Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
0898684_E895E_vidpovidi_do_ispitu_z_civilno_pro...docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
403.18 Кб
Скачать
  1. Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазна­ченням доказів, що підтверджують його заперечення.

  2. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність ви­мог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.

  3. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх пе­вної частини або обсягу.

(Із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010р. № 2453-VI, зміни, внесені Законом України від 07.07.2010 р. № 2453-VI щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ — 1 листопада 2010 року) З моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у цивільній справі відповідачу надається право подавати письмові заперечення проти позову. Письмове за­перечення не є обов'язковим. Такі дії є правом відповідача, а не його обов'язком, тому за неподання письмових заперечень до нього не може бути застосовано жодних заходів про­цесуального примусу. Відповідач вправі подати кілька заперечень. Це право не обмежується певними часо­вими межами, а тому подати заперечення можна у будь-який час до завершення судового розгляду. Подання заперечення проти позову є в інтересах відповідача, це є найпоширеніший такти­чний прийом захисту. Подавши свої заперечення, відповідач сприятиме суду встановити хара­ктер спірних правовідносин, норми матеріального права, які їх регулюють, факти, які необхід­но встановити і які лежать в основі вимог і заперечень, коло осіб, що мають брати участь в процесі. Таким чином, скориставшись своїм правом подати письмове заперечення проти позо­ву, відповідач дасть змогу судді попередньо і різнобічно «зорієнтуватися» в характері спору, який буде предметом судового розгляду під час слухання справи по суті. Заперечення проти позову поділяються на матеріально-правові і процесуально-правові. Матеріально-правовими запереченнями є:

  1. незаконність вимог позивача. Відповідач може доводити, що вимоги позивача супе­речать чи не відповідають закону, зокрема через обрання неправильного способу захисту порушеного права, через неправильне застосування закону і т. п.;

  2. необґрунтованість вимог. Відповідач може заперечувати порушення, в якому його звинувачує позивач, неналежність відповідача, відсутність відповідних доказів, неправи­льну оцінку доказів позивачем.

Процесуально-правовими запереченнями є:

  1. відсутність в позивача права на звернення до суду. Відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх по­рушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, сво­боди та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси. Тому відповідач може доводи­ти неналежність позивача (відсутність у нього прав, на захист яких подано позов);

  2. наявність перешкод для відкриття провадження у справі. Відповідач може поклика­тися на наявність обставин, які зазначені в ч. 2 ст. 122 ЦПК.

Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної час­тини або обсягу. Заперечення проти позову ускладнюють процесуальну діяльність пози­вача, оскільки змушують його відповідати, доводити навіть очевидні речі. З цих причин відповідачеві недоцільно визнавати небажані факти.