- •1. Поняття цивільного процесуального права. Предмет, метод і система цивільного процесуального права.
- •2. Джерела цивільного процесуального права. Значення судової практики.
- •3. Цивільні процесуальні норми, їх структура, дія в часі, просторі та за колом осіб.
- •4. Поняття цивільного процесу та його задачі. Види цивільного судочинства. Стадії цивільного процесу.
- •5. Сутність, основні ознаки та значення цивільної процесуальної форми.
- •6. Поняття принципів цивільного процесуального права, їх значення та система.
- •7. Принципи диспозитивності, змагальності, процесуальної рівноправності сторін, усності, безпосередності.
- •8. Поняття цивільних процесуальних правовідносин, їх особливості та елементи. Передумови та підстави виникнення, зміни та припинення цивільних процесуальних правовідносин.
- •9. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація.
- •10. Суд як обов’язковий суб’єкт цп правовідносин. Правове положення суду. Склад суду. Підстави для відводу судді. Порядок вирішення заяви про відвід судді.
- •11. Поняття, склад і класифікація осіб, які беруть участь у справі їх процесуальні права і обов’язки. Інші учасники цивільного процесу.
- •12. Поняття та ознаки сторін у цивільному процесі їх права та обов’язки, Цивільна процесуальна правоздатність і цивільна процесуальна дієздатність
- •13. Процесуальна співучасть, її підстави та види. Процесуальні права та обов’язки співучасників.
- •14. Поняття належного та неналежного відповідача. Умови, процесуальний порядок та наслідки заміни неналежного відповідача.
- •15. Процесуальне правонаступництво. Порядок вступу в процес і правове положення правонаступника.
- •16. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору. Їх відмінність від співпозивачів.
- •17. Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору. Їх відмінність від співучасників.
- •18. Поняття та види представництва в суді. Особи, які можуть бути представниками в суді. Особи, які не можуть буди представниками в суді.
- •19. Повноваження представника в суді.
- •20. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді.
- •21. Мета підстави та форми участі увру з прав людини, одв, омс та інших осіб, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб в цп. Їх процесуальні права і обов’язки.
- •22. Поняття та мета судового доказування. Поняття та ознаки судових доказів.
- •23. Належність та допустимість доказів.
- •24. Класифікація доказів.
- •25. Поняття предмета доказування. Поняття предмету доказування у конкретних цивільних справах. Підстави звільнення від доказування.
- •28. Показання свідків. Процесуальний порядок допиту свідків. Права та обов’язки свідків.
- •29. Письмові докази та їх види. Процесуальний порядок дослідження письмових доказів в судовому засідання.
- •Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
- •Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
- •30. Речові докази. Процесуальний порядок дослідження речових доказів у судовому засіданні.
- •Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.
- •Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.
- •2. Протоколи огляду речових доказів оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів.
- •3. Особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання з приводу речових доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали.
- •31. Експертиза в цп україни.
- •32. Оцінка судових доказів. Особливості оцінки доказів в різних стадіях цивільного процесу.
- •33. Забезпечення доказів та судові доручення по збирання доказів в цп
- •34. Процесуальні строки(поняття , види і значення). Строки розгляду цивільних справ. Обчислення, зупинення, продовження та поновлення процесуальних строків. Наслідки пропуску процесуальних строків.
- •35. Судові витрати.
- •36. Цивільна юрисдикція суду.
- •37. Поняття і види підсудності. Функціональна підсудність. Порядок передачі справи із одного суду в інший.
- •38. Територіальна підсудність цивільних справ.
- •39. Поняття та види наказного провадження. Справи наказного провадження. Процесуальний порядок їх розгляду, видачі і скасування судового наказу.
- •40. Поняття та судність позовного провадження. Понятят позову. Елементи позову.
- •41. Право на позов. Передумови права на позов і умови здійснення права на позов.
- •42. Види позовів. Об’єднання та роз’єднання позовів.
- •45. Захист інтересів відповідача. Заперечення проти позову, їх види.
- •Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.
- •46. Зустрічний позов. Порядок і умови пред’явлення зустрічного позову.
- •47. Забезпечення позову . Підстави , види і процесуальний порядок забезпечення позову та заміни забезпечення позову або скасування забезпечення позову
- •48. Підготовка справи до судового розгляду та її значення. Попередне судове засідання, його мета і процесуальний порядок проведення
- •49. Призначення справи до судового розгляду. Судові виклики та повідомлення суду. Судовв повістки та оголошення про виклик в суд.
