50. Поняття та значення судового розгляду. Частини судового розгляду. Підготовча частина судового розгляду.

Судовий розгляд — одна з основних стадій цивільного процесу, у ході якої відбувається розгляд і вирішення справи по суті.

Цивільне процесуальне законодавство встановлює такий порядок розгляду і вирішення цивільних справ, при неухильному дотриманні якого передбачається послідовне здійснення спільних для всього судочинства цільових настанов у суді першої інстанції. Кінцеві ж завдання і мета судового розгляду як головної стадії провадження в суді першої інстанції не можуть не збігатися з кінцевими завданнями та цілями цивільного судочинства в цілому.

Отже, загальними завданнями стадії судового розгляду в суді першої інстанції є правильний і своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів громадян і організацій, охорони державних і суспільних інтересів. Виконання вказаних завдань повинне сприяти також зміцненню законності і правопорядку, запобіганню правопорушень, формуванню поважного ставлення до права і суду, тобто служити засобом реалізації і факультативних цілей цивільного судочинства.

На досягнення вказаних цілей спрямовані процесуальні дії і виникаючі у зв'язку з ними процесуальні правовідносини суб'єктів судочинства в стадії судового розгляду. Отже, основним об'єктом сукупності цивільних процесуальних правовідносин, що виникають при судовому розгляді, буде захист прав, свобод і охоронюва-них законом інтересів громадян і організацій, охорона державних і суспільних інтересів, а факультативним об'єктом —зміцнення законності та правопорядку, запобігання правопорушень, формування поважного ставлення до права і суду.

Функція судового розгляду охоплює велику за обсягом і різнопланову процесуальну діяльність, яку прийнято розмежовувати на розгляд справи і її вирішення.

Розгляд справи являє собою дії, спрямовані на: 1) рух судочинства; б) надання особі, яка бере участь у справі, необхідної юридичної допомоги в здійсненні суб'єктивних прав; в) дослідження матеріалів справи, що розглядається, позицій сторін, дійсних обставин справи і поданих доказів.

Вирішення справи полягає в юрисдикційному застосуванні відповідних правових норм і зводиться до винесення рішення або ухвали, їх оголошення та роз'яснення.

Значення судового розгляду визначається наступними головними особливостями цієї стадії цивільного процесу:

тут з найбільшою повнотою діють принципи правосуддя: здійснення правосуддя тільки судом, змагальність і рівність сто рін, диспозитивність, усність, безпосередність і безперервність;

тут вирішується головне завдання правосуддя — правильний і своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи. Всі інші стадії здатні забезпечити вирішення тільки першої половини цього завдання;

тут розглядається й вирішується переважна частина цивільних справ, і саме по діяльності цього суду (суду першої інстанції) судять про правосуддя в цілому.

Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів — одного місяця.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць (ст. 157 ЦПК).

У відповідності зі ст.158 ЦПК розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Судове засідання проводиться в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі засідань.

Згідно зі ст.162 ЦПК особи, присутні в залі судового засідання, повинні встати, коли входить і виходить суд. Рішення суду особи, присутні в залі, заслуховують стоячи. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі дають пояснення, показання, висновки, консультації тощо стоячи.

До осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства, головуючий може застосувати примусові заходи, які застосовуються судом відразу після здійснення порушення шляхом винесення ухвали.

Зазначене положення закону поширюється на всі частини судового розгляду і має велике значення для виконання завдань по правильному та своєчасному розгляду та вирішенню справи і досягнення основних і факультативних цілей цивільного судочинства.

начення стадії розгляду цивільних справ визначається змістом діяльності суду першої інстанції і виконуваних ним функцій в цій частині розвитку цивільного судочинства. Шляхом розгляду цивільних справ здійснюються функції правосуддя і виконуються завдання цивільного судочинства — захист прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб і держави. Розглядаючи цивільні справи, суд покликаний спрямовувати свою діяльність на всебічне, повне і об'єктивне вирішення цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством.

Точне і неухильне додержання і застосування норм матеріального і процесуального законодавства при розгляді і вирішенні цивільних справ є гарантією їх правильного, справедливого і швидкого вирішення з метою захисту і охорони суспільного ладу і державності України, прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб всіх форм власності, дальшого зміцнення законності і правопорядку та виховання громадян і посадових осіб у дусі неухильного виконання законів і поважання прав і свобод, честі і гідності інших людей.

