15. Рух та розподіл ввп.

Рух ВВП має двоякий вираз: натуральний (натурально-речовинний) і грошовий. У процесі відтворення рух вартості у цих двох виразах проявляється, як самостійні процеси. Тобто окремо відбувається рух цінностей і окремо — рух грошових коштів. Водночас вони нерозривно пов’язані між собою. У них спільна основа — вартість або цінність сукупного продукту. Всього ВВП має такі стадії руху: виробництво, розподіл, перерозподіл і кінцеве споживання.

Розподілу ВВП включає в себе кілька стадій:

1) первинний розподіл;

2) перерозподіл;

3) вторинний розподіл.

Первинний розподіл — це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб’єктів, зайнятих у створенні ВНП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб — заробітна плата, у юридичних осіб — прибуток, у держави — прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті й надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, відомчі й корпоративні. Загальнодержавні включають бюджет і фонди цільового призначення. Відомчі — це фонди, що створюють міністерства і відомства. Корпоративні фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об’єднаннях.

Перерозподіл включає два етапи: вилучення частини доходів у одних суб’єктів і формування централізованих фондів. На даному етапі формуються вторинні доходи суб’єктів, що створюють ці фонди;

використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб’єктів. На цьому етапі можуть формуватись як первинні доходи — заробітна плата фізичних осіб, зайнятих у бюджетній сфері, які знову ж таки підлягають перерозподілу, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безплатних послуг із централізованих фондів фізичним особам та асигнувань і виділення коштів юридичним особам.

Вторинний розподіл — це другий етап перерозподілу.

16.Новітні макроекономічні показники добробуту

Серед показників,які характеризують стан справ в економіці в цілому останнім часом використовують такий показник як рівень життя, який складається з таких елементів як здоров’я, їжа, одяг, зайнятість, освіта, житло, соц. забезпечення.

До показників рівня життя відносяться:

• вир-во національного продукту(ВВП/ВНП), валового нац. доходу, нац. доходу на душу населення;

• відповідність реального споживання науково-обгрунтованим нормам;

• забезпеченість житлом;

• рівень освіченості населення;

• кількість безкоштовних соц. послуг(освіта,охорона здоров,я тощо) та ін.

Згодом був запропонований індекс розвитку людського потенціалу(ІРЛП). При розрахунку ІРЛП враховують 3 види показників: середня тривалість життя, рівень освіти( включає рівень грамотності дорослого населення і сукупну частку тих,хто навчається) і рівень життя(ВВП на душу населення). Альтернативним до ІРЛП є показник бідності.

Іншим сучасним макропоказником є індекс економічної свободи(ІЕС). Він враховує 10 чинників, що відображають міру втручання держави в економ процеси: торговельна політика держави, податкова політика, втручання держави в економіку(частка витрат на утримання держ органів в ВВП, частка держ власності тощо), грошова політика( рівень інфляції), потоки капіталів та іноземних інвестицій, банківська справа, контроль за рівнем цін та зарплати, право власності(держ політика стосовно захисту прав власності), держ регулювання економіки і чорний ринок. Кожен із чинників оцінюється в балах від 1 до 5, потім розраховується середньозважена оцінка: чим нижчий бал, тим вищий рівень економ свободи.

Рівень глобалізації економіки розраховується за 4 складовими: рівень економічної інтерпретації, персональні контакти, телекомунікаційні технології, участь країни в діяльності міжнародних організацій та міжнародних зв’язках. Чим вищі загальні показники – тим значиміша участь держави в процесах глобалізації.