62. Зміст судового рішення

Рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

У вступній частині рішення суду вказуються: час та місце його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвище та ініціали судді (суддів — при колегіальному розгляді); прізвище та ініціали секретаря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмет позовних вимог.

Описова частина повинна містити узагальнений виклад позиції відповідача; пояснення осіб, які беруть участь у справі; інші докази, досліджені судом.

У мотивувальній частині вказуються встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішена справа, а також процесуального закону, яким суд керувався (п.З ч.І ст.215 ЦПК).

Так, у справі про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю громадянина, суд повинен мотивувати рішення, вказавши, чому він задовольняє позов повністю або частково, яку суму у відшкодування шкоди він присуджує позивачеві, на підставі яких документів він обчислив цю суму. Якщо суд присуджує позивачеві додаткові види відшкодування (вартість санітарно-курортного лікування, протезування, стороннього догляду тощо), він також повинен обґрунтувати рішення і у цій частині, пославшись на докази, зібрані під час підготовки справи до судового розгляду і додатково подані сторонами в ході судового засідання. Крім того, суд повинен вказати, чому він взяв до уваги певні обставини і, навпаки, не прийняв інші, та докладно обґрунтувати вибір санкції.

Ретельному мотивуванню підлягає і висновок суду про розмір компенсації за моральну шкоду. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказує, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру і обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, з огляду на характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, важкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, існування вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу і зусиль, необхідних для відновлення колишнього стану, наміру, з яким діяв завдавач шкоди тощо). Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд встановлює його розмір з урахуванням цих меж. Встановивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд зобов'язаний навести в рішенні відповідні мотиви.

У мотивувальній частині судового рішення повинно бути посилання також на норми процесуального права. Пленум Верховного Суду України в постанові №11 від 29.12.76 «Про судове рішення» указав, що в мотивувальній частині кожного судового рішення повинно дотримуватися посилання на норми процесуального права, керуючись якими, суд встановив обставини справи, права і обов'язки сторін, а в необхідних випадках — також на відповідні керівні постанови Пленуму Верховного Суду України з питання застосування законодавства при вирішенні цивільних справ (п. 6).

У ході судового засідання відповідач може визнати позов. Ця розпорядницька дія відповідача надає право суду послатися на визнання в мотивувальній частині рішення та задовольнити позов.

Таким чином, значення мотивувальної частини рішення полягає в тому, щоб переконати осіб, які беруть участь у справі, і вищестоящі судові інстанції, які можуть перевіряти справи в апеляційному та касаційному порядку, у законності і обґрунтованості прийнятого судом першої інстанції рішення.

Резолютивна частина повинна містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження (п.4 ч.І ст.215 ЦПК).

Резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні висновки, які випливають із встановлених фактичних обставин, по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, передбачені в статтях 216, 217 ЦПК. У ній, зокрема, повинно бути закріплене: повністю або частково задоволені позовні вимоги або в позові відмовлено; які саме права позивача визнані або відновлені; розмір грошових сум або перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яку необхідно стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна в наявності не буде; які конкретні дії та у чиїх інтересах відповідач повинен зробити або яким іншим передбаченим законом способом підлягає захисту порушене право; в яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або вправі його допустити.

При об'єднанні в одному провадженні декількох вимог або прийнятті зустрічного позову або позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, повинно бути сформульовано, що саме ухвалив суд по кожній позовній вимозі.

З метою запобігання виникненню неясності при виконанні у резолютивній частині рішення зазначається точне і повне найменування організації і прізвище, ім'я та по батькові громадян, відносно яких суд вирішив питання.

відповідач зобов'язаний щомісяця виплачувати позивачеві; сума одноразової допомоги; види додаткових витрат, право на відшкодування яких за позивачем визнав суд; сума компенсації за моральну шкоду. У резолютивній частині по позову про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду, вказується стягувана сума втраченого заробітку та інших доходів, які позивач втратив у результаті незаконних дій названих органів; перелічується майно, конфісковане або вилучене, яке повинне бути йому повернуто в натурі, або зазначена грошова сума, якщо майно повернути неможливо. При задоволенні позову про відшкодування шкоди, заподіяної споживачеві внаслідок недоліків товарів, робіт або послуг, у резолютивній частині рішення вказується сума, яку продавець або виробник товару, особа, яка виконала роботу або зробила послугу, зобов'язана виплатити позивачеві за заподіяну шкоду. Тут же повинна бути зазначена і сума компенсації за моральну шкоду.

У судовій практиці іноді зустрічаються випадки пред'явлення альтернативних позовів, що передбачають кілька способів захисту порушеного права на вибір учасників спору. Найчастіше вони пов'язані із зобов'язаннями, що виникають з альтернативних правовідносин, однак при поданні такої позовної заяви суд зобов'язаний уточнити вимоги позивача і повинен своїм рішенням задовольнити лише одну із заявлених вимог. У протилежному випадку спірні правовідносини збережуть свою невизначеність, можуть виникнути труднощі при виконанні рішення. Якщо позивач обрав певний спосіб захисту порушеного права, суд не вправі з ініціативи іншої сторони або на власний розсуд обирати інший спосіб захисту. Але суд не повинен виносити і альтернативне рішення, якщо позивач згоден з кожним з передбачених законом варіантів і у зв'язку із цим відповідним чином формулює вимоги. Вони повинні бути конкретизовані позивачем з вибором одного певного способу захисту1.

У резолютивній частині необхідно навести розмір судових витрат. Згідно зі ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторона, на користь якої ухвалене рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної або відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ст. 217 ЦПК).

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» звертає увагу на те, що, вирішуючи справи про відшкодування шкоди, суди повинні виявляти, ретельно з'ясовувати причини правопорушень, особливо виробничого і іншого травматизму, порушень правил техніки безпеки і виробничої санітарії, у необхідних випадках реагувати на них окремими ухвалами або поданнями, при наявності для того підстав ставити питання про притягнення винних осіб до встановленої відповідальності (п. 26) •

При розгляді справ про відшкодування моральної шкоди суди повинні виявляти і всебічно з'ясовувати причини та умови, які призвели до порушення прав фізичних і юридичних осіб та заподіяння ним моральної шкоди, і реагувати на них окремими ухвалами.