В процесі розгляду судом цивільних справ особи, які беруть участь у справі, — громадяни і організації, можугь в демократичній процесуальній формі активно здійснювати доказову діяльність, спрямовану на досягнення мети процесу, на встановлення судом об'єктивної істини у справі і постановлення в ній законного і обґрунтованого рішення.

В процесуальній діяльності суду і учасників процесу в цій стадії розкривається зміст і демократичний характер принципів цивільного процесуального права — справи розглядаються у відкритому судовому засіданні, обраними у встановленому порядку суддями, одноособове і колегіальне, в усній і безпосередній процесуальній формі; судді незалежні і вирішують справи на підставі принципів законності і об'єктивної істини, а сторони мають рівні процесуальні можливості — можуть використовувати на засадах диспозитивності і змагальності передбачені законом процесуальні засоби для захисту своїх суб'єктивних прав.

Верховний Суд України звертає увагу судів на необхідність підвищення рівня здійснення правосуддя у цивільних справах і культури цивільних процесів, на забезпечення неухильного додержання принципів рівності громадян перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх лише закону, гласності судових процесів і вимог про мову, якою ведеться судочинство, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян. Суворо додержуватися правил судочинства розгляду кожної цивільної справи у точній відповідності з законом, у встановленні строки і на високому професійному рівні.

Судовий розгляд цивільних справ надає можливість суду активно здійснювати попереджальну (превентивну) і виховну функції, спрямовувати свою діяльність на зміцнення законності і правопорядку в Україні. На досягнення зазначеної мети Верховний Суд України зобов'язує суди підвищувати рівень підготовки і проведення судових процесів, покращувати інформованість населення про прийняті судом рішення. А про найбільш актуальні процеси широко оповіщати в пресі, по радіо, телебаченню, доводити до відома трудових колективів, надсилати їм копії рішень. При розгляді цивільних справ виявляти причини правопорушень, постановлювати окремі ухвали і здійснювати контроль за своєчасним їх виконанням.

Такі частини кількісно і понятійне в юридичній літературі називають по-різному, але аналіз норм ЦПК (глави 20) дає можливість для висновку, що судове засідання по розгляду цивільної справи складається з чотирьох частин: підготовча; дослідження обставин справи і перевірка доказів (розгляд справи по суті); судові дебати; постановлення і оголошення рішення.

Перша частина має підготовчий характер. В ній суд вирішує питання про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, при даному складі суду, секретареві судового засідання, при наявних особах, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (свідків, експертів, перекладачів) та наявних доказах. Завдання першої частини реалізуються шляхом послідовного здійснення широкого комплексу, встановлених статтями 165-177 ЦПК, процесуальних дій:

1) головуючий (суддя) відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься, хто позивач і відповідач, заявник і заінтересована особа (у справах з адміністративно-правових відносин і окремого провадження) і пропонує їм та представникам зайняти встановлені для них місця;

2) перевіряється явка учасників процесу. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручені повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та які є відомості про причини їх неявки. Встановлюється особистість тих, хто прибув, і перевіряються повноваження посадових осіб та процесуальних представників, вирішується питання про участь у справі інших заінтересованих осіб, які не викликалися, але з'явилися в судове засідання — третіх осіб, представників органів державного управління, профспілок та ін. (ст. 121 ЦПК) та про допуск до участі в справі представників громадських організацій і трудових колективів (ст. 161 ЦПК);

3) головуючий роз'яснює перекладачеві його права та обов'язки і попереджає про кримінальну відповідальність згідно з статтями 178 і 179 КК за завідомо неправдивий переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків;

4) з зали судового засідання видаляються свідки;

5) головуючим оголошується склад суду, а також прізвища секретаря судового засідання, прокурора, експерта, перекладача і роз'яснюється особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи. Право на відвід є процесуальною гарантією, яка забезпечує постановлення судом законних і обґрунтованих рішень, підвищує авторитет суду і його актів та посилює їх виховний вплив. Заявлений відвід має бути мотивований нормативно визначеними для цього підставами. Статтею 18 ЦПК передбачено, що судді не можуть брати участі в розгляді справи і піддягають відводу (самовідводу): а) якщо вони при попередньому розгляді даної справи брали участь у процесі як свідки, експерти, перекладачі, представники, прокурор, секретар судового засідання; б) якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в результатах справи; в) якщо вони є родичами сторін або інших осіб, які беруть участь у справі; г) якщо вони перебувають в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі; д) якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів у їх безсторонності. До складу суду не можуть входити особи, які є родичами між собою.

