
- •Глава 1. Світове господарство: основні риси та структура
- •1.1. Міжнародний поділ праці. Світове господарство як сукупність національних господарств
- •1.2. Світогосподарський поділ праці.
- •1.3. Регіональна структура світового господарства
- •Глава 2. Міжнародна економіка - підсистема світового господарства. Визначення предмета її міжнародної економіки
- •2.2. Матеріальний зміст міжнародної економіки та її структура
- •2.3. Суб'єкти міжнародної економіки
- •2.4. Системне визначення предмета міжнародної економіки
1.3. Регіональна структура світового господарства
Підсистемами світового господарства на наднаціональному рівні є регіональні угруповання країн, що склались на договірній основі.
На регіональному рівні структура світового господарства має такий вид.
• Європейський Союз (ЄС): Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Португалія, Люксембург, Велика Британія, Данія, Ірландія, Греція, Іспанія, Австрія, Швеція, Фінляндія, а також 10 нових членів з Центральної і Південної Європи.
• Європейська Асоціація Вільної Торгівлі (ЄАВТ):
Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн. Після розпаду РЕВ у Центральній Європі було створено інтеграційне угруповання "Вишеградська четвірка": Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина. В рамках цього угруповання з березня 1993 р. набрала чинності Центральне-Європейська угода про вільну торгівлю. В 2004 р. Польща, Чехія, Словаччина й Угорщина стали членами Європейського Союзу.
У Східній Європі і Середній Азії роблять перші кроки нові інтеграційні угруповання колишніх республік СРСР, що ґрунтуються на принципі взаємної вигоди (з акцентом на двосторонні відносини). Співдружність Незалежних Держав (СНД) - Росія, Білорусь, Україна, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан, Туркменістан, Вірменія, Азербайджан, Грузія, Молдова. У травні 1993 р. Москві була підписана Декларація про поетапне просування до економічного союзу Вірменією, Білоруссю, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Росією, Таджикистаном, Узбекистаном та Україною. Парламентами й урядами Росії, України, Казахстану й Білорусії ратифіковано рішення про утворення Єдиного економічного простору (ЄЕП), який має бути більш поглибленим інтеграційним об'єднанням, ніж СНД. Позиція України полягає в тому, що початковим завданням інтеграції в межах СНД має стати формування вільного економічного простору країнами-учасницями.
• В Північній Америці - Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА): США, Канада, Мексика.
• В Латинській Америці - "Меркосур": Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай; Андський пакт: Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія.
• Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН): Бруней, Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни.
• Більше об'єднання - Азіатсько-Тихоокеанське економічна співробітництво (АТЕС) включає: Австралію, Бруней, Малайзію, Сінгапур, Таїланд, Нову Зеландію, Папуа - Нову Гвінею, Індонезію, Філіппіни, Тайвань, Японію, Південну Корею, Китай, Канаду, США, Мексику, Чилі, В'єтнам, Росію, Перу.
• Південноазіатська асоціація регіонального співробітництва включає: Індію, Пакистан, Шрі-Ланку, Бангладеш, Мальдіви, Бутан, Непал.
На Африканському контитенті:
• Економічне співробітництво держав Західної Африки -ЕКОВАС (Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д'Івуар, Кабо - Верде, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того).
• Спільний ринок Східної та Південної Африки - КОМЕСА (Ангола, Бурунді, Заїр, Замбія, Зімбабве, Кенія, Ко-морські Острови, Лесото, Маврикій, Мадагаскар, Малаві, Мозамбік, Намібія, Руанда, Свазіленд, Судан, Танзанія, Уганда, Еритрея, Ефіопія).
Є також й інші інтеграційні об" єднання як в Азії, так і в Африці, проте рівень інтеграції в них невисокий.
Ряд країн Близького Сходу та Африки - Єгипет, Йорданія, Ірак, Ємен, Лівія, Мавританія та Сирія - об'єднались у рамках Арабського спільного ринку.
На глобальному рівні світове господарство представлено діяльністю транснаціональних корпорацій, євроринком валют, кредитів та цінних паперів, діяльністю ООН - універсальною міжнародною організацією загальної компетенції, ЇЇ організацій: ЕКОСОР, ЮНКТАД, ЮНІДО, МОП, СООЗ, ЮНЕСКО, Міжнародний суд ООН, Рада Безпеки ООН та ін.
Отже, система світового господарства має два рівні: 1) світове господарство як сукупність національних господарств і 2) світове господарство як наднаціональний господарський простір регіонального і транснаціонального (глобального) рівнів. Кожний з виділених рівнів сам по собі не відображає всієї гами відносин, що складаються в цій системі. Кожний рівень фіксує лише певну сторону господарського буття світового співтовариства, певну грань його суті.
Запитання для самоконтролю
1. Що є підставою формування сучасного світового господарства як органічної цілісної системи?
2. У чому полягає сутність міжнародного поділу праці?
3. Які ви знаєте основні форми міжнародного поділу праці і в чому вони полягають?
4. Що являє собою світове господарство як сукупність національних господарств?
5. У чому полягає сутність світогосподарського поділу праці?
6. Що являють собою транснаціональна спеціалізація і кооперування?
7. Дайте визначення світовому господарству як єдиному наднаціонального простору.
8. Які основні сутнісні підсистеми становлять структуру єдиного світогосподарського простору?
9. Дайте характеристику технологічної підсистеми єдиного світогосподарського простору.
10. Дайте характеристику економічної підсистеми єдиного світогосподарського простору.
11. Дайте характеристику правової підсистеми єдиного світогосподарського простору.
12. Дайте характеристику соціально-культурної підсистеми єдиного світогосподарського простору.
13. Що являє собою багатомірність системи світового господарства?
14. У чому полягає регіональна структура світового господарства?