76. Зміст і значення стадії перегляду судових рішень в апеляційному порядку. Субєкти та об’єкти апеляційного оскарження.

Апеляційне провадження, що має місце в Україні, по всіх ознаках — це вид неповної апеляції. По-перше, за чинним законодавством суд апеляційної інстанції після скасування рішення має право направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції лише за умови, якщо виявлені порушення не можуть бути виправлені ним самим (ч.І ст.311 ЦПК). По-друге, він має право змінити рішення або ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені на підставі наявних, а також додатково поданих доказів. Разом з тим можливість надання в апеляційний суд нових доказів обмежена (п.6 ч.2 ст.295, ч.2 ст.ЗОЗ ЦПК).

Варто зазначити, що метою апеляційного провадження є не забезпечення стабільності оскарженого рішення, а виправлення судової помилки. Для поняття «судові помилки» характерні три моменти: 1) вони являють собою порушення юридичних норм і свідчать про відхилення від цільових настанов цивільного судочинства; 2) їх допускають суди і судді, які спроможні розглядати та вирішувати цивільні справи; 3) всі помилки можуть бути усунуті правовими засобами в цивільному процесуальному порядку.

Цивільний процесуальний закон: а) встановлює істотні ознаки судових помилок; б) визначає процесуальний порядок їх виявлення; в) пропонує їх обов'язкове усунення; г) регламентує юридичні наслідки виявлення помилок1.

Апеляційне провадження— це сукупність дій суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що здійснюються з метою перевірки законності і обґрунтованості рішень та ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили.

Характерними ознаками апеляційного провадження можуть виступати наступні:

1) апеляція подається на рішення (ухвалу) суду, що не набрало законної сили;

2) справа направляється на розгляд суду вищого рівня (апеляційного суду);

3) подання апеляції обумовлюється неправильністю рішення суду першої інстанції, що виражається, на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, або в неправильному встановленні фактичних обставин, або в неправильному застосуванні закону, або в неповно наданому сторонами матеріалі;

4) апеляційний суд, переглядаючи справу, розглядає як питання факту, так і питання права, тобто має право перевірити як юридичну, так і фактичну сторони справи в тому обсязі, що і суд першої інстанції;

5) виконання рішення, оскарженого в апеляційному порядку, зупиняється (крім випадків негайного виконання рішення);

6) повноваження апеляційного суду при перегляді справи обмежені межами апеляційної скарги і предметом рішення суду першої інстанції;

7) апеляція може бути допущена тільки один раз у кожній справі.

Завдання апеляційного провадження визначені в ст.ЗОЗ ЦП

шляхом встановлення меж дій суду по перегляду судових рішень. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами1.

Апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується (ст.291 ЦПК).

В апеляційному порядку можуть бути переглянуті не тільки рішення, але і значна частина ухвал суду першої інстанції, якими вирішуються процесуальні питання, що виникають при розгляді справи. їх неправильне вирішення також порушує нормальний розвиток процесу, створює погрозу реалізації закріплених у законі кінцевих цілей судочинства або взагалі перешкоджає самій можливості їх реалізації, як це буває, наприклад, при необгрунтованій відмові в порушенні справи.

Отже, апеляційна перевірка виступає як «факультативне провадження», призначене для усунення можливих помилок суду першої інстанції, діяльність якого, на думку заінтересованих у перегляді рішення або ухвали суб'єктів процесу, не відповідає цілям судочинства. У порівнянні з нормальним ходом процесу це додатковий етап судочинства, що виникає з ініціативи осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вбачають необхідність у перевірці правильності постанов суду першої інстанції, які не набрали законної сили.

Об,єктами апеляційного провадження є:

- Рішення суду першої інстанції(ст 296 ЦПК);

- Ухвала суду першої інстанції;

- Обставини, докази, доводи по справі, щодо якої проводиться АП.

Cуб'єктами приватного (цивільного) права — учасниками цивільних правовідносин можуть бути: 1) фізичні особи — грома­дяни України, а також іноземці і особи без громадянства, які ко­ристуються однаковими з громадянами України майновими та осо­бистими немайновими правами за винятками, встановленими у за­коні; 2) юридичні особи — вітчизняні, іноземні, спільні, вітчизня­ні з іноземними Інвестиціями тощо; 3) суб'єкти публічного права — Держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні гро­мади, іноземні держави та інші.

