24. Система екологічного управління за екологічним законодавством.

Систе́ма екологі́чного управлі́ння — сукупність організаційної структури, діяльності та відповідних ресурсів і методів для формування, здійснення, аналізу і актуалізації екологічної політики.

Основу екологічного законодавства України становлять такі нормативні акти: норми Конституції України щодо питань охорони довкілля (1996 р.); Постанова Верховної Ради України "Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" (1998 р.); Земельний кодекс України (2001 р.); Водний кодекс України (1995 р.); Лісовий кодекс України (1994 р.); Кодекс України про надра (1994 р.); Закон України "Про охорону природного навколишнього середовища" (1991 р.); Закон України "Про природно-заповідний фонд" (1992 р.); Закон України "Про охорону атмосферного повітря" (2001 р.).

В екологічних законодавчих актах визначені функції управління, система державних органів, які здійснюють управління, і їх компетенція. Отже, щоб розкрити зміст управління, треба з'ясувати зміст функцій управління.

До функцій управління відносяться:

а) облік природних ресурсів;

б) планування використання і охорони природних ресурсів;

в) проведення екологічної експертизи;

г) стандартизація і нормування в галузі охорони навко­лишнього природного середовища;

д) здійснення контролю та моніторингу за використанням і охороною природних ресурсів.

е) екологічне ліцензування

є) інформаційне забезпечення

ж) розподіл та перерозподіл природних ресурсів

25. Система органів державного екологічного управління та їх компетенція.

Екологічне управління в залежності від суб’єктів його здійснення можна поділити на:

а) державне

б) самоврядне

в) громадське.

Вирішальну роль відіграє саме державне екологічне управління.

Органи державного екологічного управління в залежності від їх компетенції можна поділити на:

а) органи загальної компетенції (здійснюють так зване «загальне» управління. При цьому здійснення екологічного управління для цих органів не є основною функцією).

Це Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, Президент України, місцеві державні адміністрації.

б) органи спеціальної компетенції (функції та завдання цих органів безпосередньо пов’язані зі здійсненням державного екологічного управління).

Окреслюючи систему органів державного екологічного управління, що наділені спеціальною компетенцією, слід враховувати положення Указу ПУ «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (далі – Указ) від 09.12.10 (в редакції від 24.12.2012) та положення ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» (далі – Закон).

У відповідності до Закону, в Україні діють міністерства та інші ЦОВВ (служби, інспекції, агентства).

• Служби – надають адміністративні послуги;

• Інспекції – здійснюють державний нагляд (контроль)

• Агентства – здійснюють управління об’єктами державної власності.

Отже, до органів спеціальної компетенції слід віднести:

1. Міністерство екології та природних ресурсів України

2. Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України

3. Державна санітарно-епідеміологічна служба України

4. Державна служба геології та надр України

5. Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України

6. Державне агентство водних ресурсів України

7. Державне агентство екологічних інвестицій України

8. Державне агентство земельних ресурсів України

9. Державне агентство лісових ресурсів України

10. Державне агентство рибного господарства України

11. Державне агентство України з управління зоною відчуження

12. Державна екологічна інспекція України

Діяльність Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Державного агентства земельних ресурсів, лісових ресурсів, рибного господарства спрямовується та координується КМУ через Міністра аграрної політики та продовольства України.

Через Міністра екології та природних ресурсів України КМУ спрямовує та координує діяльність Державної служби геології та надр України, Держ. агентства водних ресурсів, екологічних інвестицій, Держ.екол.інспекції, Держ. агентства з управління зоною відчуження.

Компетенція.

1) На Верховну Раду України у галузі екології покладаються наступні обов'язки:

визначення засад внутрішньої й зовнішньої екологічної політики;

розробка і прийняття нормативно-правових актів у сері екології;

затвердження загальнодержавних програм з охорони довкілля;

затвердження бюджету і визначення обсягів коштів, спрямованих на охорону довкілля, раціональне використання та відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки тощо (ст. 85 КонституціїУкраїни).

2) Верховна Рада Автономної Республіки Крим згідно зі ст.136 Конституції України у межах своїх повноважень приймає рішення й постанови, в тому числі і у екологічній сфері, які є обов'язковими до виконання на території Автономної Республіки Крим.

3) Повноваження КМУ визначені у ст.116 КУ та ст.20 ЗУ «Про КМУ». У відповідності до зазначених НПА КМУ у галузі екології забезпечує:

проведення державної екологічної політики; спрямовує й координує роботу спеціальних органів державного управління; забезпечує проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування; забезпечує розроблення та виконання державних і міждержавних екологічних програм; здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів; приймає рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища; координує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов'язану з охороною навколишнього природного середовища, виконанням державних, регіональних і міждержавних екологічних програм.