62. Діяльність відомих громадських рухів та організацій у напрямі становлення незалежної української держави на прикінці 80-х – початку 90-х.

У середині 80-х років в Україні налічувались десятки тисяч первинних осередків суспільно-політичного, фізкультурно-оздоровчого природничо-пізнавального та інших напрямів, які охоплювали понад 1,5 млн осіб – від піонерів до пенсіонерів. Вони виконували роль «передавального паса» від влади до населення і були одним із засобів тотального контролю над населенням.

Компартійні ідеологи з великим упередженням поставилися до «неформальних » організацій, які почали виникати в добу перебудови, оскільки за всіма радянськими конституціями громадяни мали право на об’єднання. Неформальними називали організації, які стали виникати без узгодження з владою.

Одним з перших у серпні 1987 р. в Києві виник Український культурологічний клуб. Серед його членів було чимало колишніх політв’язнів. Учасники клубу обговорювали проблеми, які не виходили за межі історії та культури. Про те для дискусій вони обирали «білі плями» історії й тим неминуче ставали в опозицію радянській владі.

У жовтні 87 року у Львові було організовано Товариство Лева. Воно об’єднало творчу молодь, студентів, робітників, навіть деяких комсомольських лідерів. Навесні 1988 р. в Київському державному університеті ім..Шевченка з’явилася студентська організація «Громада»

Діяльність неформальних організацій перебувала під пильною увагою КДБ. Власті не вдавалися як раніше до арештів, а кампанія цькування у ЗМІ тільки сприяла популяризації неформалів.

Непідконтрольні державній партії осередки множилися в геометричній прогресії. У березні 88 року на базі Української Гельсінської групи була сформована політична організація Всеукраїнського масштабу – Українська Гельсінська спілка(УГС). Члени УГС обрали своїм лідером ще ув’язненого Левка Лук’яненка. У 88 році відновив роботу журнал «Український вісник» - перше в республіці незалежне громадсько-політичне видання. Очолював редколегію, як і до 1972 року Чорновіл. Після заснування УГС журнал став її офіційним органом. Декларація принципів УГС проголошувала необхідність створення суверенної України і захисту громадянських прав особистості.

У травні 1889 р. на республіканській конференції було створено Українське історико-просвітницьку спілку «Меморіал». Перша акція – симпозіум «Голодомор1932-1933 рр. а Україні», проведена разом з іншими організаціями. У цьому ж році у Києві засновано Всеукраїнську спілку репресованих. Її очолив колишній політв’язень Пронюк. 1991 р. почав видаватися журнал спілки «Зона».

На засадах студентського об’єднання Громада у грудні 1989 р. виникає Українська студентська спілка.

Найбільш масовою організацією став Народний рух України за перебудову. У 1989 у газеті «Літературна Україна» опубліковано проект програми організації. Серпень 1989 – Крайові конференції руху, де обрано керівників та делегатів на установчий з’їзд НРУ. Рух об’єднував людей різних поглядів – від комуністів до членів УГС, які ставили перед собою мету створення незалежної Української держави. У жовтні 1990 633 тис членів руху. Другі всеукр збори НРУ поставили задачі:

Створення умов для проведення виборів у ради всіх рівнів на багатопартійній основі;

Створення коаліційного уряду народної довіри. Кінцева мета вихід з СРСР, усунення КПРС від влади, повний суверенітет укр. Народу.

Радянське партійне керівництво почало боротьбу проти руху та інших суспільних організацій, які загрожували владі.