
- •20. Охарактеризуйте пёроцес еволюції соціальної структури козацько-гетьманської держави у період з 1648 р до кінця 18 ст.
- •32. Визначте у чому полягала своєрідність політичної обстановки в Україні після повалення самодержавства у 1917 році.
- •33. Назвіть та проаналізуйте етапи українського державотворення 1917-1920 рр.
- •1. Утворення Української Народної Республіки.
- •3. Період Директорії
- •34. Основні напрями державотворчої діяльності Директорії унр, її ефективність.
- •16 Січня 1919 р. Директорія оголосила війну Радянській Росії.
- •35. Роль і місце Української Центральної Ради в процесі українського державотворення
- •36. Розкрийте зміст внутрішньої політики гетьмана Павла Скоропадського, якими були її здобутки і недоліки.
- •37. Проведіть порівняльний аналіз політики урядів цр та гетьманату в контексті розбудови української державності.
- •38. Дайте порівняльну характеристику підходамдо вирішення етнонаціональних проблем в Україні Центральною Радою, Гетьманським урядом та Директорією унр.
- •39) Проаналізуйте діяльність уряду зунр, визначте роль і місце зунр в історії державотворення.
- •40. Визначте причини поразки українського національного руху на західноукраїнських землях у 1918-1920 рр
- •41. Назвіть і проаналізуйте причини поразки українського національного руху 1917-1920 рр.
- •42. Визначте особливості процесу входження України до складу срср.
- •43. Політичне і соціально-економічне становище України в перші роки після завершення революції та громадянської війни.
- •44. Визначте причини проведення політики українізації в урср в 20- на початку 30 років та проаналізуйте її основні наслідки.
- •45. Проаналізуйте особливості проведення індустріалізації і колективізації с/г в Україні, якими змінами у соціальній структурі позначилися ці процеси?
- •46. Назвіть причини і охарактеризуйте розмах політичних репресій в Україні у 30 роках.
- •47. Визначте особливості суспільно-політичного і національного руху на західноукраїнських землях у складі Польської держави в 1920-1930 роки.
- •1) Легальні партії;
- •2) Націоналістична (підпільна);
- •3) Комуністична.
- •48. Дайте оцінку процесу возз’єднання українських земель у складі урср – срср, якими були його позитивні і негативні наслідки.
- •49. Висвітліть складові процесу «радянізації» західної України після її включення до складу срср, якими були його позитивні і негативні наслідки.
- •50. Дайте характеристику німецько окупаційного режиму на укр. Землях в роки Другої Світової війни та проаналізуйте його наслідки
- •51) Розкажіть про внесок укр. Науковців у перемогу срср в роки Другої Світової війни.
- •52. Умови відновлення та розвиток освіти в Радянській Україні після звільнення її від німецько-фашиських окупантів
- •53. Визначте особливості політико-ідеологічних і культурних процесів в урср у перші післявоєнні десятиріччя (1945-1964)
- •Умови розвитку культури у 1940—1950-ті рр .
- •54. Проаналізуйте особливості і наслідки економічних реформ у радянській Україні наприкінці 50 та першій половині 60 років.
- •55. Особливості соціальної політики в Україні за часів перебування при владі Микити Хрущова
- •58) Визначте досягнення та недоліки науково-технічного розвитку срср, урср у
- •59. Яким чином екстенсивні методи господарства в срср у 1960-1980 р. Вплинули на стан української науки ?
- •60. Особливості політичного і духовного розвитку українського суспільства у 1970-1980 рр
- •56. Розкажіть про дисидентський рух у Радянській Україні у 1960-1980-ті рр., у чому, на вашу думку, полягає його значення в контексті процесу українського державотворення.
- •62. Діяльність відомих громадських рухів та організацій у напрямі становлення незалежної української держави на прикінці 80-х – початку 90-х.
- •67. Проаналізуйте особливості, здобутки та недоліки соціальної політики в українській державі в 1991-2001рр
58) Визначте досягнення та недоліки науково-технічного розвитку срср, урср у
60-80-ті роки XX ст.