Крім того, ст. 21 ЦПК встановлює недопустимість повторної участі судді в розгляді справи: судця, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може розглядати цю ж справу в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також брати участь у її новому розгляді у першій інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може розглядати цю ж справу в суді касаційної чи першої інстанції, а також не може брати участь у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді касаційної інстанції, не може розглядати цю ж справу в суді першої чи апеляційної інстанції. Але правила ст. 21 ЦПК не виключають повторної участі судді в розгляді справи по першій інстанції у разі скасування прийнятої з його участю ухвали, якою не закінчувалося провадження у справі, зокрема, відмова в прийнятті заяви з підстав, зазначених у пп. 2, 7, 8 ст. 136 ЦПК, залишення заяви без руху і повернення заяви, відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо.

Підстави для відводу прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання встановлені ст. 19 ЦПК: а) якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в результаті справи; б) якщо вони є родичами сторін або інших осіб, які беруть участь у справі; в) якщо вони перебувають в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі; г) якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів у їх безсторонності. Крім того, експерт не може брати участь у розгляді справи, якщо він: а) знаходиться або знаходився у службовій або іншій залежності від сторін, інших осіб, які брали участь у справі; б) провадив ревізію, матеріали якої послужили підставою для порушення даної цивільної справи; в) виявився некомпетентним.

Але не є підставою для відводу участь прокурора, експерта, перекладача і секретаря судового засідання у попередньому розгляді цієї справи відповідно як прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання.

Заявлений відвід вирішується у порядку, встановленому ст. 22 ЦПК. Суд повинен заслухати пояснення особи, якій заявлено відвід, якщо вона бажає їх дати, а також думку про це осіб, які беруть участь у справі. Заява про відвід вирішується судом в нарадчій кімнаті, про що постановляється ухвала.

У разі відводу судді, яким справа розглядається одноособове, справа розглядається іншим суддею в тому ж суді.

При відводі судці або всього складу суду, яким справа розглядається у складі трьох судців, справа розглядається в тому ж суді в складі трьох суддів суддями, які не відведені у справі. В тих випадках, коли після задоволення відводів, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє ухвалу про визначення підсудності справи в порядку, встановленому (ст. 23 ЦПК).

6) якщо заява про відвід була відхилена або відвід не був заявлений, головуючий роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх процесуальні права і обов'язки, визначені ст. 99 ЦПК, а для сторін — також ст. 103 ЦПК, про що зазначається в протоколі судового засідання. Такі роз'яснення в доступній формі надають їм можливість реалізувати права на вчинення певних процесуальних дій, спрямованих на залучення до справи додаткового

26 1-287 доказового матеріалу, співучасників, третіх осіб на свою сторону, органів державного управління, на зміни в позовному спорі тощо, про що подається належне клопотання.

Головуючий повинен запитати у осіб, які беруть участь у справі, чи є у них клопотання, пов'язані з розглядом справи. Якщо такі будуть заявлені — вирішити їх негайно, заслухавши думку інших осіб, які беруть участь у справі, постановивши про це ухвалу;

7) вирішується питання про можливість розгляду справи у зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, свідків або експертів. Воно вирішується після заслуховування думки осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання на її розгляд, з застосуванням правових наслідків, передбачених статтями 172-176 ЦПК;

8) за відсутності обставин, які роблять неможливим розгляд справи, головуючий роз'яснює експертові його права і обов'язки та попереджає про кримінальну відповідальність згідно з ст. 384 і ст. 385 КК за відмову від виконання покладених на нього обов'язків або за дачу завідомо неправдивого висновку.

