53. Визначте особливості політико-ідеологічних і культурних процесів в урср у перші післявоєнні десятиріччя (1945-1964)

Відродження культурного життя в Україні в післявоєнні роки проходило з великими труднощами. Культура, як і раніше, фінансувалася за залишковим принципом. Перемога срср у війні посилила розвиток у радянському суспільстві процесів, які виключали один одного: зміцнення тоталітарного режиму (офіційно вважалося та активно пропагувалося, що саме він забезпечив кінцевий успіх) і зростання суспільної свідомості (перемогла армія, народ). Війна радикально підірвала ідеологію «гвинтика», адже її могли виграти лише самостійно мислячі люди, а не сліпі виконавці волі вождя.

Величезний жертовний внесок народу в перемогу відповідно збільшив у його свідомості не тільки відчуття самоповаги, а й поклав початок відродженню відчуття господаря країни, суспільства, своєї історії. суттєвий вплив на світосприйняття українців справило перебування їх за кордоном, знайомство із західним способом життя. Війна показала народу всю аморальність, антигуманність режиму абсолютної особистої диктатури, створивши передумови для критичної оцінки суспільством і системи влади, і особи керівника. існувало переконання, що після величезних жертв і перемоги український народ, як й інші народи срср, заслуговує на поліпшення матеріального життя і справедливий демократичний лад. однак відповіддю режиму на ці вимоги часу стали не реформи, а його самоконсервація. сталінський режим посилив контроль над суспільством, особливо у сфері ідеології. Прояви національної самосвідомості, критичний підхід до будь-яких явищ суспільного життя, відступ від регламентованих пропагандистських стереотипів — усе це кваліфікувалося як український буржуазний націоналізм, космополітизм, антирадянська діяльність і, як наслідок, вело до морального й фізичного знищення діячів культури.

Відродження культурного життя України у повоєнні роки наражалося на великі труднощі. Культурне будівництво, як і раніше, фінансувалося за залишковим принципом.

Перемога СРСР у війні посилила розвиток у радянському суспільстві процесів, що протистояли один одному:

♦з одного боку - зміцнення тоталітарного режиму;

♦з іншого - зростання суспільної свідомості народу, який виніс на своїх плечах усі труднощі війни.

Сталінський режим на вимоги часу відповів не реформами, а намаганням зберегти незмінність становища, посиленням контролю над суспільством, особливо в царині ідеології.

Після звільнення території України від німецько-фашистських загарбників розпочалося відновлення зруйнованих під час війни шкіл, закладів культури, наукових установ.

На 1950 р. довоєнна мережа шкіл була практично відновлена, але для налагодження нормальної системи освіти цього було недостатньо: у середині 50-х pp. 16 тис. шкіл (33,2% від їх загальної кількості), в яких навчалося 1,67 млн. дітей, змушені були організувати заняття у дві, aто і три зміни. Труднощі, що стояли перед системою освіти, викликали необхідність запровадження мережі вечірніх шкіл. У 1953 р. було здійснено перехід до обов'язкової семирічної освіти. У повоєнні роки розпочався процес неухильного скорочення шкіл з українською мовою викладання. Закривались національні школи (польські, угорські, румунські та ін. ) - всі вони були перепрофільовані на російські. Викладання у більшості вузів велося російською мовою.

У повоєнні роки відновилася робота науково-дослідних установ України, було внесено ряд змін в організацію наукових досліджень. Головною науковою установою України залишалась Академія Наук УРСР, яку очолював О. Палладін. Вчені України досягли значних успіхів у дослідженнях з фундаментальних наук, їх наближенні до потреб господарства. Проте практично всі видатні досягнення науки і техніки мали місце лише у галузях, стосувалися воєнного або суміжного з ним виробництва. Значної шкоди розвитку біологічних наук завдала «лисенківщина» - явище у радянській науці, що характеризувалося ідеологізацією, засиллям у науці посередностей, людей споживацького ґатунку, авантюристів. Президент Всесоюзної академії сільськогосподарських наук Т. Лисенко, підтриманий Й. Сталіним, пообіцяв створити за короткий час надмір сільськогосподарської продукції за допомогою власної методики виведення нових рослин і порід худоби, оголосив ген міфічною частинкою. Генетику він проголосив «продажною донькою імперіалізму», а кібернетику - її «рідною сестрою».

У складних умовах працювали діячі літератури й мистецтва. У СРСР виникло явище, що дістало назву за іменем його головного провідника, офіційного теоретика й організатора А. Жданова. «Ждановщина» означала посилення втручання сталінського режиму у сферу ідеології, культури, науки, літератури, мистецтва з метою встановлення жорстокого контролю над духовним розвитком радянського суспільства. На порядку денному у сталінського керівництва стояло питання боротьби з «низькопоклонством» перед заходом, проти «космополітизму». Об'єктом переслідувань знову були обрані літератори, митці, вчені. Кампанія боротьби з «космополітами» мала негативні наслідки для розвитку культури. «Ждановщина» призвела до гальмування розвитку науки, літератури і мистецтва у країні, породила негативні явища в середовищі радянської інтелігенції. У міжнародному плані «ждановщина» посилила відірваність радянських митців від досягнень світової культури, сприяла посиленню конфронтаційного характеру зовнішньої політики СРСР.