Об'єктом цивільного правовідношення є те матеріальне або нематеріальне благо, щодо якого це правовідношення виникає. Об'єктами цивільних правовідносин можуть бути речі, дії (в то­му числі послуги), результати дій, інтелектуальної, творчої діяль­ності, інформація, особисті немайнові блага.

Суб’єктами апеляційного провадження є ті ж самі особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб в судах першої інстанції. Це визначено в ст 45 ЦПК України. Визначення «особи» включає в себе: сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб, у справах наказного та окремого провадження - заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники(ст.29ЦПК).

До цих осіб відносяться:

1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

2. Прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та

іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі в справі або взяти участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у цивільному процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Визначення суб,єктів апеляційного провадження дано в ст.292 ЦПКУ. За цією статтею право апеляційного оскарження надано сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. До суб,єктів АП, крім осіб, які беруть участь у справі також відносяться інші учасники: секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу(ст 47 ЦПК).

77. Порядок та строки апеляційного оскарження. Форма та зміст апеляційної скарги

1. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошеннярішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягомдвадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

2. Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першоїінстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошенняухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десятиднів після подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга,подані після закінчення строків, встановлених цією статтею,залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи,яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про щопостановляється ухвала.

 

1. Характерною особливістю чинного ЦПК є запровадження двостадійного порядку оскарження, не відомого раніше цивільно-процесуальному законодавству. Це зроблено з метою скорочення строку набрання рішенням суду, яке не оскаржується, законної сили.

На першому етапі особа подає заяву про апеляційне оскарження рішення або ухвали суду першої інстанції. Це необхідно зробити протягом 10 днів з дня проголошення рішення або протягом 5 днів з дня проголошення ухвали. В межах цього першого етапу апелянт висловлює незгоду із судовим рішенням і бажання його оскаржити. А вже сама вказівка на те, в чому саме, на думку апелянта, полягала незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення чи ухвали, посилання на докази, які не були досліджені судом повинні міститися в апеляційній скарзі, яка повинна бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Щодо ухвали суду першої інстанції, то апеляційна скарга на неї подається протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

2. Прив’язка права на подання заяви про апеляційне оскарження до дня проголошення рішення чи ухвали зумовлює існування низки дискусійних питань. Так, при перевірці апеляційним судом дотримання строків подання апеляційної заяви і скарги слід мати на увазі, що початком перебігу строку на апеляційне оскарження є наступний за датою винесення повного рішення суду день.(Повним визнається рішення суду, яке складається з чотирьох частин, передбачених в ст.215 ЦПК). Це зумовлюється тим, що ст.218 ЦПК України передбачає обов’язок суду негайно та прилюдно після закінчення судового розгляду проголосити рішення суду або його вступну та резолютивну частину. Викладення вступної і мотивувальної частини рішення також є імперативом для суду, хоча їх винесення може бути відтер міноване на строк не більше 5 днів. Лише у виняткових випадках складання повного рішення може бути відкладено, і ця можливість не залежить від волевиявлення сторін по справі.

Оскільки в ст.218 ЦПК України передбачено, що у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду, тому право осіб на подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги може бути реалізоване з наступного дня після ознайомлення цих осіб з повним рішенням суду. В більшій мірі це пояснюється тим, що обов’язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, якщо це буде встановлено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а при поданні апеляційної скарги в ній потрібно викласти в чому полягає незаконність і необґрунтованість рішення суду (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин), які власне і викладаються в мотивувальній частині рішення суду, складення якої може бути відтерміновано. Відповідно і перебіг строків на апеляційне оскарження починається з наступного, після визначеного судом дня для ознайомлення з повним рішенням суду.

 3. В тому випадку, коли по справі було ухвалено додаткове рішення, передбачене ст.220 ЦПК, строк на апеляційне оскарження цього додаткового рішення обчислюється з наступного дня після його ухвалення.