Після цього суд переходить до з'ясування фактичних обставин справи шляхом дослідження на підставі передбачених ЦПК засобів доказування наявності чи відсутності юридичних фактів, що складають предмет доказування сторін. Це друга частина судового засідання, яка має виключно важливе значення, оскільки присвячена безпосередньому розглядові справи по суті (статті 178-195 ЦПК).

Розгляд справи починається доповіддю судді, яка має бути пояснювальною і лаконічною. Для цього в ній зазначається: яка справа, хто позивач, відповідач, предмет вимоги, розмір, чим обґрунтовується вимога, докази; заперечення відповідача, їх обгрунтування, докази. Якщо справа розглядалася, але була відкладена розглядом, то причини відкладення і чи усунені вони. Якщо справа була вирішена, але рішення було скасоване і справа надійшла на новий розгляд від суду касаційної чи наглядної інстанції, то необхідно про це сказати і зазначити на ті вказівки, які зроблено в постанові суду, який заново розглядає справу. Мета доповіді — доведення змісту справи до учасників процесу і всіх присутніх в залі засідання осіб, що надає можливість їм стежити за розвитком процесу і цим самим забезпечує його виховний вплив.

Після доповіді головуючий з'ясовує: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач позов, чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою або звернутися за розв'язанням спору до третейського чи товариського суду (ст. 178 ЦПК). Заявлені відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем, мирова угода сторін розглядаються судом у порядку, встановленому ст. 179 ЦПК. Зазначені волевиявлення сторін заносяться до протоколу судового засідання і підписуються відповідно позивачем, відповідачем, обома сторонами. Але якщо відмова від позову, визнання позову і мирова угода викладені в адресованих суду письмових заявах, то останні додаються до справи, про що зазначається в протоколі судового засідання. Такі заяви розглядаються судом з заслуховуванням думки другої сторони й інших осіб, які беруть участь у справі. Суд роз'яснює позивачеві і сторонам наслідки, які настають з прийняттям відмови від позову і затвердженням мирової угоди. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і не затверджує мирової угоди сторін, якщо ці дії суперечать законові або порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси. При прийнятті відмови позивача від позову або затвердження мирової угоди сторін, суд постановляє про це ухвалу, якою одночасно закриває провадження у справі. В ухвалі зазначаються умови затверджуваної мирової угоди сторін.

Про неприйняття судом відмови від позову, визнання позову відповідачем чи незатвердження мирової угоди сторін суд постановляє про це мотивовану ухвалу і продовжує розгляд справи по суті.

Для цього заслуховуються пояснення позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також пояснення інших осіб, які беруть участь у справі. Суд може встановити інший порядок дачі пояснення сторонами та надати їм право на додаткові пояснення, якщо це викликається особливостями конкретних обставин справи. В процесі дослідження пояснень особи, які беруть участь у справі, можуть одна одній ставити запитання. За наявності письмових пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, пояснень, одержаних у порядку виконання окремих доручень (ст. 33 ЦПК), чи пояснень, одержаних у порядку забезпечення доказів, суддя оголошує їх зміст. Після цього, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, встановлюється порядок допиту свідків, допиту експертів та дослідження інших доказів. Свідки допитуються за правилами, встановленими статтями 182— 185 ЦПК.

Перед допитом свідка суд встановлює його особу, вік, рід занять, відношення до даної справи і стосунки з сторонами та іншими особами, які беруть участь у ній, і попереджає про кримінальну відповідальність згідно із

26-1-287 ст. 384 і ст. 385 КК за дачу суду завідомо неправдивих показань і за відмову дати показання. Свідки, які не досягай шістнадцяти років, не попереджаються про кримінальну відповідальність, але головуючий роз'яснює їм обов'язок правдиво розповісти, що їм відомо по справі. Кожний свідок допитується окремо, а свідки, які не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи.

