83. Початковий і подальший етап розслідування крадіжок

Початковий етап розслідування крадіжок Приводами до порушення кримінальної справи про вчинення крадіжок є таке: а) заяви громадян чи посадових осіб; б) заяви, повідомлення очевидців чи інших осіб, які дізналися про крадіжку або злочинну діяльність конкретних осіб; в) безпосереднє виявлення ознак розкрадання (затримання з краденим, інші джерела).Підставами слугуватиме достатня інформація про те, на якому об'єкті чи в кого, де, коли вчинено крадіжку, що саме викрадено. Типові ситуаці

1 Подія злочину сумнівів не викликає, факт крадіжки виявлено і підозрюваного затримано з речовими доказами або «по гарячих слідах». Це, зазвичай, ті випадки, коли інформування про проникнення злодія у приміщення здійснюється за допомоги заздалегідь установлених у ньому засобів охоронної сигналізації чи інформація надійшла від конкретних очевидців злочину, які часто самостійно або за участі працівників правоохоронних органів затримують злочинців із краденим. Основне тактичне завдання в такій ситуації - закріпити сліди злочину, тобто зібрати докази, що викривають затриманого, визначити розмір краденого, його місце і т. ін. Типові версії в указаній ситуації: а) факт крадіжки мав місце і вчинено її затриманим; б) затриманий придбав крадене майно або взяв його для схову та ін.З метою перевірки цих версій провадяться такі слідчі дії: особистий обшук, огляд одягу, речей, вилучених у затриманого, а також його допит. Відстрочення цих дій на пізніший час не припустимо, оскільки це може негативно позначитися на схоронності викраденого майна (його як серйозного доказу вини злочинці намагаються позбутися вже в момент реальної для них небезпеки затримання) та слідів на тілі й одязі затриманого, обумовлених, наприклад, способом подолання перешкод.

2. Факт крадіжки встановлено, наявні відомості про гаданого злочинця (групу осіб), проте нікого не затримано. У такій ситуації визначальним чинником виступає час. Основне завдання слідства - це пошук особи (осіб), причетних до крадіжки тощо. Дії слідчого і працівників кримінального розшуку мають відзначатися максимальною оперативністю і спрямованістю на збирання пошукової експрес-інформації способом короткого опитування обізнаних осіб про кількість, індивідуальні прикмети зовнішності злочинців (стать, вік, особливі прикмети, одяг тощо), в якому напрямку вони зникли, можливі місця їх перебування, а також характер чи специфічні ознаки викраденого ними майна. Після чого негайно здійснюється переслідування злодія (злодійської групи) «по гарячих слідах», а також використання оперативних можливостей органів дізнання. Зокрема, організуються тактичні операції: розшук злочинця; затримання «по гарячих слідах»; розшук викраденого майна; встановлення свідків та ін., які охоплюють собою різноманітні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи.

3. Факт крадіжки встановлено, але інформація про суб'єкта злочину відсутня. Така слідча ситуація в інформаційному плані є найменш сприятливою, а в організаційному - найскладнішою. Основні завдання - тісною співпрацею слідчих і опера-тивпо-розшукових органів вживати максимально можливих заходів для встановлення особи, яка вчинила крадіжку, і виявлення викраденого. Для цього можуть проводитися такі тактичні операції: збирання відомостей про злочинця, розшук викраденого майна та ін. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій на початковому етапі розслідування крадіжок.

Для початкового етапу розслідування крадіжок є характерними також певні типові слідчі версії. Так, у ході розслідування крадіжок чужого майна, вчинених проникненням у приміщення, конструюються такі версії:

- крадіжку вчинила стороння особа;

- крадіжку вчинила стороння особа за участю або за сприяння працівника об'єкта, який не є (у цьому випадку) матеріально відповідальною особою;

- крадіжку вчинив працівник цього об'єкта, який не є (у цьому випадку) матеріальною особою, чи особа, яка охороняла об'єкт;

- крадіжку вчинила стороння особа, але факт крадіжки використано матеріально відповідальною особою для приховання нестачі або присвоєння інших цінностей, що є в її розпорядженні;

- крадіжку вчинила стороння особа за сприяння матеріально відповідальної особи, яка намагається приховати нестачу;

- крадіжку зі зламом інсценувала матеріально відповідальна особа з метою приховання нестачі або ухилення від сплати по-датків (нібито викрадене майно списується на збитки і цим знижується реальний прибуток, який підлягає оподаткуванню).

