3. Особливості конституційного права як галузі права. Конституційне і державне право.

Конституційне право – пріоритетна галузь публічного права, норми якої регулюють політичні та інші тісно пов’язані з ними суспільні відносини.

Політичні відносини – відносини, що складаються з приводу управління суспільством на основі публічної влади ( це відносини з приводу влади). Конституційне право регулює державно-політичні відносини.

Підходи до визначення відносин, які регулює конституційне право:

• державно-політичні відносини владарювання (Шаповал) – державне управління;

• відносини, що складаються між особою, суспільством і державою на основі і зв’язку зі здійсненням державної влади;

Три групи таких відносин:

1. відносини пов’язані з економічною, соціальною, політичною і духовною організацією життя суспільства;

2. відносини, що складаються з приводу організації і функціонування державної влади;

3. відносини між особою і державою:

Конституційне право конкретної країни – система юридичних норм, що закріплюють засади організації економічного, соціального, політичного, духовного життя суспільства, визначають організацію і функціонування державної влади та основи взаємовідносин держави і особи.

Конституційне право – провідна галузь права країни, тому що норми і принципи конституційного права є визначальними щодо принципів і норм інших галузей права (адміністративного, цивільного, кримінального).

Термін конституційне право вживається переважно в тих країнах, найбільш характерними рисами конституційного устрою яких є громадянське суспільство і правова держава (Великобританія, Франція, США). У країнах, становлення і розвиток яких супроводжувалося абсолютизацією ролі держави, використовується термін “державне право” (Німеччина, Росія). Дкржавне право, термін що за обсягом лише частково збігається з терміном «кнлостю право». З одного боку, к.п є ширшим від державного, бо містить і такі норми, що виходять за межі державно-політичних відносин – закріплюють засади організації економічного, соц, духовного житя суспільста. З іншого боку державне право як система юридичних норм, що регулюють функціонування держави, є ширшим від конституційного, бо містить також норми деякіх інших галузей права, зокрема адміністративного і фінансового.

6. Предмет і методи науки конституційного права.

Конституційне право як наука досліджується спеціальною наукою – наукою конституційного права.

Складові науки:

• конституційне право окремої країни;

• конституційне право національної держави;

• понятійно-категоріальний апарат ( система політологічних і юридичних термінів);

Наука конституційного права – система знань про закономірності правового регулювання відносин між особою, суспільством і державою, що складається на основі і у зв’язку зі здійсненням державної влади.

Функції науки конституційного права:

1. Теоретична (пізнавальна) полягає в тому, що на основі вивчення конституційного права різних країн, ця наука формулює закони, закономірності, норми і принципи.

2. Методологічна – норми і принципи конституційного права є визначальними щодо норм і принципів інших галузей права.

3. Прикладна – конституційне право орієнтує особу, соціальні спільності, політичні організації у їх практичній діяльності.

Методи науки конституційного права:

1. системний;

2. структурно-функціональний;

3. порівняльно-правовий (найголовніший);

4. історичний;