Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Макроекономіка_ОіА_2012-2013.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
3.5 Mб
Скачать

78. Ринкові невдачі як обгрунтування економічної діяльності дер­­жави.

Економіка інколи терпить від невдач ринку. Наприклад, фірма може отримувати високий прибуток, підвищуючи ціни або збільшуючи виробництво. Деякі фірми забруднюють повітря або скидають токсичні речовини в грунт. У кожному випадку ринкові невдачі приводять до нефективного виробництва і споживання. Держава може відігравати корисну роль у лікуванні економічних хвороб. Проте, оцінюючи роль держави у лікуванні хвороб економіки, ми мусимо також бути уважними до помилок, - ситуацій, в яких уряд намагається виправляти ринкові невдачі, і, можливо, погіршує становище або спричиняє інші проблеми.

За класифікацією економічних функцій П. Семюелсоном. Він виділяє такі три функції держави:

забезпечення ефективності;

забезпечення справедливості;

сприяння макроекономічному зростанню і стабільності (стабілізація національної економіки).

Видається, що ця проста і лаконічна характеристика охоплює більшість моментів, які відзначають інші класифікації і відображає заходи держави на невдачі (вади) та обмеженості ринку, які ми розглянули.

Забезпечення ефективності- Ця функція передбачає заходи держави щодо усунення таких "невдач" ринку як:

недосконала конкуренція (тенденція до монополізації);

побічні (позаринкові) наслідки економічної діяльності - екстерналії;

небажання фірм займатися виробництвом товарів колективного вжитку (підтримка національної оборони, охорона правопорядку, спорудження виробничої інфраструктури (дороги, порти, елеватори, канапи тощо), підтримка фундаментальної науки, охорони здоров´я).

Найважливіші заходи в цій функції держава вживає щодо монополістичних тенденцій.

Парадоксом конкуренції є те, що вона породжує недосконалу конкуренцію і монополію. Досконала конкуренція - ідеал. Економічне життя складається з елементів конкуренції і монополії.

79. Стабільність економічного зростання – узагаль­нений по­казник ефективності державного сектора.

Економічне зростання - це довгострокова тенденція збільшення потенційного рівня виробництва за умов повної зайнятості.

Макроекономічна теорія називає 2 основні джерела ек. зростання: 1.пропозиція факторів в-ва; 2.зр продуктивності факторів на основі технологічного прогрессу. Типи ек. зростання: - екстенсивне, яке здійснюється шляхом збільшення використання ресурсів; - інтенсивне, здійснюється шляхом кращого, продуктивнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогрессу та кращих форм організації виробництва; - змішане, котре поєднує інтенсивні та екстенсивні фактории.

На відміну від економічного зростання, економічний розвиток можна визначити як перехід від одного стану економіки до іншого, коли в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порів­няно з минулим періодом. Основним показником, що вимірює і економічне зрос­тання, і економічний розвиток, є реальний ВВП, динаміку структури реального ВВП, технології його виробництва, реал. ВВП на душу населення.

Держава відіграє значну роль у регулюванні економічного зростання. міри державного регулювання:

  1. Кейнсіанці розглядають економічний зростання переважно з погляду факторів попиту. Звичайно вони пояснюють низькі темпи зростання неадекватним рівнем сукупних витрат. Тому вони проповідують низькі ставки відсотка (політика «дешевих грошей») як засіб стимулювання капіталовкладень.

  2. прихильники «економіки пропозиції» роблять упор на фактори, що підвищують виробничий потенціал економічної системи (зниження податків як до засобу, що стимулює заощадження і капіталовкладення). прихильники «економіки пропозиції» віддають перевагу довгостроковим перспективам.

  3. Економісти різних теоретичних напрямків рекомендують і інші можливі методи стимулювання економічного зростання: активне втручання уряду у формуванні структури промисловості для заохочення економічного зростання, або прискорення розвитоку високопродуктивних галузей і сприяння переміщенню ресурсів з низько продуктивних галузей, збільшити свої витрати на фундаментальні дослідження і розробки.