74. Модель is-lm для відкритої економіки при плаваючому курсі валют. Стимулююча фіскальна політика держави в умовах відкритої економіки за умови плаваючого вал. Курсу.
Плаваючий курс- встановлюжться ринком на основі співвідношення попиту і пропозиції валют, що підлягають обміну.
Фіскальна політика – с-ма заходів держави у сфері оподаткування та державних видатків з метою впливу на макроек. кругообіг.
Нехай зміст стимулюючої фіскальної політики проявляється у зростанні держ закупівель та зменшенні податків. Така політика змістить криву IS праворуч з IS1 до IS2. На криву LM ця політика не вплине, бо крива LM залежить від світової процентної ставки, а не від курсу валюти. Як видно з графіка, стимулююча політика при плаваючому курсі валюти не приведе до зміни обсягу виробництва, а зумовить тільки зростання курсу валюти (q). У відкритій економіці стимулююча політика зумовлює збільшення внутр. процентної ставки (і) вище світового рівня. Це зумовлює приплив іноземного капіталу в країну з високою внутрішньою процентною ставкою.
Зі збільшенням витрат і зменшенням податків IS з IS1 до IS2. Це призводить до зрушення q1 до q2. Крива LM має вертикальний вигляд, бо вона залежить від i, а не від q. Отже, у відкритій ек-ці при стимул. фіск. політ. держави при плаваючому вал. курсу не має місце зростання Y, але зростає q, тому що зростає %ставка зростає q падає NE падає AD.
q
IS2
LM
IS1
q 2
q 1
Y
Y
75. Аналіз відкритої моделі економіки України. Україна має повну макроекономічну модель, бо враховує вплив державного сектору на макроекономічні процеси. Окрім того макроекономічна модель України є відкритою, бо враховується вплив сектору закордон на національну економіку і дана модель включає 4 макроекономічні суб'єкти:домашні гос-ва,підприємницький сектор,державний сектор і сектор закордон. Відкрита модель економіки враховує вплив сектору закордон на національну економіку і зображує взаємозв’язок чотирьох економічних суб’єктів – домашніх господарств, підприємницького сектору ,державного сектору і сектору закордон. Відкриті моделі включають показники, що характеризують такі зовнішні зв'язки як експорт і імпорт товарів, вивіз і ввезення капіталів. Облік зовнішніх чинників є обов'язковим елементом економічного аналізу у цій моделі.
Україна має відкриту макроекономічну модель. За сучасних умов неможливо відмежуватися від зовнішнього світу. На сучасному етапі економічного розвитку Україна зберігає статус транзитної держави, територією якої транспортуються у країни Європи нафта, газ та інші товари з Росії. Використовуючи вигідне геополітичне положення, варто використати існуючі та вести пошук нових можливостей надання послуг на експорт (трубопроводи, залізничний і автомобільний транспорт, морський флот та інше).
Держави Європейського Союзу і Центральної Європи є головними економічними партнерами України. Вагомою складовою стратегії нашого економічного зростання є також поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків з Росією. Україна має перспективи розширення нових і відновлення старих, традиційних для української економіки ринків збуту продукції в країнах СНД і Балтії, розвиток з ними вільної торгівлі на основі укладання двосторонніх угод. Україна є членом Світової організації торгівлі, що повною мірою забезпечує відкритість нашої економіки.
Серед головних причин і чинників, що спонукають до поглиблення участі економіки України в міжнародному поділі праці, до органічного включення її господарства в сучасні цивілізаційні процеси, можна назвати, насамперед, високу частку експорту у валовому національному продукті. Досить характерним є те, що третина національного виробництва України опосередкована дією зовнішніх економічних зв'язків. Це підкреслює виняткову важливість даної сфери в системі життєзабезпечення держави і для виходу його з надзвичайно важкої і всеосяжної кризи. Є й інші передумови, що детермінують тісну взаємодію української економіки і світового господарства. До них варто зарахувати досить розвинутий внутрішній поділ і кооперацію праці, ресурсну обмеженість (особливо щодо забезпеченості паливно-енергетичними ресурсами), традиційні господарські зв'язки з країнами СНД, і насамперед з Росією, зростаючу необхідність створення нових технологій, інвестиційних і фінансових ресурсів із високорозвинених країн світу. Таким чином, курс на формування в Україні відкритої економіки, під яким розуміється не тільки розвиток зовнішньої торгівлі, що переважає на теперішньому етапі, але й поступове відкриття ще двох каналів взаємозв'язку зі світовим господарством (рух капіталів і взаємо-обмін національними валютами), об'єктивно зумовлений і практично безальтернативний. Основними принципами формування відкритої економіки повинні стати: - по-перше, акцент на розвиток власних галузей, що мають порівняльні і конкурентні переваги у світовій економіці регіонального і глобального масштабу. Мова йде про такі галузі національного виробництва, як машинобудування (ракети, судна, літаки, окремі види металорізних верстатів, прилади, побутова техніка і т.д.). Високим науково-технологічним рівнем характеризується порошкова металургія, виробництво надтвердих матеріалів, електрозварювальна галузь, хімічна промисловість (низьковуглецевий ферохром, пропілен, полістирол, поліамідні і поліпропіленові волокна). Великі потенційні можливості мають також агропромисловий комплекс України і галузі, пов'язані з транзитом через її територію вантажів, нафти, газу, електроенергії та інших товарів і послуг; - по-друге, високий рівень внутрішньої інтегрованості вітчизняної економіки, створення потужного національного ринку як фундаментальної економічної основи для завоювання і закріплення за собою відповідних ніш на гостроконкурентних і високоінтенсивних світових ринках товарів і послуг; - по-третє, забезпечення подальшої фінансової стабілізації, що покращує макроекономічні умови як для національного, так і для міжнародного підприємництва, від чого залежить створення сприятливого інвестиційного клімату; - по-четверте, введення твердої конвертованої національної валюти; - по-п'яте, врахування різної фактороінтенсивності національних галузей і виробництв, тобто їх капітале- і працезабезпеченості порівняно з іншими країнами, врахування відповідних внутрішніх витрат, цін і їхніх світових аналогів з тим, щоб уникнути несприятливої для України асиметрії в цінах, що погіршує умови торгівлі (terms of trade) і призводить до суттєвих збитків. Нарешті, варто неухильно здійснювати постійну гармонізацію національного зовнішньоекономічного законодавства з нормами ГАТТ/СОТ. Отже, з огляду на передумови, що об'єктивно існують, внутрішні і зовнішні чинники, можна стверджувати, що найбільш прийнятною для України є експортне орієнтована модель економічного розвитку, що передбачає всебічне використання світових ринків як додаткового чинника економічного зростання.