- •1. Поняття цивільного процесуального права. Предмет, метод і система цивільного процесуального права.
- •2. Джерела цивільного процесуального права. Значення судової практики.
- •3. Цивільні процесуальні норми, їх структура, дія в часі, просторі та за колом осіб.
- •4. Поняття цивільного процесу та його задачі. Види цивільного судочинства. Стадії цивільного процесу.
- •5. Сутність, основні ознаки та значення цивільної процесуальної форми.
- •6. Поняття принципів цивільного процесуального права, їх значення та система.
- •7. Принципи диспозитивності, змагальності, процесуальної рівноправності сторін, усності, безпосередності.
- •8. Поняття цивільних процесуальних правовідносин, їх особливості та елементи. Передумови та підстави виникнення, зміни та припинення цивільних процесуальних правовідносин.
- •9. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація.
- •10. Суд як обов’язковий суб’єкт цп правовідносин. Правове положення суду. Склад суду. Підстави для відводу судді. Порядок вирішення заяви про відвід судді.
- •11. Поняття, склад і класифікація осіб, які беруть участь у справі їх процесуальні права і обов’язки. Інші учасники цивільного процесу.
- •12. Поняття та ознаки сторін у цивільному процесі їх права та обов’язки, Цивільна процесуальна правоздатність і цивільна процесуальна дієздатність
- •13. Процесуальна співучасть, її підстави та види. Процесуальні права та обов’язки співучасників.
- •14. Поняття належного та неналежного відповідача. Умови, процесуальний порядок та наслідки заміни неналежного відповідача.
- •15. Процесуальне правонаступництво. Порядок вступу в процес і правове положення правонаступника.
- •16. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору. Їх відмінність від співпозивачів.
- •17. Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору. Їх відмінність від співучасників.
- •18. Поняття та види представництва в суді. Особи, які можуть бути представниками в суді. Особи, які не можуть буди представниками в суді.
- •19. Повноваження представника в суді.
- •20. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді.
- •21. Мета підстави та форми участі увру з прав людини, одв, омс та інших осіб, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб в цп. Їх процесуальні права і обов’язки.
- •22. Поняття та мета судового доказування. Поняття та ознаки судових доказів.
- •23. Належність та допустимість доказів.
- •24. Класифікація доказів.
- •25. Поняття предмета доказування. Поняття предмету доказування у конкретних цивільних справах. Підстави звільнення від доказування.
- •28. Показання свідків. Процесуальний порядок допиту свідків. Права та обов’язки свідків.
- •29. Письмові докази та їх види. Процесуальний порядок дослідження письмових доказів в судовому засідання.
- •Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
- •Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
- •30. Речові докази. Процесуальний порядок дослідження речових доказів у судовому засіданні.
- •Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.
- •Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.
- •2. Протоколи огляду речових доказів оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів.
- •3. Особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання з приводу речових доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали.
- •31. Експертиза в цп україни.
- •32. Оцінка судових доказів. Особливості оцінки доказів в різних стадіях цивільного процесу.
- •33. Забезпечення доказів та судові доручення по збирання доказів в цп
- •34. Процесуальні строки(поняття , види і значення). Строки розгляду цивільних справ. Обчислення, зупинення, продовження та поновлення процесуальних строків. Наслідки пропуску процесуальних строків.
- •35. Судові витрати.
- •36. Цивільна юрисдикція суду.
- •37. Поняття і види підсудності. Функціональна підсудність. Порядок передачі справи із одного суду в інший.
- •38. Територіальна підсудність цивільних справ.
- •39. Поняття та види наказного провадження. Справи наказного провадження. Процесуальний порядок їх розгляду, видачі і скасування судового наказу.
- •40. Поняття та судність позовного провадження. Понятят позову. Елементи позову.
- •41. Право на позов. Передумови права на позов і умови здійснення права на позов.
- •42. Види позовів. Об’єднання та роз’єднання позовів.
- •45. Захист інтересів відповідача. Заперечення проти позову, їх види.
- •Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.
- •46. Зустрічний позов. Порядок і умови пред’явлення зустрічного позову.
- •47. Забезпечення позову . Підстави , види і процесуальний порядок забезпечення позову та заміни забезпечення позову або скасування забезпечення позову
- •48. Підготовка справи до судового розгляду та її значення. Попередне судове засідання, його мета і процесуальний порядок проведення
- •49. Призначення справи до судового розгляду. Судові виклики та повідомлення суду. Судовв повістки та оголошення про виклик в суд.
- •1. Після закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії ним проведені, і встановлює дату розгляду справи.
- •2. Справа має бути призначена до розгляду не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки до судового розгляду.
- •50. Поняття та значення судового розгляду. Частини судового розгляду. Підготовча частина судового розгляду.
- •51. Роль головуючого в судовому засідання. Заходи процесуального примусу.