Допит свідка починається з того, що головуючий пропонує йому розповісти все, що йому особисто відомо у даній справі, після чого йому ставлять запитання судді і особи, які беруть участь у справі. Першою — та особа, якою він був викликаний, а якщо виклик був зроблений за ініціативою суду, — то позивач. Судці ж можуть ставити запитання свідку в будь-який час його допиту. Питання осіб, які беруть участь у справі, свідку, що не спрямовані на з'ясування обставин справи, головуючий судового засідання може відхилити. Після допиту свідок залишається в залі судового засідання, але за згодою сторін суд може дозволити свідку залишити зал засідання до закінчення розгляду справи. Пояснюється це тим, що в процесі розгляду справи може виникнути необхідність допиту свідка повторно за заявою його самого, інших осіб, які беруть участь у справі, за ініціативою суду. А також в разі необхідності з'ясування розбіжностей у показаннях свідків шляхом призначення очної ставки.

При допиті свідків, які не досягай п'ятнадцяти років, і, за розсудом суду, від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років, обов'язкова присутність педагога, батьків або інших близьких осіб, якщо вони не заінтересовані в справі. Зазначені особи можуть з дозволу судді ставити свідкові запитання. На час допиту свідка, який не досяг повноліття, з залу судового засідання може бути за ухвалою суду видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення такої особи до залу судового засідання їй повідомляється зміст показань і надається право поставити запитання свідкові. По закінченні допиту свідка, який не досяг шістнадцяти років, він видаляється з залу судового засідання, але суд може визнати його присутність необхідною.

Після допиту всіх свідків, викликаних до суду, головуючий оголошує показання свідків, зафіксовані в письмовій формі в протоколі судового засідання і одержані у порядку, передбаченому статтями 33, 36,45, 176 ЦПК.

Не можуть бути використані як показання свідків (ст. 41 ЦПК) письмові пояснення громадян. У відповідних випадках вони приймаються судом як письмові докази (ст. 46 ЦПК)

Письмові докази досліджуються в судовому засіданні за правилами, встановленими статтями 186, 187 ЦПК. Письмові докази, а також протоколи їх огляду, складені у порядку виконання окремих доручень (ст. 33 ЦПК), забезпечення доказів (ст. 36 ЦПК), їх огляду на місці (ст. 189 ЦПК) оголошуються в судовому засіданні та пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експертам і свідкам. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколів. Оголошення особистого листування і телеграфних повідомлень громадян, з метою охорони їх таємниці, може бути проведено у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, між якими таке листування і повідомлення відбулися. При відсутності згоди таких осіб — тільки в закритому судовому засіданні. Якщо письмовий доказ має пошкодження, суд може для правильного і точного встановлення його змісту призначити експертизу, а також допитати як свідків осіб, які склали такий доказ.

Дослідження речових доказів у судовому засіданні провадиться в порядку, встановленому ст. 188 ЦПК. Вони оглядаються судом, а також пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експертам і свідкам. Зазначені особи при огляді речових доказів можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом, які заносяться до протоколу судового засідання. Якщо речові докази оглядалися в порядку статей 33, 35,183 ЦПК,, то протокол їх огляду оголошується в судовому засіданні, а особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу таких протоколів. У випадку неможливості доставити в суд речові і письмові докази, вони оглядаються і досліджуються за місцем їх знаходження за правилами, встановленими ст. 189 ЦПК.

Якщо у справі була призначена експертиза, то після цього в судовому засіданні досліджується висновок експерта. Спочатку висновок оголошується, а потім для роз'яснення і доповнення експерт за пропозицією суду може дати усне пояснення, яке заноситься до протоколу судового засідання, а для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені запитання судом і особами, які беруть участь у справі (ст. 190 ЦПК). /

У деяких справах, що виникають з сімейних правовідносин, житлових, спадкових й інших беруть участь відповідні органи державної влади, органи місцевого самоврядування, прокурор — для дачі висновку у справі з метою здійснення покладених на них обов'язків і для захисту прав громадян та законних інтересів інших осіб (ч. 2 ст. 121 ЦПК). Такий висновок оголошується в судовому засіданні. Суд і особи, які беруть участь в справі, можуть ставити запитання їх представникові з метою роз'яснення такого висновку, а не для його доповнення, про що зазначається в ст. 191 ЦПК.

