- •2.Науково – правові концепції взаємодії суспільства і природи
- •3. Предмет екологічного права. Поняття та види екологічних правовідносин.
- •4. Поняття і види об*єктів екологічного права
- •5. Методи екологічного права . Імперативи та пріоритети екологічного права
- •6) Спеціально юридичні принципи:
- •8. Поняття джерел екологічного права та їх види. Співвідношення екологічного права та законодавства.
- •9. Поняття та види екологічних прав громадян
- •10. Механізм забезпечення права громадян на безпечне для життя і здоров*я довкілля
- •11. Право громадян на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів
- •12. Поняття і види гарантій реалізації екологічних прав громадян та додержання екологічних обов*язків
- •13. Правові форми захисту екологічних прав громадян
- •14. Поняття та основні ознаки права власності на природні ресурси
- •16. Підстави виникнення, зміни та припинення права власності на природні ресурси
- •17.Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси
- •18. Поняття та види права природокористування.
- •20. Права та обов’язки суб’єктів права природокористування
- •21. Підстави виникнення, зміни і припинення права природокористування.
- •22. Поняття, юридичні ознаки і зміст екологічного управління
- •23. Види та правові форми екологічного управління.
- •24. Система екологічного управління за екологічним законодавством.
- •25. Система органів державного екологічного управління та їх компетенція.
- •4) Повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України визначені у відповідному Положенні, яке було затверджене Указом пу від 13.04.11.
- •26. Правові засади екологічного програмування та прогнозування.
- •1) Зу «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»
- •2) Зу «Про державні цільові програми»
- •3) Зу «Про охорону нпс»:
- •27. Правові засади стандартизації та нормування в галузі екології.
- •28. Правові засади стратегічної екологічної оцінки.
- •Зу «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010 року.
- •29. Правові засади організації здійснення екологічної експертизи.
- •1) Правовими підставами організації та здійснення екологічної експертизи в Україні є:
- •2) Поняття екологічної експертизи:
- •3) Мета екологічної експертизи:
- •4) Об’єкти екологічної експертизи: (ст.27 зу «Про охорону нпс»)
- •5) Форми екологічної експертизи:
- •6) Суб'єкти екологічної експертизи
- •30. Правові засади екологічного ліцензування.
- •31. Правові засади екологічного контролю та моніторингу.
- •Екологічний контроль.
- •Екологічний моніторинг.
- •32. Правові засади екологічного інформаційного забезпечення.
- •33. Правові форми розподілу та перерозподілу природних ресурсів.
- •34. Державний облік та ведення природноресурсових кадастрів, кадастрів особливо охоронюваних територій та об’єктів.
- •35. Вирішення спорів у галузі екології як функція управління.
- •36. Поняття і юридичні ознаки економіко-правового механізму в галузі екології.
- •37. Склад і зміст економіко-правового механізму (епм) в галузі екології.
- •39. Правова природа фондів охорони навколишнього природного середовища та їх цільове призначення.
- •40. Екологічне страхування та екологічний аудит в системі економіко-правового механізму в галузі екології.
- •41. Поняття відповідальності в екологічному праві. Види та зміст відповідальності за екологічні правопорушення.
- •42. Підстави та умови виникнення відповідальності за порушення вимог екологічного законодавства.
- •43. Правова характеристика екологічних правопорушень та їх класифікація.
- •44. Особливості адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •45.Кримінальна відповідальність за порушення вимог екологічного законодавства.
- •46. Правові форми еколого-правової відповідальності.
- •47. Особливості цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення.
Модуль1
Екологічна функція держави в сучасних умовах. Стратегія національної екологічної політики
Екологічна функція нині визнана однією з основних функцій Української держави. Це, пo суті, діяльність держави в особі її компетентных органів по управлінню якістю довкілля. Ця функція обумовлена конституційним положениям про те, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, збереження генофонду українського народу «є обов'язком держави».
Екологічна функція реалізується шляхом проведения відповідної державної політики на тому чи іншому етапі розвитку держави
Стратегія екологічної політики – обраний державою курс екологічної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований на вирішення крупномасштабних економічних та соціальних завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення екологічної безпеки держави, збереження і примноження її природного потенціалу і національного багатства, захист екологічних прав і свобод фізичних і юридичних осіб, підвищення народного добробуту.
З А К О Н У К Р А Ї Н И «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року»:
Визначають першопричини екологічних проблем в Україні;
Мета і принципи національної екологічної політики (Метою національної екологічної політики є стабілізація і поліпшення стану навколишнього природного середовища України шляхом інтеграції екологічної політики до соціально-економічного розвитку України для гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров'я населення, впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем.
