця;

• питання референдуму із зазначенням бажаних і можливих небажаних наслідків того чи того варіанту його вирішення до голосування має бути грунтовно роз'яснено виборцям через засоби масової інформації;

• виключення тиску на виборця під час голосування з чийого б то не було боку.