Закінчується ця частина судового розгляду тим, що головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення. Після їх заслуховування суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

Судові дебати — це третя частина судового засідання по розгляду справи, яка складається з промов сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. В таких промовах висловлюються підсумкові висновки щодо дослідження обставин справи з приводу всього фактичного матеріалу і доказів, перевірених і з'ясованих у процесі доказування; висловлюються пропозиції, чи підлягає задоволенню правова вимога і на підставі яких законів. Судові дебати провадяться у порядку, встановленому ст. 194 ЦПК, з додержанням принципу рівних процесуальних можливостей осіб, які беруть участь у справі. Першому надається слово позивачеві, за ним його представникові та третій особі на його стороні, потім — відповідачеві, його представникові, третій особі на його стороні. За ними виступає третя особа з самостійними вимогами. Але якщо цивільна справа була порушена прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, іншими особами — профспілками, іншими організаціями, підприємствами, установами або окремими громадянами на захист прав інших осіб (позивачів, заявників, третіх осіб з самостійними вимогами) — ст, 121 ЦПК, то вони виступають в судових дебатах першими. Якщо такі суб'єкти захисту прав інших осіб були залучені судом до участі у справі або вступили в справу за своєю ініціативою, то вони виступають в судових дебатах після сторін, третіх осіб і їх представників. Тривалість судових дебатів не може бути обмежена судом певним часом. Але головуючий може спинити промовця, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом. Промовці за дозволом суду можуть обмінятися репліками.

Під час судових дебатів може виникнути необхідність додаткового з'ясування обставин, що мають значення для справи (їх наявності, уточнення змісту тощо), або дослідження нових доказів. В таких випадках суд поновлює розгляд справи по суті, постановляючи про це ухвалу. Після додаткового з'ясування обставин справи і дослідження нових доказів суд постановляє ухвалу про закінчення розгляду справи по суті і переходить до судових дебатів (ст. 196 ЦПК), які провадяться в порядку, описаному вище і встановленому ст. 194 ЦПК.

Заключною частиною (четвертою) розгляду справи є вихід суду після судових дебатів до нарадчої кімнати для постановлення рішення (ст. 197 ЦПК). Якщо при постановлені рішення виявиться необхідність з'ясування будь-якої обставини через повторний допит свідків або іншу процесуальну дію, суд, не постановляючи рішення, відновлює розгляд справи, про що постановляє ухвалу. Такий розгляд провадиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. Залежно від його результатів суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і після їх закінчення йде до нарадчої кімнати для постановлення рішення. Але якщо з'ясування цих обставин в судовому засіданні виявилося неможливим, — виносить ухвалу про відкладення розгляду справи.

Рішення постановляється з додержанням таємниці нарадчої кімнати — ніхто не має права бути присутнім в нарадчій кімнаті, крім складу суду в даній справі; судді не мають права розголошувати міркувань, що були висловлені в нарадчій кімнаті (ст. 210 ЦПК). Таємниця нарадчої кімнати забезпечує реалізацію принципу незалежності судців і підкорення їх тільки закону та надає суддям можливість в умовах, що виключають сторонній вплив, обговорити результати розгляду справи і зробити з них правильні висновки, щодо: а) наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; б) наявності інших фактичних даних (пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, а також доказів на їх підтвердження; в) право відносин, зумовлених встановленими фактами; г) правової норми, яка регулює ці правовідносини; д) задоволення позову чи відмови в його задоволенні; е) розподілу судових витрат між сторонами; є) наявності підстав для негайного виконання судового рішення; ж) наявності підстав для скасування заходів щодо забезпечення позову (ст. 202 ЦПК). Залежно від правової природи справи підлягають обговоренню і вирішенню також інші питання. Рішення постановляють більшістю голосів суддів, які входять до складу суду в даній справі, при одноособовому розгляді справи — судця, який розглядав справу. Постановлене рішення викладається в письмовій формі за встановленим ст. 203 ЦПК змістом головуючим або одним з судців при колегіальному розглядові справи і підписується всім складом суду, який бере участь в постановленні рішення.

Постановлене судове рішення головуючий оголошує прилюдно. Всі присутні в залі судового засідання вислуховують його стоячи в знак поваги до авторитету суду і його акта, який постановляється ім'ям України. Потім головуючий роз'яснює зміст постановленого і оголошеного рішення, порядок і строк оскарження (ст. 212 ЦПК) та оголошує судове засідання у даній справі закритим.