- •3. Особливості конституційного права як галузі права. Конституційне і державне право.
- •6. Предмет і методи науки конституційного права.
- •4. Система конституційного права.
- •5. Суб'єкти та основні види конституційно-правових відносин.
- •8.Види джерел конституційного права.
- •9.Сутність і поняття конституції
- •10 .. Спільні риси конституцій та особливості їх прояву в різних країнах.
- •11. Класифікація конституцій.
- •2. За способом внесення змін і доповнень
- •3. За часом прийняття і тривалістю дії :
- •4. За строком дії:
- •5. Розрізняють також:
- •9. Структура конституцій.
- •12.Структура конституцій.
- •13. Основні способи прийняття конституцій
- •14 . Порядок внесення змін і доповнень до конституцій.
- •15. Суверенітет як принцип конституційної теорії і практики.
- •15. Конституційно-правові засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету.
- •22.Референдум як засіб прямої демократії та його різновиди.
- •19.Вибори як форма реалізації народного суверенітету.
- •20. Основні типи сучасних виборчих систем.
- •21. Стадії виборчого процесу.
- •V. Висування і реєстрація кандидатів.
- •Vі. Передвиборна агітація.
- •Vііі. Підрахунок голосів і визначення результатів виборів.
- •19. Економічні і соціальни відносини як об’єкти конституційного регулювання.
- •20. Конституційні засади духовного життя суспільства
- •24.Поняття і принципи конституційного статусу особи.
- •25. Сутність громадянства. Громадянство і підданство.
- •26.Способи набуття громадянства.
- •27.Підстави припинення громадянства.
- •28. Подвійне громадянство і безгромадянство.
- •29.Конституційні права і свободи особи та їх класифікація.
- •30. Способи конституційного визначення обсягу прав і свобод особи.
- •31.Особисті права і свободи.
- •Економічні та соціально-економічні права і свободи особи.
- •Соціальні права і свободи особи
- •32. Політичні права і свободи особи.
- •Культурні права і свободи особи.
- •33. Конституційні обов`язки особи
- •34. Види гарантій конституційних прав і свобод.
- •93. Сутність і функції політичних партій.
- •Основні типи сучасних партійних систем.
- •94. Інституціоналізація політичних партій у конституційному праві.
- •37. Поняття форми держави та його використання у конституційному праві.
- •38.Особливості основних форм державного правління.
- •39.Монархія як форма державного правління та її різновиди.
- •40. Парламентарна республіка як форма державного правління.
- •41.Президентська республіка як форма державного правління.
- •42. Змішана республіканська форма державного правління.
- •44. Зв'язок форми правління і особливості поділу державної влади
- •45.Основні форми державного устрою.
- •46. Унітаризм як форма державного устрою.
- •47.Федералізм як форма державного устрою.
- •48. Способи конституційного розмежування компетенції федерації та її суб'єктів
- •49.Конфедерація як міжнародно-правове об'єднання суверенних держав.
- •50. Політичний режим як форма держави та його основні ознаки.
- •51.Особливості різних типів політичних режимів.
- •52.Державний режим та його різновиди.
- •53. Особливості конституційного статусу глав держав.
- •54.Конституційний статус глави держави у країнах з монархічною формою правління.
- •55. Основні системи престолонаслідування.
- •57. Особливості конституційного статусу президента у парламентарній республіці.
- •58. Конституційний статус глави держави у президентській республіці.
- •43. Поняття суперпрезидентської, монократичної і радянської республіки.
- •59. Особливості конституційного статусу президента в змішаній республіці
- •56. Основні системи обрання і підстави припинення повноважень президента.
- •60. Поняття парламенту і парламентаризму.
- •61. Порядок формування парламентів.
- •62. Структура парламентів та їхніх палат.
- •63. Назви парламентів, їх кількісний склад і строки повноважень.
- •65. Парламентські фракції, їх формування та внутрішня організація.
- •64. Комісії (комітети) як елементи структури парламентів.
- •66. Компетенція парламентів.
- •67. Парламентський контроль за діяльністю уряду.
- •68. Конституційні принципи правового статусу депутата парламенту.
- •69. Парламентський індемнітет та імунітет.
- •70. Права та обов'язки депутата парламенту і підстави припинення його повноважень.
- •71. Основні стадії законодавчого процесу в парламенті.
- •72. Промульгація як стадія законодавчого процесу.
- •73. Особливості законодавчого процесу у двопалатних парламентах.
- •74. Парламенти і бюджет.
- •75. Виконавча влада та її суб’єкти
- •76. Конституційний статус уряду.
- •77. Способи формування урядів
- •78 . Структура урядів.
- •79. Політична відповідальність уряду.
- •80. Компетенція урядів.
- •81. Сутність і функції судової влади.
- •82. Система судової влади.
- •83. Формування суддівського корпусу та конституційні принципи статусу суддів.
- •85. Конституційні принципи організації судової влади.
- •4. Самостійність судів і незалежність суддів:
- •85. Конституційні принципи функціонування судової влади.
