53. Допит підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідків

Деякі особливості тактики допиту потерпілого пов'язані з процесуальним положенням даної особи, Оскільки потерпілий несе кримінальну відповідальність за свідомо помилковий донос і відхилення від дачі правдивих показань, допит починається з оголошення йому об атом і роз'яснення положень закону. Потім надається можливість у формі вільної розповіді викласти, ким, коли і які дії у відношенні його були зроблені. Далі слідчий шляхом постановки питань уточнює показання, звертаючи особливу увагу на одержання відомостей, з обліком яких будуть здійснюватися подальші слідчі дії, а можливо, і оперативно-розшукові заходи. Потерпілому не забороняється висловлювати свої судження щодо особистості злочинців, мотивів і цілей їх дій. Ця інформація враховується при висуванні слідчих версій. Важливою обставиною, що може впливати на обсяг і вірогідність інформації, одержуваної при допиті потерпілого, є його емоційне стан, пов'язане зі зробленим зазіханням. Людина може бути занадто збуджений або пригноблений, а тому, якщо не вдається зняти напруга, допит доцільно перенести, обмежившись одержанням самих необхідних даних. Потрібно, однак, ураховувати, що відстрочка допиту іноді може привести і до негативних наслідків. Потерпілий часом піддається угодам або погрозам з боку злочинців або пов'язаних з ним осіб. Це може істотно утруднити одержання в нього правдивих показань. У якості свідка допитуються будь-які особи, яким відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню в справі. Вони несуть карну відповідальність за відхилення від дачі показань і повідомлення свідомо помилкових відомостей. Тому на початку допиту їм роз'ясняються положення закону й обов'язок говорити правду.

На вірогідність показань свідків впливає ряд факторів, наприклад, особисті відносини з підозрюваним (обвинувачуваним), наявність обставин, у тої або іншій мері компрометуючих самих свідків. Слідчому слід з'ясувати характер взаємин свідка з обвинувачуваним, його можливу причетність до діянь останнього й вжити заходів до попередження й викриттю лжесвідчення. На формування показань свідків впливають і об'єктивні фактори, що утрудняють сприйняття фактів і подій (це можуть бути несприятливі погодні умови, недостатня освітленість на місці події, обмеженість часу сприйняття й інше). Слідчий, щоб кваліфіковано одержати й оцінити показання, повинен з'ясувати, у яких умовах вони формувалися, немає чи у свідка фізичних недоліків, що заважають правильному сприйняттю й відтворенню подій. Виявлені обставини повинні прийматися в увагу при визначенні тактики допиту. При допиті неповнолітніх (особливо малолітніх) свідків обов'язково враховуються вікові особливості їхньої психіки. Для їх, наприклад, характерна підвищена сугестивність, а іноді й схильність до фантазуванню. При постановці навідного запитання допитуваний часто сприймає підказаний йому відповідь, домысливает якісь деталі події, а після цього буває важко відрізнити дійсність від вимислу. Допит малолітнього свідка (як і потерпілого) доцільно фіксувати з допомогою звукозапису. Це дозволить суду більш точно оцінити отримані показання, оскільки протоколювання допиту з урахуванням особливостей дитячій мови представляє певну складність. Підозрювані й обвинувачувані - це особи, найбільш зацікавлені наприкінці справи, а тому схильні до утаювання або перекручуванню обставин, пов'язаних зі злочином. Карної відповідальності за відмову від показань і за дачу свідомо неправдивих свідчень вони не несуть. Для них дача показань -законне право й засіб захисту від обвинувачення. Показання підозрюваного (обвинувачуваного) - звичайне рядове доказ, не гірше й не краще інших. Законом установлено, що визнання обвинувачуваного, не підтверджене іншими доказами, не може бути покладене в основу обвинувачення. Тому слідчому потрібно одержати не "визнання", а правдиві показання, тобто з'ясувати фактичні дані, повно й дійсні обставини, що об'єктивно відображають, справи.

Не можна разом з тим не бачити, що обвинувачуваний, обґрунтовано притягнутий до кримінальної відповідальності, краще багатьох інших обізнаний в обставинах злочину, а тому здатно повідомити досить коштовну інформацію. Одержання її залежить від того, наскільки професійно володіє слідчий тактичним арсеналом ведення допиту. Тактика допиту підозрюваного в основному аналогічна тактиці допиту обвинувачуваного. Разом з тим підозрюваний -це особа, якій обвинувачення ще не пред'явлене, оскільки даних для цього недостатньо. Не виключене, що підозра може виявитися необґрунтованим. Щоб виключити помилку й не штовхнути підозрюваного на самообмову, слідчий зобов'язаний виявити максимум об'єктивності. Однієї з важливих особливостей допиту підозрюваного є те, що предмет і тактика даної слідчої дії визначаються з обліком інформації, покладеної в основу затримки зазначеної особи, а також особливостей ситуації, що зложилася під час і після його затримки