Спірною тут виглядає ситуація з огляду на те, що ЦПК передбачено право на подання заяви про ухвалення додаткового рішення до закінчення строку на виконання рішення, і не передбачено термін протягом якого суд повинен ухвалити таке додаткове рішення. Виходячи з позиції Верховного Суду України з цього питання, згідно якої рішення суду і додаткове рішення є одним цілим, (вважаємо, що малася на увазі „рівнозначність” цих двох видів судових рішень) вважаємо, що строк на апеляцію починається з наступного дня після проголошення судового рішення. Інакше право на апеляційне оскарження буде нівельоване можливістю подання заяви про ухвалення додаткового рішення, яка може бути подана протягом 3 років з моменту проголошення „основного”рішення суду. Крім того п.4 ст.297 ЦПК передбачає право суду (судді-доповідача) апеляційної інстанції у випадку надходження справи без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення повернути справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути цей недолік.

У випадку ухвалення додаткового рішення, воно теж може стати самостійним об’єктом апеляційного оскарження у ті ж строки (але не в їхніх межах), що й рішення суду, постановлене за результатами розгляду справи (як різновид рішення суду, рівнозначне йому по-суті рішення), бо ст.220 ЦПК передбачає, що на додаткове рішення може бути подана скарга.

Підлягає також оскарженню в апеляційному порядку, окремо від рішення суду ухвала про відмову ухвалити додаткове рішення.

4. Час подання заяви про апеляційне оскарження впливає на загальний строк апеляційного оскарження. Строк для подання апеляційної скарги обчислюється з дня подання заяви, а не з дня прийняття (проголошення) судового рішення. Тому якщо рішення оскаржується декількома особами, які беруть участь у справі, цей строк сливає у різні дні, залежно від того, коли кожним із них була поданана заява про апеляційне оскарження. З огляду на це, дострокове подання заяви про апеляційне оскарження не має практичного значення.

5. Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо скаржник не звернувся в суд з заявою про поновлення строків.

Відмова у прийнятті заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги повинна бути оформлена ухвалою, в якій суд зобов’язаний навести мотиви такої відмови. Ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги чи заяви про апеляційне оскарження може бути оскаржено в касаційному порядку, оскільки вона перешкоджає подальшому руху справи. Установлені законом строки на подання відповідної заяви та скарги не можуть бути скорочені чи продовжені судом.

Лише за наявності заяви особи, яка подала заяву про апеляційне оскарження чи апеляційну скаргу із пропущенням вищезазначених строків суд розглядає клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд, розглядає таку заяву за правилами, встановленими в ст.73 ЦПК України. Так, суд поновлює строк у разі його пропущення з поважних причин (поважність причин повинен доводити скаржник).

Питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вирішується відповідним судом апеляційної інстанції в колегіальному складі, а не одноособово суддею-доповідачем, як це передбачено в касаційному провадженні (ч. 4 ст. 325 ЦПК).

78. Оскарження ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку окремо від судового рішення.

79. Підготовка апеляційного розгляду справи. Порядок та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Стаття 301. Підготовка розгляду справи апеляційним судом

1. Протягом десяти днів з дня отримання справи суддя-доповідач вчиняє такі дії:

   1. з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі;

   2. визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює;

   3. з'ясовує обставини, на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень;

   4. з'ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами та іншими особами;

   5. вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої ін­станції;

   6. за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує пи­тання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекла­дача;

   7. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову;

   8. вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.

2. Підготовчі дії, визначені пунктами 6 — 8 частини першої цієї статті, здійсню­ються за правилами, встановленими главою 3 розділу III цього Кодексу.

1. Провадження в суді апеляційної інстанції — складова частина цивільного процесу. Діяльність суду та інших учасників процесу на цій стадії судочинства побудована на тих самих засадах, які діють у суді першої інстанції. Водночас, апеляційне провадження має свої специфічні цілі, предмет судового розгляду, зміст, які відрізняють його від інших ста­дій процесу. По суті, коментована стаття відтворює ст. 130 ЦПК з незначними змінами і доповнен­нями, які зумовлені різними завданнями, що ставляться відповідно перед судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції, а також від їх процесуального становища. І в першому, і в другому випадку підготовка справи до розгляду здійснюється з метою забез­печення правильного і швидкого розгляду цивільних справ. Підготовка розгляду справи за апеляційною скаргою, незалежно від її складності, є обов'язковою стадією процесу і повинна проводитись з врахуванням особливостей тої чи іншої категорії справ, а також характеру конкретного спору. Належна підготовка справи до судового розгляду має важливе значення для ефективного і своєчасного її вирішення з метою захисту особистих і майнових прав громадян та організацій, укріплення правопо­рядку і підняття авторитету суду.