- •86. Поняття конституційного контролю та система його органів.
- •87. Основні моделі організації судового конституційного контролю.
- •88. Повноваження органів судового конституційного контролю.
- •89. Класифікація форм судового конституційного контролю.
- •3) За обов'язковістю проведення:
- •4) За місцем здійснення:
- •90. Поняття місцевого управління і самоврядування.
- •91. Основні системи організації публічної влади на місцях.
- •16. Конституційні принципи демократії.
14 . Порядок внесення змін і доповнень до конституцій.
За способом внесення змін і доповнень конституції поділяються на жорсткі, гнучкі і змішані. Жорсткі конституції змінюються і доповнюються в особливому порядку, складнішому, ніж звичайна законодавча процедура. Порядок зміни і доповнення конституції встановлюється в самій конституції. Правом ініціювати зміни конституції звичайно наділяються парламент і глава держави, в деяких країнах - також певне число виборців (народна конституційна ініціатива).
Абсолютна більшість конституцій є жорсткими. Ступінь жорсткості конституцій є різним і залежності від конкретних способів їх зміни. Найменш жорсткими вважаються ті конституції, що змінюються чи доповнюються парламентом одного скликання кваліфікованою більшістю у 2/з голосів від конституційного складу парламенту. Такий порядок встановлено, зокрема, конституціями Португалії, ФРН, більшості держав - колишніх радянських республік. Іноді кваліфікована більшість має становити 3/4 або 4/5
складу парламенту.
Жорсткішими є конституції, що передбачають повторне прийняття тих само змін і доповнень або одним і тим само складом парламенту з певним проміжком часу (Білорусь, Греція, Естонія, Італія, Литва), або новообраним складом парламенту кваліфікованою більшістю голосів (Норвегія, Фінляндія, Швеція). У Люксембурзі і Нідерландах парламент, який прийняв рішення про зміну конституції, розпускається, а конкретні зміни і доповнення формулює і затверджує новообраний склад парламенту кваліфікованою більшістю у 2\3 голосів.
Найжорсткішими вважаються ті конституції, зміни і доповнення до яких затверджуються на референдумі, як це відбувається в Ірландії, Іспанії, Швейцарії, Японії та деякі інших державах. Спочатку парламент приймає проект змін і доповнень, а потім вони виносяться на референдум. Однією з найбільш жорстких є Конституція США, основний текст якої залишається незмінним, а конституційні зміни і доповнення вносяться окремими поправками до нього. Проект поправки, схвалений 2\3 голосів обох палат конгресу або конституційними зборами (конвентом), що скликаються на вимогу законодавчих зібрань 2/3 штатів, має бути ратифікований або 3/4 законодавчих зібрань штатів, або 3/4 конвентів штатів.
Гнучкими є конституції, що змінюються і доповнюються в порядку звичайної законодавчої процедури. Гнучкими є неписані конституції Великої Британії, Нової Зеландії та Ізраїлю.
Конституції деяких держав встановлюють неоднакові процедури внесення змін і доповнень до різних частин та окремих положень конституції: одні статті змінюються у досить складному порядку - аж до винесення проекту змін і доповнень на референдум або ратифікацію суб'єктами федерації, інші статті змінюються у більш спрощеному порядку - аж до звичайної законодавчої процедури. Такі конституції називаються змішаними, оскільки поєднують елементи жорстких і гнучких конституцій. Прикладом змішаної конституції може бути Конституція Індії 1950 року, одні положення якої змінюються парламентом у порядку звичайної законодавчої процедури, інші - на основі кваліфікованої більшості, а зміна найбільш значущих для федерації положень конституції передбачає ратифікацію прийнятого парламентом закону про зміни законодавчими зборами не менш аніж половини штатів до його підписання президентом.
Окремі положення конституцій деяких держав визнаються такими, що не підлягають зміні взагалі. Так, конституції Греції,
Італії, Португалії, Франції, Алжиру забороняють скасування республіканської форми правління в цих країнах. Конституції деяких федерацій не допускають зміни федеративної форми державного устрою. Конституція Мексики 1917 року проголошує власну незмінність у цілому, що, однак, не завадило внесенню до неї у наступному змін. З іншого боку є конституції, які практично перебувають у стані постійної ЗМІНИ, наприкл Конституція Індії1950 , до якої внесено понад 80 поправок. .
Конституції Австрії, Іспанії, Португалії, Швейцарії розрізняють загальний перегляд конституційного тексту та його часткові зміни. При цьому зазвичай встановлюється жорсткіший порядок загального перегляду конс. Іноді можливість повторного перегляду конституції, або часткових змін тих само положень конституції припускається лише із закінченням встановленого строку (у Греції і Португалії – 5-ти років). У конституціях багатьох держ дроблення застереження про неприпустимість їх зміни під час оголошення надзвичайного або воєнного стану.
Ступінь ЖОРСТКОСТІ конституції не впливає на її юридичну силу, а лише визначає юр можливості її зміни. Надмірна жорсткість конституції перешкоджає приведенню її положень у відповідність до реального чи бажаного стану речей.