НТР – це процес докорінних якісних змін у техніці і технології виробництва, енергетиці, організації праці, характері трудової діяльності людей, пов'язаний із перетворенням науки на виробничу силу суспільства та об’єднанням її з виробництвом.
НТР спрямована на воєнно-промисловий комплекс, а не вдоволення соціально-житлових потреб суспільства.
Тільки починається, на відміну від Європи, розробка в галузях генетики та кібернетики.
Відбувається відтік найкращих умів з України до Москви та Новосибірську.
Бюрократизація НТР – не впроваджуються нововведення у життя.
Відсутність конкуренції – певний інститут відповідає за окрему галузь.
Остаточний принцип фінансування.
Принцип ідеологічної необхідності, а не потреб.
Вплив науки на розвиток людської цивілізації у 60-80-ті рр, значно посилився. В Україні визначні здобутки були зроблені передусім у точних та природничих науках:
світової слави набув Інститут електрозварювання Академії наук УРСР на чолі з академіком Б.Патоном. Зварювальні апарати цього інституту зварювали алюміній, титан, нержавіючу сталь у воді, космосі;
світовим лідером у сфері порошкової металургії став Інститут проблем матеріалознавства на чолі з академіком І.Францевичем;
певних зрушень досягнуто в сільськогосподарських науках - колектив Миронівського науково-дослідного інституту під керівництвом академіка В.Ремесла вивів нові сорти пшениці; в Україні виведені сорти цукрових буряків, що давали врожай на 50-55 центнерів вищий, ніж звичайно.
Провідним явищем у суспільних науках став вихід у світ 26-томної «Історії міст і сіл України» та багатотомної «Історії Української РСР».
Найбільшого розвитку зазнали точні науки, оскільки саме вони працюють на обороноздатність країни. Гуманітарні дисципліни повністю були перетворені на «служницю» партії, метою яких було оспівування «досягнень» країни
59. Яким чином екстенсивні методи господарства в срср у 1960-1980 р. Вплинули на стан української науки ?
Згідно з законами і принципами, що домінували в радянському суспільстві, та з урахуванням науково-технічної революції, яка охопила передові країни світу, розвивалася наука в УРСР. Екстенсивний розвиток економіки позначився на динаміці зростання наукового потенціалу України (якщо в 1960 р. загальна кількість науковців у республіці становила 46 тис., то на 1987 р. — 213 тис.), на збільшенні кількості нових спеціалізованих наукових установ, підрозділів, відділів, лабораторій, що входили до складу Академії наук (у 1962 р. її президентом став Б. Патон). Упродовж 1960—1980-х pp. учені АН УРСР проводили дослідження стосовно найважливіших напрямків науково-технічного прогресу. Зусиллями співробітників Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту синтетичних надтвердих матеріалів АН УРСР у 1961 р. було одержано перші штучні алмази. Колективом Інституту кібернетики АН УРСР на чолі з його директором В. Глушковим спроектовано і збудовано цифрову машину «Київ» (1960), першу в СРСР керуючу машину широкого профілю «Дніпро» (1961), машини «Промінь» (1962), «Мир» (1964). З 1966 р. у Фізико-технічному інституті АН УРСР став до ладу найбільший у Європі лінійний прискорювач електронів. Практичних результатів домоглися українські науковці у галузі зварювання металів, зварних конструкцій і нових металургійних методів добування високоякісних та чистих металів і сплавів, у вивченні характеристик твердого тіла й низьких температур. Широкого визнання в середині 1960-х років набули дослідження і винаходи групи вчених з Інституту теоретичної фізики АН УРСР під керівництвом академіка Миколи Боголюбова в галузі статистичної фізики, нелінійної механіки, квантової теорії поля, надплинності й надпровідності. Не мали аналогів у світі наукові розробки, здійснювані співробітниками конструкторського бюро «Південне» (засноване в 1954 р. у Дніпропетровську) в галузі аеродинаміки, балістики, матеріалознавства, ракетобудування. Вагомим був внесок учених та фахівців КБ «Південне» у реалізацію космічної програми СРСР. Під орудою генеральних конструкторів М. Янгеля (1954—1971) та В. Уткіна (1971—1990) у Дніпропетровському ракетно-космічному центрі було створено декілька поколінь вітчизняних бойових ракет, відомі космічні носії «Космос», «Інтеркосмос», «Циклон-2», «Циклон-3», ракетно-космічна система «Енергія — Буран».