- •1. Після закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії ним проведені, і встановлює дату розгляду справи.
- •2. Справа має бути призначена до розгляду не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки до судового розгляду.
- •50. Поняття та значення судового розгляду. Частини судового розгляду. Підготовча частина судового розгляду.
- •51. Роль головуючого в судовому засідання. Заходи процесуального примусу.
- •52. Заміна позову . Відмова від позову. Визнання позову. Мирова угода.
- •53. Процесуальний порядок розгляду судової справи по суті. Судові дебати.
- •54. Фіксування цп
- •56. Зупинення провадження у справі: підстави , процесуальний порядок, правові наслідки.
- •57. Закінчення цивільної справи без ухвалення судового рішення: закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду.
- •58. Закриття провадження у цивільній справі: підстави, процесуальний порядок та правові наслідки. (пит. 57)
- •59. Поняття та види судових рішень. Відмінність судового рішення від судової ухвали.
- •60. Порядок ухвалення судового рішення. Таємниця нарадчої кімнати
- •Судовий розгляд у суді касаційної інстанції закінчується ухваленням рішення суду або постановленням ухвали. Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
- •61. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення
- •62. Зміст судового рішення
- •63. Усунення недоліків судового рішення судом, який його ухвалив. Додаткове рішення суду.
- •64. Законна сила судового рішення. Порядок набрання рішення суду законної сили. Правові наслідки набрання рішення суду законної сили
- •65. Ухвали суду першої інстанції, їх види
- •66. Умови та порядок заочного розгляду справи. Порядок перегляду заочного рішення
- •67. Поняття та зміст окремого провадження. Відмінність окремого провадження від інших видів цивільного судочинства
- •74. Порядок розгляду судами справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність та про визнання спадщини відумерлою.
- •75. Розгляд судами справ про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
- •76. Зміст і значення стадії перегляду судових рішень в апеляційному порядку. Субєкти та об’єкти апеляційного оскарження.
- •80. Повноваження суду апеляційної інстанції, Підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення чи його зміни.
- •81. Підстави для скасування рішення суду 1 інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без руху.
- •82. Ухвала та рішення суду апеляційної інстанції, їх зміст.
- •83. Сутність та значення стадії перегляду судових рішень у касаційному порядку. Субєкти права касаційного оскарження Обєкти.
- •84. Порядок і строки касаційного оскарження . Форма та зміст касаційної скарги.
- •85. Підготовка справ та їх попередній розгляд судом касаційної інстанції Порядок і межі розгляду справи в суді касаційної інстанції.
- •2. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
- •86. Повноваження суду касаційної інстанції. Підстави для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
- •87. Підстави для скасування рішення судом касаційної інстанції та передачі справи на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.
- •89. Провадження з перегляду судових рішень всу підставви, порядок оскарження. Повноваження всу при прегляді судових рішень.
- •90. Підстави перегляду судових рівшень у зв’язку з нововиявленними обставинами. Видмінність ново виявлених обставин від нових обставин і від нових доказів.
17. Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору. Їх відмінність від співучасників.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору — це особи, які вступають у вже розпочатий процес, якщо рішення по справі може вплинути на їх права або обов'язки по відношенню до однієї із сторін.
Характерні риси третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
1) така особа не є суб'єктом спірного матеріального правовідношення, існуючого між позивачем і відповідачем;
2) підстава участі в справі третьої особи — матеріально-правова заінтересованість (можливість регресу, інший інтерес);
3) третя особа може вступити у справу за власною ініціативою або бути залученою до неї згідно з ухвалою суду;
4) треті особи діють у процесі самостійно, вони незалежні від сторін, не повинні погоджувати з ними свої дії;
5) рішення суду не зачіпає суб'єктивних прав третіх осіб, тому має преюдиціальне значення;
6) вступ до справи третьої особи не тягне за собою розгляду справи спочатку (ст.35 ЦПК);
7) третя особа не може пред'явити зустрічний позов. Такий позов не може бути пред'явлений і до неї.