2. Щодо з'ясування складу осіб, які беруть участь у справі і яких необхідно залучити у справу в апеляційному суді, то для вирішення цього завдання суддя перевіряє наявність сторін, третіх осіб та інших осіб, які приймали участь у судовому засіданні як учасники процесу. З'ясування складу цих осіб необхідно не лише для того, щоб залучити їх по спра­ві, але й для направлення їм повісток-повідомлень про день і час слухання справи, направ­лення повідомлення про відкликання скарги, про отримання змін і доповнень до апеля­ційної скарги, про залучення до розгляду справи осіб, які не були залучені судом при розгляді справи в суді першої інстанції. Наприклад, якщо судом першої інстанції було ви­знано недійсним договір купівлі-продажу квартири, частина якої належала малолітній ди­тині, але для участі в розгляді справи не були залучені органи опіки і піклування, суд піс­ля закінчення підготовчих дій повинен залучити для дачі висновку по цій справі орган опіки і піклування, який підлягає виклику в апеляційний суд.

Оскільки чинним ЦПК не передбачено обов'язку судді-доповідача постановити ухвалу про закінчення підготовчих дій, вважаємо, що залучення до справи в такому випадку ор­гану опіки і піклування повинно бути передбачено окремою ухвалою.

3. На цій стадії підготовки справи до розгляду суддя-доповідач визначає коло осіб, яких необхідно викликати, тому що не завжди і не по всіх категоріях справ виникає необ­хідність заслуховувати всіх осіб, які приймали участь у розгляді справи. Особливо це сто­сується ситуацій оскарження ухвал суду першої інстанції, що стосуються підвідомчості, підсудності справи, визначення ціни позову.

Саме на цій стадії вирішується клопотання про виклик свідків, спеціалістів, про ви­требування додаткових доказів.

4. На цій стадії судді-доповідачу необхідно визначити характер спірних правовідносин і матеріальний закон, який регулює ці відносини. Тобто необхідно з'ясувати:

• про що заявлено позов,

• про що просить скаржник,

• які заперечення надав відповідач за скаргою,

• які докази були надані суду, які з них суд досліджував,

• якщо суд першої інстанції неправильно застосував закон, то який закон необхідно застосувати.

Для цього суддя-доповідач вивчає матеріали справи, зібрані судом першої інстанції, позовну заяву (її зміст, посилання на закон та докази), надані в суді докази, їх оцінку су­дом першої інстанції. На основі цих даних суддя-доповідач визначає, якими нормами ма­теріального права вирішується даний спір. Неправильне застосування закону може мати місце перш за все у випадку неправильної юридичної оцінки фактичних взаємовідносин сторін.

5. На цій же стадії судді-доповідачу необхідно з'ясувати обставини, які визнаються чи заперечуються сторонами та іншими особами. Для цього судді-доповідачу необхідно звер­нути увагу на технічний запис судового засідання, журнал судового засідання, на пояс­нення сторін, осіб, які брали участь у розгляді справи, покази свідків, висновки спеціаліс­тів та експертів, інші докази. Невідповідність висновків суду, викладених в рішенні суду, обставинам справи полягає в неправильній оцінці встановлених судом фактичних обста­вин і помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин.

Прикладом такої невідповідності є ситуація, в якій певна особа, бажаючи придбати в іншої автомобіль, сплатила останньому 5 тис. грн, в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу, який так і не був укладений. В зв'язку з цим особа, яка здійснила цей попередній платіж, звернулася до суду про повернення їй цієї суми. Суд відмовив в позові, вважаючи, що дана сума була завдатком, який не повертається у випадку від­мови боржника (особи, яка сплатила завдаток) від укладення договору. Але суд не врахував, що завдатком вважається сума, яка іменується завдатком в договорі про пе­редачу завдатку, інакше така сума вважається авансом. Такий договір в даному випад­ку не був укладений, тому мало місце отримання авансу, який підлягає поверненню, незалежно від того, хто відмовився від укладення договору. Таким чином, суд непра­вильно оцінив факт передачі позивачем відповідачу грошової суми і помилково визна­чив юридичні наслідки таких дій. Судді необхідно перевірити, чи відповідають докази позивача і заперечення відповіда­ча, а також інших учасників справи вимогам ст. 57 — 60, 62 ЦПК. Для цього необхідно ре­тельно дослідити всі матеріали даної справи, журнал судового засідання та технічний за­пис судового засідання.