- •52. Заміна позову . Відмова від позову. Визнання позову. Мирова угода.
- •53. Процесуальний порядок розгляду судової справи по суті. Судові дебати.
- •54. Фіксування цп
- •56. Зупинення провадження у справі: підстави , процесуальний порядок, правові наслідки.
- •57. Закінчення цивільної справи без ухвалення судового рішення: закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду.
- •58. Закриття провадження у цивільній справі: підстави, процесуальний порядок та правові наслідки. (пит. 57)
- •59. Поняття та види судових рішень. Відмінність судового рішення від судової ухвали.
- •60. Порядок ухвалення судового рішення. Таємниця нарадчої кімнати
- •Судовий розгляд у суді касаційної інстанції закінчується ухваленням рішення суду або постановленням ухвали. Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
- •61. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення
- •62. Зміст судового рішення
- •63. Усунення недоліків судового рішення судом, який його ухвалив. Додаткове рішення суду.
- •64. Законна сила судового рішення. Порядок набрання рішення суду законної сили. Правові наслідки набрання рішення суду законної сили
- •65. Ухвали суду першої інстанції, їх види
- •66. Умови та порядок заочного розгляду справи. Порядок перегляду заочного рішення
- •67. Поняття та зміст окремого провадження. Відмінність окремого провадження від інших видів цивільного судочинства
- •74. Порядок розгляду судами справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність та про визнання спадщини відумерлою.
- •75. Розгляд судами справ про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
- •76. Зміст і значення стадії перегляду судових рішень в апеляційному порядку. Субєкти та об’єкти апеляційного оскарження.
- •80. Повноваження суду апеляційної інстанції, Підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення чи його зміни.
- •81. Підстави для скасування рішення суду 1 інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без руху.
- •82. Ухвала та рішення суду апеляційної інстанції, їх зміст.
- •83. Сутність та значення стадії перегляду судових рішень у касаційному порядку. Субєкти права касаційного оскарження Обєкти.
- •84. Порядок і строки касаційного оскарження . Форма та зміст касаційної скарги.
- •85. Підготовка справ та їх попередній розгляд судом касаційної інстанції Порядок і межі розгляду справи в суді касаційної інстанції.
- •2. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
- •86. Повноваження суду касаційної інстанції. Підстави для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
- •87. Підстави для скасування рішення судом касаційної інстанції та передачі справи на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.
- •89. Провадження з перегляду судових рішень всу підставви, порядок оскарження. Повноваження всу при прегляді судових рішень.
- •90. Підстави перегляду судових рівшень у зв’язку з нововиявленними обставинами. Видмінність ново виявлених обставин від нових обставин і від нових доказів.
83. Сутність та значення стадії перегляду судових рішень у касаційному порядку. Субєкти права касаційного оскарження Обєкти.
Виконання завдань цивільного судочинства щодо захисту прав, свобод охоронюваних законом інтересів громадян, прав і інтересів організацій держави залежить від всебічного розгляду та вирішення цивільних справ ] повній відповідності з чинним законодавством, з вимогами принципу за конності, тобто повністю залежить від постановлення судом у цивільним справах законних і обгрунтованих рішень і ухвал. Досягнення зазначено мети забезпечується численними цивільними процесуальними гарантіями серед яких велике значення мас функціонування в цивільному судочинств України апеляційного оскарження і перевірки судових рішень і ухвал, що н< набрали чинності (законної сили). Однак дія цих гарантій не виключає на брання помилковими рішеннями і ухвалами суду першої і апеляційної ін станції чинності (законної сили).
Не виключено, що апеляційний суд замість того, щоб виправити помил ку в неправильному застосуванні норм матеріального або процесуальноп права судом першої інстанції, може ускладнювати помилку, внаслідок чоп можуть набрати чинності (законної сили) несправедливі рішення.
Не виключається, що помилкові рішення не оскаржуються і набирают] законної сили. А дія принципу законності зумовлює необхідність скасуван ня таких рішень.
Зазначені обставини вимагають створення додаткових гарантій забезпе чення законності судових рішень. Такою цивільною процесуальною гаран тією є інститут касаційного оскарження і перевірки судових рішень і ух вал — касаційного провадження.
Створений відповідно до Закону України від 21 червня 2001 р. «Пр< внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» цей проце суально-правовий інститут характеризується новим змістом у порівнянні: інститутом касаційного оскарження рішень і ухвал суду, який був передбачений ЦПК України главами сорок і сорок першою в редакції 1963 року. Ним передбачається можливість оскарження рішень і ухвал, постановлених судом першої інстанції, лише у зв'язку з порушенням матеріального чи процесуального закону та які не були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали суду апеляційної інстанції. На відміну від апеляційного, касаційний суд не е судом, що повторно, наново розглядає будь-яку справу. Його основною функцією є перевірка законності розглянутих справ, в яких суд апеляційної інстанції не усунув істотні порушення закону або сам їх допустив, і забезпечення однакового застосування закону. Судом касаційної інстанції є Верховний Суд України, а судами апеляційної інстанції — Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, військові суди регіонів та Військово-Морських Сил (ст. 319 ЦПК, ст. 29, ЗО Закону України «Про судоустрій України»).