Оскільки третя особа не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, то метою її участі в чужій справі (процесі) є захист не суб'єктивного права, а свого юридичного інтересу. Іншими словами, об'єктом судового захисту для третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, виступає охоронюваний законом інтерес, який, як правило, носить цивільно-правовий характер.
Юридичний інтерес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі в чужій для неї справі (процесі) може виявлятися в різних формах. Найпоширенішою формою юридичної заінтересованості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, виступають регресні правовідносини. Через регресне правовідношення третя особа без самостійних вимог вступає або притягується в чужий для неї процес для того, щоб своєю участю в чужій справі, по-перше, запобігти можливості настання в майбутньому несприятливих наслідків у вигляді загрози пред'явлення проти неї регресного позову або, по-друге, забезпечити собі право на пред'явлення в майбутньому регресної вимоги проти відповідної сторони.
Ще однією формою юридичної заінтересованості третіх осіб без самостійних вимог є необхідність захистити себе від можливого в майбутньому порушення існуючого і підтвердженого в установленому порядку суб'єктивного права.
Третя особа без самостійних вимог може брати участь у процесі як на стороні позивача, так і на стороні відповідача. При цьому, проте, вона не стає простим пособником відповідної сторони. Вона захищає в процесі власні інтереси і тому є самостійним учасником процесу. Третя особа без самостійних вимог має право заявляти клопотання, відводи, подавати докази і брати участь в їх дослідженні, висловлювати свої доводи і міркування, заперечувати проти доводів інших осіб, що беруть участь у справі. Вона може оскаржувати рішення суду і вчиняти інші дії, передбачені законом.
Таким чином, інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, покликаний захистити права і охоронювані законом інтереси учасників цивільного процесу, які не є учасниками спірного матеріального правовідношення, але перебувають з однією із сторін у процесі в таких відносинах, які можуть змінитися в результаті винесеного рішення.
Участь у цивільному процесі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, обумовлена допроцесуальними матеріально-правовими відносинами, що склалися між третьою особою і тією особою, на стороні якої вона бере участь у процесі.
Участь у справі третьої особи дозволяє своєчасно захистити її права і охоронювані законом інтереси, захистити права і охоронювані законом інтереси тієї особи, на стороні якої вона бере участь у справі, допомагає суду повно, швидко і всебічно з'ясувати всі обставини справи і винести законне і обґрунтоване рішення.
Третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, необхідно відрізняти від співпозивача або співвідповідача. Відмінність третьої особи від співучасника полягає в наступному:
1) третя особа без самостійних вимог, яка бере участь у справі на стороні позивача, відрізняється від співпозивача тим, що перебуває (ймовірно) в матеріально-правовому відношенні тільки з позивачем. Що ж до відповідача, то третя особа, яка-бере участь у справі на стороні позивача, жодних матеріально-правових зв'язків з ним не має. Співпозивач, на відміну від третьої особи, завжди пов'язаний (в першу чергу) з протилежною стороною, тобто з відповідачем;
2) третя особа без самостійних вимог, яка бере участь у справі на стороні відповідача, відрізняється від співвідповідача тим, що перебуває (імовірно) в матеріально-правовому відношенні тільки з відповідачем. З протилежною стороною, тобто позивачем, у третьої особи, на відміну від співвідповідача, немає (навіть імовірно) матеріально-правових зв'язків. Співвідповідач, на відміну від третьої особи, завжди пов'язаний з протилежною стороною, тобто позивачем.
Отже, на відміну від співучасників треті особи виступають у справі лише на певній стороні (на стороні позивача або відповідача), не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, тому що не перебувають і не мають перебувати в матеріально-правових відносинах з протилежною стороною.
Порядок залучення до участі в справі або вступу до справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, регулюється ст.36 ЦПК. Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому разі може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю особу.
У заяві про залучення третьої особи повинні бути зазначені ім'я (найменування) третьої особи, місце її проживання (перебування) або місцезнаходження та підстави, з яких вона має бути залучена до участі у справі.
Суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копію заяви про залучення третьої особи і роз'яснює її право заявити про свою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі. Якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, може сама звернутися з заявою про свою участь у справі.
Якщо особи, які беруть участь у справі, заперечують проти залучення чи допуску третьої особи до участі у справі, це питання вирішується судом залежно від обставин справи.
З питання залучення або допуску до участі у справі третьої особи суд постановляє ухвалу.