51. Тактичні прийоми проведення допиту в конфліктних ситуаціях

Конфліктні ситуації передбачають наявність двох ситуацій:

1) відмови допитуваного від показань;

2) повідомлення неправди у показаннях.

До кожної із запропонованих ситуацій рекомендується відповідна система тактичних прийомів.

Розглянемо роботу схеми. Припустімо, що під час встановлення психологічного контакту необхідний рівень його не було досягнуто і виникла конфліктна ситуація. У такому разі є необхідність у використанні системи тактичних прийомів, спрямованої на спонукання до давання показань («Спонукання»). Реалізація такої системи передбачає перехід у блок безконфліктних ситуацій. Однак можливий перехід й в іншу — конфліктну ситуацію у вигляді повідомлення неправди, що змушує до використання системи тактичних прийомів, спрямованої на викриття неправди в показаннях («Викриття неправди»). На схемі показана можливість переходу від безконфліктної ситуації до конфліктної, що може бути пов'язано зі зміною позиції допитуваного внаслідок тактичних помилок слідчого. Можливий також і перехід від однієї безконфліктної ситуації до іншої (наприклад, від ситуації, яка характеризується забуванням окремих моментів допитуваним, до ситуації перекручення в показаннях).

З метою одержання правдивих показань від таких осіб використаються різні тактичні прийоми.

До їхнього числа ставляться роз'яснення ситуації, що зложилася в справі, аналіз положення, у якому може виявитися допитуваний у випадку дачі помилкових показань. При цьому враховуються особливості особистості допитуваного, його психічний стан, прихильності, симпатії, антипатії. Слідчий повинен прагнути знайти в характері людини позитивні риси, звертаючись до яким можна спонукати допитуваного до відвертості. Інший напрямок припустимого психічного впливу на особи, що не бажають давати правдиві показання, пов'язане з використанням доказів, наявних у карному справі.

Слідчий при пред'явленні доказів керується наступними тактичними правилами.

1. Пред'являти на допиті можна лише такі доказу, вірогідність яких не викликає сумнівів. Доказ попередньо повинне бути перевірене, і содержащиеся в ньому фактичні дані знайшли об'єктивне підтвердження.

2. Перш ніж доказ буде пред'явлено, особа повинне бути допитане з метою уточнення його відносини до раніше викладеним їм фактам. Доказ пред'являється після занесення показання до протоколу. Якщо для викриття використаються чиїсь показання, то до оголошення їх варто порушити питання про знайомство й характер взаємин допитуваного з особою, що дала показання.

3. Необхідно роз'ясняти допитуваному сутність і значення пред'явленого доказу. Слідчий не може обмежуватися формальним повідомленням про наявність тих або інших доказів. Допитуваному повинне бути зрозуміло, що зібрані матеріали роблять безглуздої вибрану їм позицію й не залишають іншого виходу, крім дачі правдивих показань.

Існує ще одна група тактичних прийомів, за допомогою яких здійснюється вплив слідчого на допитувані з метою спонукати їх до дачі правдивих показань. Сутність їх складається в том. що слідчий, оперуючи наявними в його розпорядженні фактичними даними, ставить допитуваний перед необхідністю оцінювати ситуацію в умовах випробовуваного їм певного дефіциту інформації. Це може привести його до висновку про безглуздість приховувати істину й спонукати до дачі правдивих показань. Відомий, наприклад, тактичний прийом, називаний демонстрацією поінформованості. Слідчий детально вивчає особистість допитуваного, використовуючи для цього всі доступні джерела. На допиті він може виявити цікавість до біографії допитуваного, розпитати його про навчання, трудову діяльність, про родину й інших обставинах, вивчених досить докладно. По ходу допиту слідчий може згадати про якихось деталях біографії, упущених, а може бути навіть і забутих самим допитуваним. Настільки широка поінформованість слідчого про фактах, що не ставляться до предмета допиту, може створити в допитуваного подання про те, що слідству відомо все. Це обставина й спонукує часом допитуваного до рішення давати правдиві показання й розповісти всі, як було в дійсності. У деяких випадках слідчий, бажаючи продемонструвати поінформованість в обставинах злочину, розкриває допитуваному суть зробленого злочину. Слідчий як би реконструює дії допитуваного, розкриває крок за кроком те, як готувалося й відбувався злочин. Інтуїція й практичний досвід допомагають йому відновити відсутні елементи картини злочину, і вона може звучати цілком вірогідно й досить переконливо. Ніж більш точно зуміє слідчий відтворити обставини зробленого діяння, тим більший вплив його розповідь зробить на допитуваного. Розглядаючи тактичні прийоми маневрування інформацією, необхідно мати на увазі наступне:

- дії слідчого не можуть супроводжуватися обманом допитуваного, тобто прямою передачею йому свідомо неправдивих відомість. Допитуваному не нав'язують спосіб дій, а надають можливість сприйняти інформацію, самостійно оцінити її й вільно реалізувати свої рішення, прийняті з урахуванням власного розуміння ситуації;

- тактичні прийоми цієї групи вимагають практичного досвіду, творчого відношення до справи й не допускають шаблона. Необхідно враховувати конкретну обстановку, особливості особистості допитуваного. Те, що виявилося придатним в одному випадку, може не дати результатів вдругом.