6. Оскільки апеляційний суд не є альтернативою суду першої інстанції і «притриман- ня» доказів до розгляду справи в апеляційній інстанції не допускається, суддя-доповідач саме на стадії підготовки розгляду справи вирішує питання про можливість подання но­вих доказів шляхом встановлення поважності причин неподання цих доказів до суду пер­шої інстанції.

7. Виконуючи дії, передбачені п. 6 цієї статті, судді слід мати на увазі, що ці процесуа­льні дії можуть бути вчинені лише в десятиденний строк з дня отримання справи. Коли підготовка справи буде завершена і справа буде призначена до розгляду, вчинення даних процесуальних дій не допускається.

Свідків в судове засідання суд запрошує за клопотанням сторони, яка повинна довес­ти, які обставини може довести цей свідок. Кількість свідків, яких необхідно викликати, визначає суддя-доповідач. В тому випадку, якщо сторона просить викликати свідка у справі, по якій показання свідка не визнаються доказом (наприклад, на підтвердження укладення договору довічного утримання, який не був нотаріально засвідчений) суд від­мовляє в задоволенні такого клопотання. Експертиза може бути призначена по справі лише в тому випадку, якщо суддя- доповідач прийде до висновку, що вона дійсно необхідна, і якщо особа, котра подала таке клопотання, надасть суду докази, що така експертиза не була проведена в суді першої ін­станції з причин, які не залежали від скаржника. Сторонами може бути заявлено клопотання про виклик свідка. За чинним ЦПК спеці­аліст може бути залучений до участі у цивільному процесі для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій. Допомога спеціа­лістам технічного характеру не замінює висновку експерта (ст. 54 ЦПК). Сторони можуть клопотати про витребування доказів, якщо нададуть суду дані про те, що вони були позба­влені можливості отримати всі докази самостійно.

8. Суд не може з власної ініціативи вжити заходів із забезпечення позову під час роз­гляду апеляційної скарги. Такі заходи можуть бути вчинені лише після розгляду судом та­кого клопотання осіб, які беруть участь у справі. Вжиття заходів забезпечення позову в апеляційні інстанції вирішується суддею-доповідачем одноособово під час підготовки справи до розгляду та без виклику сторін. Про це постановляється ухвала, яка не може бу­ти оскаржена в касаційному порядку.

При цьому суддя-доповідач керується загальними нормами, що регулюють забезпе­чення позову в суді першої інстанції. Таким чином, на нашу думку, суддя-доповідач вправі замінити спосіб забезпечення або скасувати забезпечення позову.

9. Під вчиненням інших дій, пов'язаних із забезпеченням апеляційного розгляду спра­ви слід мати на увазі вирішення організаційних питань по розгляду справи, витребування доказів з власної ініціативи, інші дії, які виникають в процесі підготовки справи до роз­гляду.

10. Розгляд справи в апеляційному суді є однією із стадій цивільного судочинства, яка хоч і має свої особливості, але більшою мірою здійснюється за правилами, встановленими для провадження справи у суді першої інстанції, але з обов'язковим врахуванням завдань і предмету апеляційного оскарження.

Стаття 304.   Порядок розгляду справи апеляційним судом

1.     Справа розглядається апеляційним судом за правилами, вста­новленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

2.     Суддя-доповідач доповідає зміст рішення (ухвали), яке оскарже­но, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення (ухвали), встановлюватися обставини і досліджу­ватися докази.

3.     Після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, - першим дає пояснення позивач. Далі дають пояснення інші особи, які беруть участь у справі.

4. Закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами, апе­ляційний суд надає особам, які беруть участь у справі, можливість виступити у судових дебатах в такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.

5.       На початку судового засідання суд може оголосити про час, який відводиться для судових дебатів. Кожній особі, яка бере участь у розгляді справи в апеляційному суді, надається однаковий проміжок часу для виступу.

6.       Після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.

7.       У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошено перерву або розгляд її відкладено.