Провадження на розгляд справи в апеляційному порядку порушується за скаргою осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не були притягнуті до участі у справі, в разі, коли суд вирішив питання про їх права і обов'язки, а також за поданням прокурора (ст. 320 ЦПК). Зазначені особи мають право звернутися з касаційними скаргами, а прокурор — з поданням, якими не порушується розгляд справи касаційним провадженням, а тільки процес на вирішення питання про передачу справи на розгляд складу судової палати (ст. 329 ЦПК) та може мати місце при наявності встановлених в ст. 328 ЦПК підстав для реалізації повноважень суду касаційної інстанції.
Розгляд справ у апеляційній інстанції здійснюється судом у складі трьох судців, а в касаційній інстанції — у складі не менше як трьома суддями судової палати Верховного Суду України чи колегією суддів судової палати Верховного Суду України у випадках, визначених ЦПК.
При розгляді справи в апеляційному порядку перевіряється законність і обгрунтованість судових рішень і ухвал суду першої інстанції, а при розгляді справи в касаційному порядку — правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, законність судових рішень чи ухвал.
Касаційне провадження є самостійною формою забезпечення однакового застосування законодавства судами першої та апеляційної інстанцій (ст. 39 Закону «Про судоустрій»). Наявність касаційного оскарження і перевірки судових рішень і ухвал сприяє формуванню у громадян, службових і посадових осіб переконаності в тому, що кожне незаконне рішення буде скасовано, що їх політичні, трудові та інші соціально-економічні права і свободи, а також права організацій і публічні інтереси дістануть належний судовий захист.
Отже, суть касаційного провадження полягає в тому, що суд касаційної інстанції за скаргою осіб, які беруть участь у справі, і осіб, котрі не брали участь у справі, стосовно яких суд вирішив питання про їх права і обов'язки, та за поданням прокурора, перевіряє законність рішень і ухвал суду першої інстанції, їх відповідність нормам матеріального чи процесуального права, котрі не були предметом апеляційного розгляду, а також рішень і ухвал суду апеляційної інстанції з метою захисту прав, свобод таких заінтересованих громадян, прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб, держави, публічних інтересів.
Значення касаційного провадження полягає в тому, що воно забезпечує законність рішень і ухвал суду першої і апеляційної інстанції, захист прав, свобод і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі і держави, захист публічних інтересів, а також забезпечує однакове застосування закону судами України та превентивну їх дію, спрямовану на попередження порушення законності громадянами, юридичними, службовими і посадовими особами.
Право касаційного оскарження і внесення касаційного подання — це право на порушення провадження в суді касаційної інстанції щодо перевірки законності рішень і ухвал суду, що набрали законної сили. Суб'єкти права касаційного оскарження і подання та об'єкти, на які розповсюджується це право, визначені ст. 320 ЦПК.
Суб'єктами права касаційного оскарження виступають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, але суд постановив рішення чи ухвалу, якими вирішив питання про їх права і обов'язки.
Право на внесення касаційного подання надано прокурору, який бере участь у розгляді цивільної справи.
Право касаційного оскарження і касаційного подання обмежується об'єктом оскарження, яким є: рішення і ухвали, постановлені судом першої Інстанції у зв'язку з порушенням ними матеріального чи процесуального права, які не були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали, постановлені судом апеляційної інстанції.
Право касаційного оскарження, касаційного подання прокурора діє в межах встановленого цивільного процесуального строку: протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали або рішення суду апеляційної інстанції або протягом одного року з дня проголошення ухвали або рішення суду першої інстанції, якщо ці рішення або ухвали не були оскаржені в апеляційному порядку. Відповідно до п. 5 Перехідних положень до Закону України від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального Кодексу України» рішення, які за станом на 29 червня 2001 року набрали чинності, можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом трьох місяців.
Пропущений з поважних причин строк може бути поновлений судом першої інстанції, в якому знаходиться цивільна справа, за заявою суб'єкта права касаційного оскарження, подання в межах одного року з дня виникнення такого права.
При відмові в поновленні строку і повернення касаційної скарги, подання, та про задоволення заяви про поновлення строку суд першої інстанції постановляє ухвалу (ст. 321 ЦПК). На ухвалу судді про відмову поновити пропущений строк може бути подано апеляційну скаргу, внесено апеляційне подання (п. 1 ст. 291 ЦПК).