Практичну цінність мали наукові здобутки колективів учених у царині сільськогосподарських наук. У Миронівському науково-дослідному інституті селекції і насінництва пшениць, очолюваному академіком АН УРСР В. Ремеслом, були створені сорти озимої та ярої пшениць (Миронівська-264, Миронівська ювілейна, Миронівська яра та ін.), які пізніше стали всесвітньо відомими. Вітчизняні селекціонери виводили нові сорти кукурудзи, цукрових буряків, картоплі, винограду. Помітні зрушення відбулися у галузі біотехнологій.
Проте значна кількість наукових новацій, технологій і винаходів не була запроваджена у виробництво. Командно-адміністративний механізм господарювання, перевага екстенсивних шляхів розвитку економіки над інтенсивними призводили до ігнорування всіх цінних ініціатив науковців, досягнення науково-технічної революції. На початок 1980-х pp. лише 10—15% підприємств були механізовані або комплексно автоматизовані.
Бюрократичні перепони, ідеологічний диктат не тільки гальмували фундаментальні дослідження, а й породжували несприятливу атмосферу в творчих колективах науковців. У надзвичайно складних умовах перебувала вітчизняна історична наука. Певне національне пожвавлення, що випало на першу половину 1960-х pp., змінилося тривалою прохолодою до всього національного. Особливо сильні «заморозки» відчувалися в період перебування на посаді секретаря ЦК КПУ з ідеологічних питань В. Маланчука. Останній усіляко прагнув підтвердити інтернаціоналістський характер своєї діяльності, рішуче брався за ліквідацію навіть незначних здобутків, здійснених з ініціативи української наукової інтелігенції. З ініціативи В. Маланчука у першій половині 1970-х pp. відбувався спланований в ідеологічних підрозділах ЦК КПУ справжній погром історичної науки, були відлучені від роботи найбільш кваліфіковані наукові кадри.
У кінці 1972 р. виникла «справа» Інституту археології АН України. Його директор, член-кореспондент АН УРСР Федір Шевченко, провідні наукові співробітники Петро Толочко, Володимир Баран та інші звинувачувалися в допущенні ряду «історичних, методологічних і теоретичних помилок». Бажання науковців поновити щорічник «Київська старовина» розцінювалося ЦК КПУ як спроба націоналізму, оскільки в ньому «...не висвітлюється зв'язок київських матеріалів із пам'ятками Північної та Північно-Східної Русі». Дратувала партапаратників і сама назва щорічника, яка нібито «повторює назву дореволюційного журналу буржуазно-ліберального напрямку».
За поданням В. Маланчука у квітні 1973 р. було викрито «групу націоналістів» в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського. Ідеологічне збочення вчених полягало в тому, що вони підготували і видали бібліографічний покажчик «Українське радянське карпатознавство», в якому поряд із творами радянських учених були подані праці «українських буржуазних націоналістів» Володимира Кубійовича, Сергія Єфремова, Катерини Грушевської та інших.
Під жорстким пресом ідеології опинився Інститут історії АН УРСР. У його стінах не знайшлося можливості для обговорення цікавої за своїм задумом статті Михайла Брайчевського «Приєднання чи возз'єднання?» (у цій науковій розвідці піддано критиці офіційну інтерпретацію Переяславської угоди 1654 p.), яку відразу ж було віднесено до розряду антирадянських. Після видання згаданої праці за кордоном її автора переслідували, обмежували в друці. У 1972 р. були звільнені з роботи кандидати історичних наук Олена Апанович та Олена Компан, які власними коштами підтримували «громадські каси» допомоги українським політв'язням. З острахом бралися за перо І. Бойко, К. Гуслистий, І. Гуржій, В. Дядиченко, Я. Дзира, які творили історичну науку не в руслі ідеологічних потреб партії