1.Коментована визначає порядок розгляду справи судом апеля­ційної інстанції: вона відсилає правозастосовника, насамперед, допорядку розгляду справ у суді першої інстанції і додатково вказує на особливості цього порядку стосовно апеляційного перегляду.

2.Розгляд справи апеляційним судом проводиться у судовому засіданні та складається з чотирьох частин: підготовчої, розгляду апеляційної скарги, дебатів осіб, які беруть участь у справі, поста­новлення і оголошення судового рішення.

3.Підготовча частина судового засідання починається з того, що головуючий відкриває судове засідання, повідомляє справ}', якарозглядається у цьому засіданні, за чиєю апеляційною скаргою та на рішення якого суду першої інстанції порушено її. У плані мож­ливості розгляду цієї справи у даному судовому засіданні необхід­но перевірити явку осіб, які беруть у ній участь, з'ясувати причини неявки окремих із них і вирішити питання про наслідки неявки (див. коментар до ст. 305 ЦПК).

Апеляційний суд повинен також з'ясувати можливість розгляду цієї справи за наявного комплексу засобів доказування (перевірка явки свідків, експертів) і за даної явки осіб, які сприяють вирішенню справи (перекладачів, спеціалістів). І, нарешті, у підготовчій час­тині судового засідання оголошується склад суду, роз'яснюються процесуальні права і обов'язки особам, які беруть участь у справі, та особам, що сприяють розгляду справи, вирішуються питання щодо заявлених ними клопотань із урахуванням думки інших осіб, які беруть участь у справі (про відводи суддів, відкладення розгля­ду справи та ін.).

4. Розгляд апеляційної скарги починається з викладення суддею-доповідачем змісту оскарженого рішення (ухвали) суду пер­шої інстанції, доводів і мотивів апеляційної скарги, меж перевірки законності і обгрунтованості рішення (ухвали) суду першої інстан­ції, а також відносно досліджених судом першої інстанції доказів і встановлених ним обставин. Після доповіді справи головуючим суддям необхідно з'ясувати позиції сторін, які сперечаються, і осіб, що подали апеляційну скаргу (відмова від позову, визнання позову, мирова угода, відмова від скарги, визнання їх обгрунтова­ними) та вирішити питання про можливість закриття апеляційного провадження при прийнятті відмови від позову чи від скарги або затвердження мирової угоди.

Продовжується дана частина судового засідання апеляційного суду поясненнями осіб, які беруть участь у справі. Першим із пояс­неннями виступає ініціатор апеляційного провадження, тобто особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо рішення у апеляційному порядку оскаржено обома сторонами, першим дає пояснення по­зивач. Якщо до апеляційної скарги приєдналися співучасники або треті особи, які не заявляють самостійних вимог, вони виступають після пояснень відповідної сторони.

Після заслуховування пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, апеляційний суд досліджує інші докази (допитує свідків і експертів, досліджує письмові і речові докази, висновок експерта). У разі потреби головуючий може надати право сторонамта іншим особам, які беруть участь у справі, виступити з додатко­вими поясненнями з приводу досліджених судом доказів. Виступи із поясненнями не можуть бути обмежені часом, але головуючий керує ними для того, щоб пояснення стосувалися обставин справи.

5.       Третьою частиною судового засідання апеляційного суду є судові дебати. Послідовність виступу в дебатах така ж, як і послі­довність виступу з поясненнями, але, на відміну від пояснень, три­валість виступу в дебатах може бути обмежена визначеним апеля­ційним судом проміжком часу, рівним для всіх учасників дебатів. Таке обмеження повинно бути застережене у підготовчій частинісудового засідання.

6.       Остання частина судового засідання - постановления і оголо­шення судового рішення. Ухвали і рішення апеляційного суду по­винні постановлятися у нарадчій кімнаті з дотриманням принци­пу її таємниці. Питання на обговорення суду ставить головуючий у судовому засіданні, усі питання вирішуються голосуванням за більшістю голосів, головуючий голосує останнім. Якщо при пос­тановлены рішення або ухвали виникає необхідність з'ясування будь-яких обставин, суд, не постановляючи підсумкового докумен­та, відновлює розгляд справи (друга частина судового засідання), про що постановляє ухвалу. Після закінчення відновленої частинисудового засідання суд проводить дебати по додатково дослідже­них обставинах і виходить до нарадчої кімнати для постановленияухвали або рішення апеляційного суду.