Визначаються стратегічні цілі у різних сферах(сфера Забезпечення екологічно збалансованого природокористування, сфера досягнення безпечного для здоров'я людини стану навколишнього природного середовища)
ІНСТРУМЕНТИ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
Очікувані результати виконання стратегії
2.Науково – правові концепції взаємодії суспільства і природи
Ідеї академіка В. Вернадського про ноосферу.
Середовище існування сучасної людини можна умовно розділити на дві сфери
— природну і штучну, тобто створену людиною. Перша — біосфера, друга — ноосфера. Згідно з концепцією ноосфери, впливати на природу, змінювати біосферу слід дуже раціонально, проектуючи майбутні наслідки. Це не стихійне руйнівне втручання у природу, а науково обґрунтоване збереження на Землі умов для життя людей. В.І. Вернадський вважав, що ноосфера — це такий стан біосфери, в якому мають виявитися розум і спрямована ним праця людини як нова, небувала на планеті, геологічна сила.
Концепція сталого розвитку.
Ця концепція передбачає гармонійний розвиток суспільства і природи, який за сучасних умов стане передумовою для оптимального задоволення потреб майбутніх поколінь на нашій планеті. Ця стратегія включає три складові:
— екологічну — збереження і поліпшення природного середовища;
— економічну — подальший гармонійний розвиток виробництва, продуктивних сил суспільства;
— соціальну — підвищення добробуту народів, вирівнювання рівнів їх життя, поліпшення соціальних умов та стандартів.
Концепція біотичної регуляції навколишнього середовища.
Згідно з цією концепцією будь-який подальший розвиток не можливий, якщо в основу взаємин людини і природи не закласти біотичний принцип регулювання. Це такий розвиток, який не виводить глобальну цивілізацію за межі природної ємності біосфери і ґрунтується на процесах перетворення довкілля живою речовиною, величина і потужність котрих значно перевищують процеси деградації довкілля.
Ідея коеволюційного розвитку людини і природи
Передбачає спільний розвиток людини і природи, але оскільки темпи розвитку природи і техносфери пропорційно несумісні, то концепція обґрунтовує не що Інше, як повну адаптацію розвитку суспільства вимогам природи.
Концепції "неотехнооптимізму"
Спираються на припущення про наявність можливостей швидкого досягнення гармонії між суспільним розвитком і природою за рахунок найширшого впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Будь-яка позитивна зміна у розвитку технологій приводить до появи позитивних тенденцій у інших галузях і сферах господарства. Таким чином можна досягти як мінімум чотирикратного підвищення ефективності використання усіх наявних ресурсів, будь то ресурси природні чи технічні, інвестиційні, фінансові та ін. Важлива роль у розвитку і реалізації таких концепцій належить розвиткові так званого екологічного бізнесу.
3. Предмет екологічного права. Поняття та види екологічних правовідносин.
Під предметом українського екологічного права розуміють специфічні для нього відносини в галузі взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем. Ці відносини є органічними і стійкими, що зумовлює стабільність галузі екологічного права. Екологічні правовідносини - це суспільні відносини, що врегульовані нормами екологічного права, які виникають, існують і припиняються відповідно до вимог і на підставах, передбачених законодавством.
Можна виділити чотири блоки екологічних відносин, які є визначальними для характеристики предмета правового регулювання екологічного права.
До першого блоку належать відносини щодо охорони навколишнього природного середовища як комплексного природно-антропогенного явища. Слово «охорона» при цьому розуміють у широкому значенні — як комплекс заходів, спрямованих на збереження, відтворення і поліпшення стану цього середовища.
Другий, похідний від першого, блок екологічних відносин — це відносини щодо використання природних ресурсів. Ці відносини регулюються нормами природоресурсного права.
Третій блок становлять екологічні відносини, що стосуються забезпечення проголошеного Законом «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 9), а потім і Конституцією України (ст. 50) права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля. У більш широкому плані йдеться про забезпечення екологічної безпеки, тобто запобігання погіршенню екологічної обстановки та виникненню небезпеки для здоров'я людей.
До четвертого блоку екологічних відносин належать відносини у сфері формування, збереження та раціонального, невиснажливого використання екомережі. Коло цих відносин постійно розширюється, і вони справляють істотний вплив на стан навколишнього природного середовища, задоволення сучасних та перспективних економічних, соціальних, екологічних та інших інтересів суспільства.