- •Глава 1. Світове господарство: основні риси та структура
- •1.1. Міжнародний поділ праці. Світове господарство як сукупність національних господарств
- •1.2. Світогосподарський поділ праці.
- •1.3. Регіональна структура світового господарства
- •Глава 2. Міжнародна економіка - підсистема світового господарства. Визначення предмета її міжнародної економіки
- •2.2. Матеріальний зміст міжнародної економіки та її структура
- •2.3. Суб'єкти міжнародної економіки
- •2.4. Системне визначення предмета міжнародної економіки
1.2. Світогосподарський поділ праці.
Світове господарство як єдиний наднаціональний простір. Багатомірність системи світового господарства
У другій половині XX ст. в еволюції міжнародного поділу праці відбувалось якісне зрушення, результатом якого став вивезення капіталу за межі національних кордонів. Інтернаціоналізація охопила всі стадії руху капіталу (грошову, виробничу, товарну), набравши певних форм, а саме:
• інтеграції національних господарств у регіональні господарські комплекси зі структурою і пропорціями, зверненими на споживання регіону в цілому, а також з міждержавним регулюванням економічних зв'язків;
• транснаціоналізації, тобто виходу виробничої і комерційної діяльності корпорацій (фірм) у вигляді філій та дочірніх підприємств за національні кордони. Підрозділи транснаціональних корпорацій (ТНК), знаходячись на території національних держав, функціонують значною мірою як економічно, організаційно і юридичне незалежні організації, відносини яких з національними державами будуються на особливих договорах.
Внутрішнім моментом процесів інтеграції і транснаціоналізації є становлення нового феномену світового господарства - світогосподарського поділу праці: а) внутрі- і міжрегіонального та б) всесвітнього (транснаціонального) поділу праці.
Світогосподарський поділ праці
На відміну від міжнародного поділу праці, це поділ праці не "між країнами", "всередині" транснаціональних корпорацій, тобто внутрішньокорпоративний.
Світогосподарський поділ праці за своєю природою є екстериторіальним. Він не може бути представлений (як міжнародний поділ праці) за територіальною ознакою і у формах загального, часткового й одиничного поділу праці. На відміну від міжнародного поділу праці, це технологічний поділ праці в самому виробництві на основі одиничного поділу (тобто внутрішнього для транс національних корпорацій) у формі транснаціональної спеціалізації і кооперації виробництва. Єдиний виробничий процес розчленовується на операції, здійснювані в різних країнах. Частковий продукт, що виготовляється в тій чи іншій країні, не має споживної вартості поза транснаціонально організованим процесом виробництва.
Діяльність транснаціональних корпорацій як одна з організаційних форм всесвітнього поділу праці забезпечує регулярну циркуляцію в планетарному масштабі товарів, послуг, фінансових і сировинних ресурсів, знань, технологічного та організаційно-управлінського досвіду. Через участь у транснаціональному поділі праці національні господарства отримують прямий доступ до світового ринку товарів і капіталів, до нових технологій та сучасного менеджменту.
Транснаціональна спеціалізація і кооперування
Формами транснаціонального поділу праці є внутрішньо фірмова корпоративна спеціалізація і внутрішньофірмове виробниче кооперування.
Внутрішньофірмова спеціалізація здійснюється не в розрізі національних економік, а всередині транснаціональної економіки, що не визнає національних кордонів і передбачає існування світу як єдиного світогосподарського простору. Це - форма, в основному, подетального і технологічного поділу праці.
Товар виготовляється підприємствами однієї або кількох транснаціональних корпорацій, які, як правило, займають ринкову нішу і стають провідними постачальниками вузькоспеціалізованої продукції, що задовольняє загальний світовий попит. Такі корпорації зазвичай називаються патієнтами. Міжкорпоративному кооперуванню притаманні: кооперація у сфері НДДКР, кооперація промислових компаній з "науковими парками" або технополісами, здійснення спільних програм і створення спільних підприємств.
Світове господарство як єдиний наднаціональний простір Всесвітній поділ праці формує світове господарство як єдиний наднаціональний світогосподарський простір, який утворює другий, більш адекватний поняттю "світове господарство" рівень світогосподарських відносин.
Єдиний світогосподарський простір - це наднаціональне середовище підприємства (бізнесу), в рамках якого діють єдині економічні, технологічні, правові і соціально-культурні вимоги до суб'єктів виробничої та комерційної діяльності.
