90. Підстави перегляду судових рівшень у зв’язку з нововиявленними обставинами. Видмінність ново виявлених обставин від нових обставин і від нових доказів.

Необхідність цього інституту в цивільному судочинстві пояснюється тим, що іноді суду з вини однієї зі сторін або з інших, не залежних від нього причин не вдається виявити необхідні факти, що відносяться до даної справи. Це відбувається внаслідок:

1) незнання сторонами фактів, які повинні бути покладені в підставу позову або заперечення проти позову;

2) використання доказів, хибність яких не могла бути виявлена під час судового розгляду;

3) злочинних дій сторін або інших осіб, які беруть участь у процесі;

4) коли постанова суду або іншого органу, використана при обґрунтуванні постанови, втрачає чинність, і ухвалюється протилежний за змістом відповідний акт.

Характерною рисою для даного інституту є те, що він являє одну з найважливіших гарантій справедливого здійснення правосуддя і дотримання законності в цивільному судочинстві. Ця стадія передбачає скасування будь-якого рішення і ухвали, які хоча і набрали законної сили, але викликають сумнів у своїй законності, обґрунтованості та істинності у зв'язку з відкриттям істотних для розгляду справи нових обставин, що входять у предмет доказування по цивільній справі, не відомих суду з причин, які від нього не залежать1.

На жаль, у цивільному процесуальному законодавстві відсутнє поняття нововиявлених обставин. Тим часом дане питання має важливе теоретичне і практичне значення, тому що дозволяє відмежувати нововиявлені обставини від додаткових (нових) матеріалів, що подають в апеляційні і касаційні інстанції. На нашу думку, нововиявлені обставини — це факти об'єктивної дійсності, які належать до предмета доказування по справі, залишилися невідомими суду і заявникові при розгляді цивільної справи, мають істотне значення для її правильного вирішення, вірогідно встановлені особливим процесуальним способом і вказують на непра-восудність рішення або ухвали, які набрали законної сили.

Нововиявлені обставини — це юридичні факти, що існували на час розгляду справи і мають істотне значення для її вирішення, які не були і не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, який розглядав справу.

Отже, в основі даного виду перегляду судових постанов не лежить судова помилка. У даній стадії переглядаються не тільки самі по собі рішення, що набрали законної сили, і ухвали суду, але і цивільна справа в цілому. Тому варто вважати, що загальним об'єктом перегляду в даній стадії процесу, або об'єктом у широкому сенсі, є саме цивільна справа.

Така постановка питання має і певне практичне значення. Адже при встановленні наявності або відсутності нововиявлених обставин, суд не може обмежитися лише аналізом винесеного ним рішення або ухвали. Щоб дійти правильного висновку про те, що ці обставини є нововиявленими, тобто не відомими суду і заявникові в період постановлення судового акту і тому не відображені в матеріалах справи, необхідно проаналізувати та переглянути справу в цілому.

Предметом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

— рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили (ч.І ст.361 ЦПК), а саме рішення суду першої інстанції, ухвала про залишення заяви без розгляду, про припинення провадження по справі, а також нові рішення вищестоящих судів, що ухвалені по справі без передачі на новий розгляд. Всі інші ухвали суду першої інстанції не є предметом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки висновки суду, що закріплені у них, не мають необоротного характеру і неостаточні, суд вправі коригувати їх у процесі триваючого розгляду без попереднього скасування ухвали; — судовий наказ (ч.І ст.361 ЦПК).

Стадія розгляду цивільних справ за нововиявленими обставинами має свої специфічні завдання, відмінні від завдань апеляційного і касаційного провадження, які зводяться до наступного:

а) дати можливість суду вирішити цивільну справу в повній від повідності з істиною у справі, незважаючи на те, що обставини, які мають істотне значення для справи з незалежних від суду причин, не були йому відомі і акт правосуддя вже набув законної сили;

б) забезпечити при цьому встановлення даних обставин шляхом всебічного глибокого їх дослідження за участю зацікавлених осіб;

в) гарантувати скасування судових актів, які викликають сумнів у їх законності, обґрунтованості, відповідності істині в справі у зв'язку з нововиявленими обставинами, і в той же час виключити скасування актів правосуддя, що набрали законної сили, без достатніх для того підстав1.

Особливість даної стадії цивільного процесу полягає як у переліку підстав скасування судових постанов, так і в порядку перегляду.

Роль стадії поновлення провадження по цивільній справі через відкриття нових обставин досить значуща. Інститут перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, судових постанов, що набрали законної сили, є однією з істотних гарантій виправлення судових помилок, реального застосування закону для встановлення законності і обґрунтованості по цивільній справі. Хоча невідворот: ної неминучості судових помилок не існує, однак наявність даного інституту свідчить про врахування законодавцем правила, що ризик судової помилки існує2. Усуненню судової помилки, справедливому здійсненню правосуддя, дотриманню законності служить досліджуваний інститут цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.361 ЦПК підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Під істотними обставинами варто розуміти юридичні факти, що входять до складу підстав позову і заперечень проти позову, а також будь-які інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Якби ці факти були відомі суду в момент розгляду справи, то суд повинен був би винести інше за своїм змістом рішення. У тому випадку, коли суд міг встановити необхідні для справи обставини, але не зробив цього, винесене по даній справі рішення або ухвала можуть бути переглянуті в апеляційному порядку, а не у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Від зазначених обставин варто відрізняти так звані нові та обставини, що змінилися. Новими є такі обставини, які не існували в момент розгляду справи судом і з'явилися після винесення судового рішення або ухвали. Обставини, що змінилися, — це юридичні факти, покладені в основу рішення і ухвали, але які згодом змінилися. Зміна обставин, на яких засноване судове рішення, а також поява нових обставин у справі може служити лише підставою для пред'явлення самостійного позову, але не для перегляду справи у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Від нововиявлених обставин варто відрізняти докази, виявлені після вирішення справи судом. Обставини, що існували і були відомі сторонам на момент вирішення справи, не можуть бути підставою до перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення.

Недоброякісність доказів і засобів доказування повинні бути встановлені вироком суду, який вступив у законну силу. Однак одного факту недоброякісності доказового матеріалу недостатньо для перегляду справи за нововиявленими обставинами. Справа може бути переглянута тільки в тому випадку, якщо суд переконається, що в її основу покладені саме ті юридичні факти, які встановлені за допомогою доказів, визнаних вироком суду недоброякісними. Тому не буде основою для перегляду справи за нововиявленими обставинами засвідчений вироком суду факт недоброякісності того або іншого доказового матеріалу, якщо юридичні факти, покладені в основу судового рішення, підтверджуються іншими, цілком доброякісними доказами.

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Своєрідність нововиявлених обставин, передбачених п.З ст.361 ЦПК, полягає в тому, що подібного роду обставини виникають після винесення судом рішення і набрання ним законної сили. Зазначене рішення повинне бути скасоване компетентним органом у порядку, передбаченому законом. Тому для перегляду рішення на цій підставі суд повинен мати у своєму розпорядженні відповідну постанову суду, що підтверджує факт скасування постанови суду, і переконатися в тому, що скасована постанова суду дійсно була покладена в основу рішення суду по даній справі через преюдиціальний характер встановлених судом фактів.

4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

У відповідності зі ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»1 у випадку якщо закони, інші правові акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються недіючими і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.