66. Міжнародна торгівля: роль, обсяг, структура, особливості. Платіжний баланс. Торговий дефіцит.

Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність.

Міжнародна торгівля опосередуючі рух усіх міжкраїнових товарних потоків, росте швидше виробництва. Відповідно до досліджень зовнішньоторговельного обороту, на кожні 10% роста світового виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим самим створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Коли ж у торгівлі відбуваються збої, сповільнюється і розвиток виробництва.

Структуру міжнародної торгівлі розглядають у двох ракурсах: як торгівлю окремими групами товарів і як систему методів організації реалізації товарів на світовому ринку. Товарна структура міжнародної торгівлі – це частка тих чи інших товарів у світовому товарообігу.

Географічна структура міжнародної торгівлі являє собою розподіл торговельних потоків між окремими групами країн, що диференціюються за територіальною або організаційною ознакою.

Платіжний баланс — це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, та надходжень, отриманих нею з-за кордону за певний період.

Платіжний баланс включає:• розрахований (сплачений) експорт і імпорт товарів та послуг; • фактично проведені надходження і платежі;• фактично отримані або видані кредити та інвестиції. Платіжний баланс являє собою статистичну таблицю основних показників за певний термін часу. У цій таблиці відображається: 1. Операції з товарами, послугами і доходами між даною країною і іншими країнами-партнерами (разом). 2. Зміну власності й інші зміни, що належать даній країні, в монетарному золоті, спеціальних правах запозичення, а також у фінансових вимогах і зобов´язаннях відносно інших країн. 3. Однобічні перекази і компенсуючі записи, котрі необхідно провести для збалансування операцій і змін, які взаємно не компенсуються.

Загальними вимогами до складання балансу є: 1. Агрегування усіх операцій. 2. Зібрання і аналіз даних за певний період часу. 3. Облік чистого сальдо міжнародних вимог і зобов´язань.

Країна, c дефіцитним платіжним балансом, зазвичай роблятьсянаступні заходи з метою стимулювання експорту, стримування імпортутоварів, залучення іноземних капіталів, обмеження вивозу капіталів 1.Дефляційна політика. 2. Девальвація 3. Валютні обмеження 4. Фінансова та грошова-кредитна політика 5. Спеціальні заходи державного впливу на платіжний баланс в ході формування його основних статей.

67. Валютна система. Конвертованість валюти. Валютний курс: фактори, які впливають на його зміну. Валютна система - це сукупність форм грошових розрахунків і фінансово-кредитних інструментів організації валютних відносин. Розрізняють національну, міжнародну (регіональну) та світову ва-лютні системи. Одними з головних елементів валютної системи є інструменти регулювання міжнародних розрахунків. У міжнародній практиці існували такі різновиди цих інструментів: подвійний стандарт (біметалізм), який передбачає використан-ня двох дорогоцінних металів (золота та срібла); золотий стандарт, який передбачає використання золота певної ваги та чистоти, вільну чеканку монет, вільний їх обіг та обмін на інші валюти, підтримання паритету неповноцінних грошей з золотом; золото-злитковий стандарт, при якому використовуються не монети, а злитки золота, а регулюванню підлягають тільки угоди у великих розмірах; золото-девізний стандарт, коли основним інструментом регу-лювання міжнародних розрахунків стають замінники золота (деві-зи), як такі Виступають деякі національні та колективні валюти; нарешті, девізний (валютний) стандарт, якщо відбулася демо-нетизація золота.

Валютний курс — ціна однієї валюти, вираже­на в одиницях іншої валюти. Фактори, які визначають валютний курс: 1) економічні події: зміна попиту на національному ринку, зміна продуктивності праці, державна фінансова і грошова політики; 2) ціни, процентні ставки; 3) політичні і психологічні фактори, очікування; 4) попит і пропозиція іноземних валют.

Валютний паритет – законодавчо встановлене відношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу. Паритет купівельної спроможності – співвідношення купівельної спроможності 2 чи більше валют відносно певного набору товарів і послуг.

Конвертованість валюти – спроможність національної грошової одиниці вільно використовуватися в міжнародному платіжному обігу для здійснення різних міжнародних розрахунків. [Розрізняють такі види конвертованості валюти: 1) повна конвертованість – відсутність будь-яких валютних обмежень для фізичних та юридичних осіб і вільне використання валюти в усіх видах міжнародних операцій. 2) обмежена конвертованість: зовнішня – вільне використання валюти лише іноземними фізичними та юридичними особами тільки в поточних або в зовнішньоторговельних розрахунках; внутрішня – достатньо вільна купівля-продаж іноземної валюти для юридичних і фізичних осіб даної країни.] Система валютних курсів

• Система фіксованих валютних курсів, яка припускає втручання держави в їхні зміни.

• Система гнучких (плаваючих) валютних курсів, прь

якій курс обміну національної валюти визначається співвідно­шенням попиту і пропозиції на неї.

6 8. Вивіз капіталу як провідна форма міжнародних економічних відносин. Модель міжнародного руху капіталів. Модель Манделла - Флемінга за основу має модель IS- LМ, яка доповнюється новими змінними: чистим експортом (NЕ); світовою ставкою процента (і*), курсом національної валюти (e).

Формалізовано модель можна записати таким чином:

Y=Y(i,e,m’); M/P=M^D(Y,i);

S(Y)+Z(Y, m’)=I(i)+E(і*,e)

де У-дохід; е-курс національної валюти; m' — гранична схильність до імпорту; Z—імпорт; Е—експорт; і* - світова ставка процента, яка є екзогенною величиною; I - інвестиції; S - заощадження;S та Z - зростаючі функції від доходу У, тому у формулі S = S(У); Z = Z(У); MD (У,і) попит на гроші.

Економічний зміст зсуву лінії IS за цією моделлю:

=> Коли світова ставка процента (і*) менша за вітчизняну, тобто і* < і, то іноземні інвестори заінтересовані у вкладанні інвестицій в економіку країни, це приводить до зростання попиту на вітчизняну валюту і відповідно до зростання її курсу (е).

=> Від ставки процента і курсу валюти одночасно залежить лише крива IS, тому саме вона зсувається на графіку.

=> Коли курс національної валюти зростає, лінія IS зсуває­ться ліворуч (IS ")

=> Коли i* > і, то інвестори намагаються вивезти капітали з країни, курс валюти зменшується і лінія IS зсувається право­руч (IS’).

ВИВІЗ КАПІТАЛУ - вилучення частини капіталу з проце­су національного обігу і включення у виробничий процес або в обіг у різних формах в інших країнах з метою отримання при­бутку.

Мета вивозу капіталу - отримати більш високу норму прибутку за рахунок переваг, пов'язаних з використанням ін­тернаціонального фактора виробництва порівняно з національ­ними умовами господарювання.

ОСНОВНІ ФОРМИ ВИВОЗУ КАПІТАЛУ

Прямі інвестиції - вкладення капіталу здійснює безпосе­редньо інвестор в об'єкт інвестування (надають право управлінсь­кого контролю за об'єктом).

Портфельні іноземні інвестиції - здійснюються шляхом придбання акцій іноземних підприємств у розмірах, які не за­безпечують право власності або контролю над ними.