Світове співтовариство перебуває поки що на самому початку формування єдиного світогосподарського простору. Воно досі ще градуйоване за численними ступенями єдності.
Із самого початку єдиний світогосподарський простір утверджується на регіональному рівні як об'єднання груп країн у регіональні союзи (наприклад, Європейський Союз), а на глобальному рівні - як діяльність ТНК у планетарних масштабах. Формуючись на базі всесвітнього поділу праці, єдиний світогосподарський простір втягує у свою орбіту національні господарства та їх підсистеми, закладаючи тим самим основи глобальної господарської інтеграції країн світового співтовариства. Це відбувається в міру створення в країнах певних умов: інформаційної технології, соціально-орієнтованої ринкової економіки, інтернаціоналізації правових і соціально-культурних норм тощо.
Структура єдиного світогосподарського простору
Як основні сутнісні підсистеми світового господарства на другому рівні зазвичай вважають такі:
• технологічну;
• економічну;
• правову;
• соціально-культурну.
Що ж являють собою ці підсистеми?
Технологічна підсистема
Технологічна підсистема - це сукупність вимог, які пред'являє НТР, що забезпечують конкурентоспроможність на світовому ринку. Ці вимоги технології можуть бути зведені до таких основних параметрів:
• інформаційно-комп'ютерний характер технології;
• наукомісткість;
• ресурсозберігаючий, безвідходний та екологічно чистий тип технології;
• біотехнологічність, тобто технологія, яка ґрунтується на
природних процесах.
Такі параметри забезпечують витримування світового рівня ефективності, продуктивності, якості та новизни продуктів, реалізацію принципів сучасного менеджменту. Реалізація цих вимог практично неможлива і малоефективна в рамках відособлених національних технологічних просторів.
Економічна підсистема
Економічна підсистема - це єдиний економічний простір вільного пересування товарів і послуг, капіталів і робочої сили, інформації через кордони національних держав, а також вільний взаємообмін національними валютами.
Економічна підсистема формується в міру вироблення і реалізації єдиних вимог до міжнародної торговельної, виробничо-інвестиційної та валютно-фінансової діяльності.
Єдиний економічний простір передбачає також наявність єдиних норм і стандартів організації і управління міжнародними процесами, втілених у принципах менеджменту.
Як обов'язковий інфраструктурний компонент економічна підсистема світового господарства повинна вміщувати єдиний науково-інформаційний простір.
У рамках єдиного економічного простору регулювання економічного життя світового співтовариства відбувається на основі соціально-орієнтованих ринкових відносин і коригуючих функцій ТНК, ТНБ, міждержавних та наддержавних інститутів.
Правова підсистема
Правова підсистема - це зведення загальних правил підприємницького права і норм господарської поведінки. Вони складаються в єдине правове поле в міру вироблення норм міжнародного приватного, цивільного та патентного права.
Тенденція подальшого зближення правових систем держав, яка поширюється і на права людини, закладає фундамент усесвітнього правового простору.
Соціально-культурна підсистема
Соціально-культурна підсистема формується значно повільніше і суперечливіше, ніж інші підсистеми єдиного світогосподарського простору. Процес формування єдиного соціально-культурного простору передбачає:
• досягнення більш високого загального рівня життя і зменшення відмінностей між "багатими" і "бідними" державами. З цією метою створюються структурні фонди ЄС, різні цільові фонди ООН;
• єдиний підхід до соціальної політики;
• формування нового мислення, злам старого мислення;
• вироблення єдиних норм поведінки в бізнесі, діловій етиці та в менеджменті;
• мирне вирішення національних та міжнаціональних проблем.
Багатомірність системи світового господарства
Кожна з підсистем світового господарства (технологічна, економічна, правова, соціально-культурна) - специфічна.
Ці підсистеми мають свою власну логіку розвитку, свої власні підсистеми, але функціонують вони як елементи цілісного організму - єдиного наднаціонального світогосподарського простору. Розбалансованість у функціонуванні будь-якої з підсистем впливає на стан системи в цілому.
Взаємодія технологічної, економічної, правової, соціально-культурної підсистем рівноправна і рівнозначна. Раз і назавжди даної детермінуючої і домінуючої підсистеми в розвитку світового господарства немає, її виділення залежить або від конкретних обставин, які роблять ту чи іншу сторону визначальною, або від цільової установки, конкретного завдання, точки зору в дослідженні метасистеми світового господарства. У цьому полягає сутність багатомірності системи світового господарства.
