2. Протоколи огляду речових доказів оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояс­нення з приводу цих протоколів.

3. Особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання з приводу речових доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали.

1.     Коментована стаття визначає порядок дослідження у судово­му засіданні речових доказів. Дослідження провадиться шляхом огляду речових доказів судом і ознайомлення з ними осіб, які бе­руть участь у справі. Якщо речові докази пов'язані з показаннями свідків або висновком експерта, то вони можуть пред'являтися для ознайомлення також свідкам і експертам. У ході дослідження речо­вих доказів особи, які беруть участь у даній процесуальній дії, мо­жуть, давати пояснення, робити відповідні заяви. Ці заяви, а також весь хід дослідження речових доказів повинні бути відображені у журналі судового засідання.

2. Якщо у справі є протоколи огляду речових доказів у порядку їх забезпечення або огляду на місці, вони мають бути оголошені у даному судовому засіданні. Про оголошення протоколів огляду речових доказів, а також про пояснення і заяви осіб, які беруть участь у справі, дані з приводу цих протоколів повинні міститися у журналі судового засідання.

3. Після дослідження речових доказів у судовому засіданні вони, залежно від їх індивідуальних особливостей і особливостей справи, додаються до даної справи, здаються на зберігання у суді чи повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються державним експертним установам (див. коментар до ст. 142 цього Кодексу).

31. Експертиза в цп україни.

Експертиза це дослідження, проведене експертами (ст. 53 ЦПК) за допомогою спеціальних знань та технічних за­собів, наданих судом матеріальних об'єктів, а також явищ, процесів, що містять інформацію про обставини, які мають лиачення для правильного вирішення справи. Таке дослід­ження проводиться на підставі ухвали суду у порядку та з дот­риманням передбачених ЦПК правил.

Залежно від певних критеріїв експертизи поділяються навниди. Деякі вчені виділяють основну та додаткову за обсягом проведених досліджень. При цьому додаткова експертиза (ч. 1 ст.150 ЦПК) призначається у тому випадку, коли під час проведення експертизи мають місце неповні дослідження, які можуть бути зумовлені різними причинами, зокрема недос­татністю вихідного матеріалу, неправильним відбором зразків тощо. Тому й висновок експерта може бути неповним або неяс­ним, не чітко сформульовано відповіді на запитання або вони неповні, не дано відповіді на усі поставлені запитання, відпо­віді мають двозначне тлумачення тощо. Проведення такої екс­пертизи доручається тому самому або іншому експерту (екс­пертам). З таким підходом важко погодитися, оскільки не­обхідність призначення додаткової експертизи і повторної - це недолік у діяльності експертної установи.

Зокрема, повторна експертиза (ч. 2 ст.150 ЦПК) призна­чається, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності. Її проведення доруча­ється іншому експертові (експертам). Повторна експертиза на відміну від додаткової завжди проводиться іншим експертом, що свідчить про її відносну самостійність щодо первинно про­веденої.

Як додаткова, так і повторна експертиза може проводитись як за ініціативою суду, так і на клопотання осіб, які беруть участь у справі. Щодо ініціативи суду, то вона зумовлена тим, що експерт при його призначенні попереджається судом про кримінальну відповідальність, тому якщо експертиза є необґрунтованою, суперечить матеріалам справи, викликає сумніви в неупередженості експерта, суд може перевірити законність дій експерта, можливо, навіть з метою порушення кримінальної справи проти останнього. Щодо осіб, які беруть участь у справі, вони зацікавлені у законному, достовірному, вірогідному, обґрунтованому висновку, який може істотно вплинути на ухвалення судом рішення.

1. За кількістю експертів, які проводять дослідження, ви­діляють одноособову та комісійну:

- одноособова експертиза - проводиться одним експертом, коли обсяг його знань дозволяє провести експертне досліджен­ня самостійно і відповісти на всі питання, поставлені судом;

- комісійна експертиза - проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань. Проведення такої експер­тизи зумовлено необхідністю дослідження великого обсягу матеріалу та проведення її у короткі строки, тому участь у комісійній експертизі можуть брати декілька експертів одно­го напряму знань, які призначаються судом або обираються особами, які беруть участь у справі, та зазначаються в ухвалі.

Під час проведення досліджень експерти мають право обмінюватися своїми думками, ставити запитання один одно­му, радитись між собою, можуть брати спільно, одночасно участь у проведенні дослідження. Але кожний із експертів ви­конує свою ділянку роботи.

Якщо за результатами проведених досліджень думки екс­пертів збігаються, вони підписують єдиний висновок, який по­винен базуватися на дослідженнях, проведених кожним екс­пертом окремо. Такий висновок вони підписують спільно. Екс­перт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності. Як один спільний висновок, так і окремі висновки надсилаються до суду, де мають бути досліджені, оцінені у су­купності між собою та з іншими матеріалами справи;

2. За характером знань, які використовуються у процесі експертного дослідження, визначається однорідна (однопредметна) та комплексна (багатопредметна):

- однорідна (однопредметна) експертиза відрізняється тим, що у її проведенні беруть участь експерти однієї спеціаль­ності, наприклад, економісти;

- комплексна експертиза - проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. Наприклад, при розподілі спільно набуто­го майна досить часто постає питання про можливість роз­поділу будинку у натурі, тобто виокремлення окремих його частин як самостійних, та проведення оцінки такого майна. Відповіді на ці питання потребують знань у будівництві та оцінці такого майна, що мають здійснювати відповідні експер­ти. Найчастіше такі експерти працюють в одній установі, зок­рема, науково-дослідних інститутах судових експертиз. Але у висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину виснов­ку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність.

Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку, як­що потребується надати єдиний висновок, а не відповіді на ок­ремі запитання. У разі виникнення розбіжностей між експер­тами висновки оформлюються відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦПК.

Результати проведених досліджень мають бути викладені експертом у його висновку, який за ч. 2 ст. 57 ЦПК є одним із доказів.