Подальший етапНа ньому можуть складатися такі типові слідчі ситуації:

• Подія злочину не мала місця (предмет крадіжки виявленопотерпілим в іншому місці; інсценування злочину). Розпізнавання інсценування крадіжки проводиться на підставі вивчення:

• Факт крадіжки й особу, яка її вчинила, встановлено, злочинець затриманий і визнає себе винним у повному обсязі пред'явленого обвинувачення, його показання не суперечать зібраним у справі доказам, викрадене майно виявлено. У цій ситуації слідчий приймає рішення про достатність зібраних доказів для завершення досудового слідства.

• Факт крадіжки встановлено, зібрано докази про винність особи, яка її вчинила, однак обвинувачений визнає свою вину частково (визнає, що вкрав лише майно, яке виявлено у нього під час обшуку, заперечує окремі епізоди злочинної діяльності, приміром, факт виготовлення заздалегідь знаряддя зламу, збуту викраденого тощо). За цієї ситуації слідчий на підставі аналізу показань обвинуваченого будує версії з кожного пункту як зізнання, так і заперечення пред'явленого обвинувачення. З метою перевірки сконструйованих версій проводяться допити нових свідків, очні ставки.

• Факт крадіжки встановлено, зібрано докази винності обвинуваченого в її вчиненні, але він пред'явленого обвинувачення не визнає, посилаючись на алібі (називає місце перебування на момент крадіжки та осіб, які можуть це підтвердити), викраденого майна не знайдено.

Затримання особи, підозрюваної у вчиненні крадіжки, може відбуватися за таких ситуацій: 1) за умови виявлення у неї або в її помешканні викрадених предметів, цінностей; 2) коли цю особу встановили вивченням документів, за допомогою яких було оформлено збут краденого майна через комісійні магазини, ломбарди тощо; 3) коли, під час реалізації краденого, було затримано родичів або знайомих особи, яка вчинила крадіжку, і вони на допитах називають підозрюваного, підтверджуючи факт передання чи продажу їм цього майна;

Допит підозрюваного. Допитуваному пропонують пояснити: за яких обставин при ньому, в його помешканні або в іншому приміщенні, яке має до нього певний стосунок, опинились викрадені речі; з яких причин на ньому, його одязі, взутті залиши- лися ті чи інші виявлені сліди. Показання підозрюваного, зокрема, висунуті ним версії захисту, підлягають невідкладній перевірці.

Призначення і проведення судових експертиз. Під час розслідування крадіжок призначаються і проводяться різноманітні судові експертизи, які залежно від мети можна поділити на декілька груп: а) ті, що призначаються для ідентифікації злочинця, знарядь злочину, взуття, транспортних засобів (або їхніх частин), дослідження способу подолання перешкод, укриття сховищ (ідентифікаційні); б) ті, що призначаються для дослідження викраденого майна (діагностичні чи класифікаційні). Зокрема, це такі судові експертизи: трасологічна (встановлення цілого за частинами) та її різновид - дактилоскопічна експертизи, експертиза слідів нашарування, експертизи речовин, матеріалів і виробів, товарознавча, судово-хімічна, біологічна експертизи, інколи судово-медична (наприклад, коли під час огляду місця події виявляють сліди крові, слини тощо) та ін

Допит обвинуваченого. Використовуючи зібрані докази і за наявності законних підстав особу, причетну до вчинення крадіжки, допитують як обвинуваченого.

Відтворення обстановки та обставин події. Після зізнання обвинуваченого у вчиненні ним крадіжки частіше за все слідчі, для закріплення доказової бази, проводять відтворення обстановки та обставин події у вигляді перевірки його показань на місці події (злочину). Однак доказового значення цієї слідчої дії не варто перебільшувати.