76.Стратегія економічного розвитку в Україні.

Перед Урядом України постає основне завдання – трансформувати економіку у конкурентоспроможний господарський комплекс, який має забезпечити подальший соціальний і гуманітарний розвиток суспільства. Україна є доволі інтегрованою у світове господарство, і вона незмогла залишитися осторонь від тих економічних тенденцій, які стали наслідком загальносвітової фінансової кризи у 2008 році . Тому зараз ек країни пребуває у фазі рецесії і головні дії Уряду спрямовуються за такими напрямами:-  досягнення макроекономічної стабілізації, як визначальної умови подолання кризи та відновлення економічного зростання;

-  недопущення зниження рівня життя населення;

 - сприяння розвитку підприємництва;

-  стимулювання інвестиційної діяльності;

-  підтримка реального сектору економіки.

За кожним із цих напрямів визначено невідкладні антикризові заходи (2009 рік), а також заходи, що забезпечать перехід до сталого соціально-економічного розвитку у подальшому (2010 – 2012 роки).

Основна мета стратегії економічного розвитку - забезпечення умов стійкого довготривалого зростання, яке сприяло б структурно-інноваційній та соціальній переорієнтації економіки, формування сприятливого інвестиційного середовища.

1.Трансформація бюджетних ресурсів у чинник ефективного соціально орієнтованого економічного зростання. Зниження податкового навантаження

1. Переорієнтації бюджетного механізму, перетворення його в ефективний інструмент соціально-економічної стратегії.

2. Потребує змін і логіка формування державних фінансів. Зміцнення фінансів суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб та домашніх господарств.

3. Потрібне більш тісне узгодження національного податкового законодавства з законодавством Євросоюзу. Знизити податковий тиск, посилення захисту платників податків, максимальне спрощення процедури оподаткування, уведення податкових стимулів інноваційної діяльності та нагромадження капіталу. Має бути запроваджений жорсткий контроль за використанням державних фінансів, який відповідав би принципам та нормам фінансового контролю в країнах ЄС.

2. Обмеження боргової залежності держави

1. Дотримання бездефіцитності державного бюджету. Потрібно законодавчо заборонити використання таких запозичень для фінансування поточних бюджетних витрат, передбачити після завершення програми розширеного фінансування перебудову відносин з МВФ.

2. Необхідно здійснити додаткові заходи, спрямовані на забезпечення надійної збалансованості валютного ринку, істотне зростання золотовалютних резервів держави, удосконалення структури платіжного та зовнішньоторговельного балансів, створення умов для повернення з-за кордону національного капіталу, сприяння прямим іноземним інвестиціям.

3.Підвищення надійності грошової стабілізації

1. Міцна грошова одиниця має стати визначальним атрибутом національного ринку. Припинення відпливу капіталу, збереження та нагромадження доходів населення.

2. Потребує дальшого вдосконалення валютна політика. Має бути запроваджена політика "плаваючого" валютного курсу, який визначається взаємодією ринкових чинників, вільних від адміністративних обмежень. Такий валютний режим збалансовує реальний попит на іноземну валюту з її пропозицією, урівноважує торговий баланс, сприяє економічному зростанню.

3. У довготривалій перспективі грошово-кредитна і валютна політика має визначатися необхідністю налагодження тісного валютного співробітництва з Європейським Центральним банком, поступовим впровадженням критеріїв вступу до валютного союзу ЄС.

77.Політика регулювання процентної ставки. Процентна ставка та попит на інвестиції. Рівень процентної ставки (і) характеризує витрати, які несуть макроекономічні суб'єкти при використанні грошо­вих позик у розрахунку на одну позичену грошову одиницю за рік. Ставки процента перебувають під впливом ринкового ме­ханізму: якщо пропозиція грошей зменшується, то процентні ставки збільшуються, і навпаки. Розрізняють номінальні і реальні процентні ставки: Реальна процентна ставка=Номінал.процентна ставка - Рівень інфляції

Потенційний інвестор керується у своїй поведінці стосовно того, буде він здійснювати інвестування чи ні, насамперед, очікуваним рівнем прибутку. Якщо очі­кується низька норма прибутку, то інвестиції зменшу­ються, і навпаки, висока очікувана прибутковість капі­талу стимулює інвестиційний процес. Але для того щоб заощадження не перестали бути капіталом, їм слід знайти альтернативне застосування, яке б забезпечило їх самозростання. Таким альтернативним розміщенням заощаджень є зберігання їх на рахунках у банках. У цьому випадку вибір альтернативного використання заощаджень визначається зіставленням рівня очікува­ного прибутку (P”) та норми реальної процентної став­ки (r). Якщо остання буде перевищувати першу, то ре­альні інвестиції не будуть здійснюватись. Якщо ж r < Р', то підприємці будуть здійснювати інвестиції. Важливо зазначити, що мова йде насамперед про ре­альну, а не номінальну процентну ставку. Остання скоригована на рівень інфляції. Графічно взаємозв'язок між реальною нормою про­цента, заощадженнями та інвестиціями зображено на рис. 5.7.

Із графіка видно, що:а) і заощадження (S), і інвестиції (І) залежать від величини процентної ставки. Але залежність від рівня процентної ставки для заощаджень — пряма, а для інве­стицій — обернена. Це означає, що функція заоща­джень S = S (r) — висхідна, а функція інвестицій І = І (r) — спадна; б) при процентній ставці r спостерігається рівно­вага обсягу заощаджень та інвестицій; в) перевищення рівноважної реальної процентної ставки (r₀) та відхилення в бік зниження (r₁) означа­ють порушення рівноваги S та I.

ВНП та чистий економічний добробут:порівняльний аналіз для України

ВНП – це вартісна оцінка обсягів Т і П створених в країні і за кордоном протягом року

Чистий економічний добробут - узагальнюючий показник рівня добробуту країни.

ВНП може бути обчислено або шляхом додавання усіх витрат на придбання усього обсягу виробленої у цьому році продукції, або додаванням усіх доходів, отриманих від виробництва усього обсягу товарів та послуг цього року. ВНП є досить надійним показником річного обсягу національного виробництва товарів і послуг, але не універсальним критерієм економічного добробуту країни, оскільки в ньому не враховуються такі чинники, як вільний час, забруднення навколишнього середовища, тіньова економіка, вироблені товари і послуги для використання в самих домашніх господарствах тощо. Валовий національний продукт є насамперед показником потужності ринкової національної економіки, а не економічного добробуту суспільства

ЧЕД застосовується тільки як доповнення до валового національного продукту. ЧЕД відображає результати, не тільки показані в структурі ВНП, а й результати діяльності, що здійснюється в межах домашнього господарства; результати тіньової економіки; міру та спосіб використання вільного часу для підвищення освіти, виховання дітей, фізичного та духовного розвитку; негативні наслідки функціонування виробництва (стан природного навколишнього середовища).

ЧЕД = ВВП – Негативні чинники Впливу на добробут + Неринкова діяльність в грошовій оцінці + Грошова оцінка вільного часу

ВНП = ВВП + Первинні доходи отримані від решти світу –Первинні доходи сплачені решті світу