- •2.Науково – правові концепції взаємодії суспільства і природи
- •3. Предмет екологічного права. Поняття та види екологічних правовідносин.
- •4. Поняття і види об*єктів екологічного права
- •5. Методи екологічного права . Імперативи та пріоритети екологічного права
- •6) Спеціально юридичні принципи:
- •8. Поняття джерел екологічного права та їх види. Співвідношення екологічного права та законодавства.
- •9. Поняття та види екологічних прав громадян
- •10. Механізм забезпечення права громадян на безпечне для життя і здоров*я довкілля
- •11. Право громадян на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів
- •12. Поняття і види гарантій реалізації екологічних прав громадян та додержання екологічних обов*язків
- •13. Правові форми захисту екологічних прав громадян
- •14. Поняття та основні ознаки права власності на природні ресурси
- •16. Підстави виникнення, зміни та припинення права власності на природні ресурси
- •17.Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси
- •18. Поняття та види права природокористування.
- •20. Права та обов’язки суб’єктів права природокористування
- •21. Підстави виникнення, зміни і припинення права природокористування.
- •22. Поняття, юридичні ознаки і зміст екологічного управління
- •23. Види та правові форми екологічного управління.
- •24. Система екологічного управління за екологічним законодавством.
- •25. Система органів державного екологічного управління та їх компетенція.
- •4) Повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України визначені у відповідному Положенні, яке було затверджене Указом пу від 13.04.11.
- •26. Правові засади екологічного програмування та прогнозування.
- •1) Зу «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»
- •2) Зу «Про державні цільові програми»
- •3) Зу «Про охорону нпс»:
- •27. Правові засади стандартизації та нормування в галузі екології.
- •28. Правові засади стратегічної екологічної оцінки.
- •Зу «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010 року.
- •29. Правові засади організації здійснення екологічної експертизи.
- •1) Правовими підставами організації та здійснення екологічної експертизи в Україні є:
- •2) Поняття екологічної експертизи:
- •3) Мета екологічної експертизи:
- •4) Об’єкти екологічної експертизи: (ст.27 зу «Про охорону нпс»)
- •5) Форми екологічної експертизи:
- •6) Суб'єкти екологічної експертизи
- •30. Правові засади екологічного ліцензування.
- •31. Правові засади екологічного контролю та моніторингу.
- •Екологічний контроль.
- •Екологічний моніторинг.
- •32. Правові засади екологічного інформаційного забезпечення.
- •33. Правові форми розподілу та перерозподілу природних ресурсів.
- •34. Державний облік та ведення природноресурсових кадастрів, кадастрів особливо охоронюваних територій та об’єктів.
- •35. Вирішення спорів у галузі екології як функція управління.
- •36. Поняття і юридичні ознаки економіко-правового механізму в галузі екології.
- •37. Склад і зміст економіко-правового механізму (епм) в галузі екології.
- •39. Правова природа фондів охорони навколишнього природного середовища та їх цільове призначення.
- •40. Екологічне страхування та екологічний аудит в системі економіко-правового механізму в галузі екології.
- •41. Поняття відповідальності в екологічному праві. Види та зміст відповідальності за екологічні правопорушення.
- •42. Підстави та умови виникнення відповідальності за порушення вимог екологічного законодавства.
- •43. Правова характеристика екологічних правопорушень та їх класифікація.
- •44. Особливості адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •45.Кримінальна відповідальність за порушення вимог екологічного законодавства.
- •46. Правові форми еколого-правової відповідальності.
- •47. Особливості цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення.
8. Поняття джерел екологічного права та їх види. Співвідношення екологічного права та законодавства.
Під джерелами екологічного права розуміють нормативно-правові акти, якими регулюються відносини у сфері взаємодії навколишнього природного середовища і суспільства.
Ці акти мають передбачену законом форму, вони становлять відповідну розгалужену систему, об'єднану загальною метою еколого-правового регулювання. Вони не є однорідними, виконують різні функції та посідають відповідне місце у структурі екологічного права. Ці фактори є основою для наукової класифікації джерел екологічного права. Можна виділити такі групи джерел екологічного права:
—за юридичною силою — закони і підзаконні акти. Закони посідають провідне місце в ієрархічній структурі законодавства; всі інші нормативно-правові акти видаються на основі, на розвиток і на виконання законів. До цих актів, зокрема, належать укази Президента і постанови Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств і відомств, рішення місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування;
—за характером правового регулювання — загальні та спеціальні. До загальних відносять нормативно-правові акти, предметом регулювання яких є як екологічні, так і інші суспільні відносини (Конституція України, Закон України «Про основи національної безпеки України»). Спеціальні акти стосуються виключно екологічних питань (наприклад, Закон «Про охорону навколишнього природного середовища»);
—за предметом правового регулювання — комплексні (Закон «Про охорону навколишнього природного середовища») і природоресурсні (Земельний, Водний та Лісовий кодекси, Закон України «Про тваринний світ» тощо) або ті, якими регулюються окремі питания екологічної діяльності (закони України «Про екологічну експертизу» (1995), «Про екологічний аудит» (2004) та ін.);
—за способом правового регулювання — матеріальні та процесуальні. Нормами матеріальних актів визначаються права й обов'язки, а також юридична відповідальність учасників еколого-правових відносин. Процесуальні акти регулюють процедуру реалізації норм матеріального права. До них, зокрема, належать затверджений Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р. Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
— за ступенем систематизації — кодифіковані й усі інші. До кодифікованих належить насамперед Закон «Про охорону навколишнього природного середовища», який є стрижнем комплексної галузі екологічного права і законодавства. До категорії кодифікованих належать також Земельний, Водний і Лісовий кодекси, Кодекс України про надра, закони України «Про тваринний світ» та «Про охорону атмосферного повітря».
Галузь екологічного права і галузь екологічного законодавства — це різні, але діалектично зв'язані між собою категорії. Відмінність між ними полягає насамперед у тому, що первинним елементом галузі права є норма права, а галузі законодавства — нормативний акт. Екологічному праву, крім того, притаманна тільки горизонтальна побудова його структури (норми, інститути, підгалузі), тоді як екологічному законодавству — як горизонтальна, так i вертикальна (за ієрархією у системі «закон — підзаконні акти»).
Головними засадами діалектичного зв'язку між галуззю екологічного права і відповідною галуззю законодавства як елементами надбудови суспільства є єдність їх завдань і змісту. Але, збігаючись за цими критеріями, кожна з цих категорій функціонує за своїми закономірностями, значною мірою залежними від законодавця. При цьому екологічне законодавство справляє вирішальний вплив на формування відповідної галузі права, а остання у свою чергу за принципом зворотного зв'язку сприяє розвиткові даної галузі законодавства.